21/05/2026
21 травня 1927 року вдало закінчився історичний переліт Чарльза Ліндберга з США до Франції. Таким чином, він став першим авіатором, який зміг подолати Атлантичний океан, з'єднавши Америку та Європу повітряним мостом.
За своїм звичаєм, наша увага буде приділена не героїчному льотчику, а літаку, який дозволив йому досягти такого видатного успіху, та його розробнику, про якого, традиційно, майже ніхто не знає.
Що ж було цікавого у Spirit of St. Louis (Ryan NYP)?
Річ у тому, що Ліндберг не мав грошей для створення спеціального рекордного літака, та і спонсори, яких він спромігся знайти, також не дали йому достатньо коштів для цього.
Цілком можливо, що цим би усе й скінчилось, якби йому не зустрівся не менш амбітний авіаційний інженер Дональд А. Холл (Donald A. Hall)*.
Саме він запропонував переробити для рекордного польоту досить вдалий поштовий літак Ryan M-1/2 - найкраще, що міг собі дозволити на зібрані гроші Ліндберг.
І все б нічого, тільки от максимальна дальність М-2 з вантажем становила близько шести сотень кілометрів, а щоб перетнути Атлантику потрібно було більш ніж шість ТИСЯЧ!
Тобто, потрібно було, практично не змінюючи конструкцію літака, збільшити його дальність польоту у ДЕСЯТЬ разів!
Як це не дивно, але Холл успішно впорався з цим завданням. Для цього йому довелося втиснути у літак, який спочатку мав злітну масу 1200 кг, 1100 кг (1600 літрів) бензину!
Як же Холл спромігся зробити це?
По-перше, було збільшено розмах крила, що дало змогу помістити тільки в бак у крилі 700 літрів палива (проти початкових 300 літрів на весь літак!).
По-друге, довелося встановити у фюзеляж ще один величезний паливний бак на 900 літрів.
При цьому Ліндберг категорично відмовився сидіти між мотором та паливним баком, справедливо побоюючись бути розчавленим під час аварійної посадки. Холл не дуже заперечував, бо забезпечити прийнятне центрування / балансування такого невеликого літака при розміщенні бака за пілотом було майже неможливо.
У результаті, бак розташували ПЕРЕД льотчиком, тому пілот зовсім позбувся огляду попереду!
Як же він повинен був злітати та сідати?
Для цього повністю «сліпу» спереду кабіну обладнали перископом, як на підводних човнах!
Але й цих заходів виявилося замало - дальності усе одно катастрофічно не вистачало. Тоді Ліндберг взявся позбавлятися від усього зайвого у літаку, щоб зменшити його масу.
Як результат, у список «непотрібних речей» потрапили: штурман (!), майже все навігаційне обладнання (!!) та навіть прилад для виміру рівня палива (!!!). Винахідливий Ліндберг вирішив, що витрату паливу він зможе розрахувати, знаючи швидкість польоту та час.
Усе це дозволило зменшити масу порожнього літака на 250 кг (20%!) і таки вибороти потрібну запаморочливу дальність у 6600 км.
Результат історії відомий.
Можна було б назвати цей проект авантюрою, але, оскільки він закінчився вдало, варто зупинитися на тому, що це було сміливе, але продумане інженерне рішення.
P.S. Нагадуємо, що ми рекомендуємо всім нашим читачам стежити за анонсами наших постів в офіційному Телеграм-каналі, адже вередливий Фейсбук все частіше приховує від кожного з нас «малопопулярні», на його думку, публікації, навіть якщо ми підписані на сторінку!
Ось він: https://t.me/progresstech
* Внесок Холла у розвиток авіації далеко не вичерпується створенням Spirit of St. Louis. Надалі він був одним з основних розробників стратегічного бомбардувальника B-24 «Liberator». Після війни Холл брав участь ще й у розв’язанні проблеми пошкоджень при подоланні звукового бар'єра. Трохи докладніше про цю непересічну особистість можна дізнатися з Вікіпедії: https://en.wikipedia.org/wiki/Donald_A._Hall