PeaECH

Миротворче виховання дошкільнят: досвід, який надихає

7 листопада 2025 року магістри освітньої програми «Управління закладом освіти» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка відвідали заклад дошкільної освіти №587 Святошинського району м. Києва. Виїзна сесія з дисципліни «Управління освітнім процесом» стала справжньою практичною майстернею про те, як формувати культуру миру з наймолодшого віку.

Директорка ЗДО, Тетяна Мотора, познайомила студентів зі структурою освітнього процесу, який вибудуваний навколо центрів творчості. Тут кожна дитина має можливість пізнавати світ у грі, через діяльність, емоції та взаємодію.

Особливе враження справив центр миротворчого виховання:
прапори військових частин, де служать батьки й дідусі вихованців, дитячі листівки та поробки для захисників. У цих маленьких проявах – велика щирість і прагнення дітей до миру. Студенти відзначили, наскільки відверто дошкільнята говорять про свої емоції, тривоги та мрії.

Під час зустрічі Алла Панченко, кандидатка наук з державного управління, доцентка кафедри управління та тренерка проєкту Erasmus+ PeaECH, продемонструвала, як у ЗДО діють принципи миротворчої освіти:
• гуманізм і повага до особистості дитини;
• ненасильницька комунікація та використання «я-повідомлень»;
• рівність і партнерство у взаємодії;
• розвиток емоційного інтелекту;
• співпраця замість змагання.

Разом із дітьми студенти взяли участь у рольовій грі «Миротворці», де спільно шукали вихід із вигаданого конфлікту. Завершенням сесії стало творче завдання «Що ти думаєш: як відчував герой?», яке допомогло студентам глибше усвідомити емоційний вимір дитячого досвіду.

Студенти поділилися власними висновками про те, що дають дітям практики миротворчої освіти:
• менше агресії та конфліктів у групі;
• краща соціальна адаптація;
• підвищення емоційної стійкості;
• розвиток доброзичливості, альтруїзму, терпимості;
• формування передумов мирного суспільства.

Досвід ЗДО №587 показує: навіть маленькі кроки у вихованні можуть стати основою великої культури миру. І саме такі освітні практики навчають дітей відповідальності, гуманності та взаємоповаги — цінностей, які формують наше завтра.

Інноваційна симуляція як підсумок курсу: студенти реалізували гру «Код емпатії: інноваційна трансформація»

7 листопада 2025 року у рамках завершення курсу з емпатійного лідерства та командної взаємодії на кафедрі управління Київського столичного університету імені Бориса Грінченка відбулася авторська гра-симуляція «Код емпатії: інноваційна трансформація», розроблена докторкою економічних наук, професоркою Людмилою Ільїч.

Формат гри інтегрував компетентнісне навчання, дизайн-мислення, принципи лідерства 4.0 та практики розвитку емоційного інтелекту. Впродовж двох раундів студенти моделювали динаміку реального креативного процесу — від генерації ідей до вибору команди, з якою хотіли б реалізовувати інноваційний продукт.

У грі взяли участь 5 команд: чотири креативні команди, що працювали над створенням інноваційних рішень, та команда адміністрації, яка оцінювала виступи і приймала ключові рішення щодо реалізації ідей.
Учасники:
• виконували управлінські ролі (мрійник, реаліст, критик, лідер-фасилітатор),
• створювали продукти, поєднуючи несподівані об’єкти,
• взяли участь у пітчингу, презентуючи свої ідеї «інвесторам» і доводячи, чому саме їхня участь важлива для успіху проєкту.

Результати та враження
✅ Розвинено ключові soft skills: критичне мислення, комунікацію, креативність, лідерство, саморегуляцію.
✅ Зміцнено довіру та згуртованість студентських команд: учасники зазначали, що завдяки курсу почали сміливіше висловлювати думки, виявляти ініціативу, чути одне одного.
✅ Формат гри підтвердив ефективність практико-орієнтованого навчання: реальні емоції, командна динаміка, швидкість прийняття рішень — усе це зробило симуляцію живим тренажером сучасного лідерства.
✅ Справжня трансформація відбулася одразу на кількох рівнях:
– трансформація мислення — через усвідомлення цінності емпатії у прийнятті рішень;
– трансформація особистостей — через вихід за межі звичних ролей і розвиток впевненості;
– трансформація команд — через спільне творення, діалог і довіру.

Фінальна симуляція «Код емпатії: інноваційна трансформація» — це приклад того, як сучасна освіта може поєднувати емоційний інтелект, креативність і практичну лідерську підготовку — створюючи не просто навчальні події, а досвід, що змінює.

Інтеграція миротворчої культури в освітній процес засобами музейної педагогіки

5 листопада 2025 року відбулася виїзна сесія з дисципліни «Управління освітнім процесом» для магістрів освітньої програми «Управління закладом освіти» факультету економіки та управління Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Захід пройшов на базі ліцею «Оболонь» Оболонського району м. Києва.

Магістри мали змогу ознайомитися з практикою організації освітнього процесу в закладі, а також презентувати власні напрацювання, присвячені сучасним підходам до розвитку шкільного середовища.

Особливістю освітнього досвіду ліцею є активне використання матеріалів створеного в закладі Музею українсько-російської війни. Учасники зустрічі відзначили, що музейні експозиції, цифрові архіви та усні свідчення не лише формують історичну пам’ять, а й сприяють розвитку громадянської відповідальності, культури миру та усвідомлення цінності людського життя.

Алла Панченко, кандидатка наук з державного управління, доцентка кафедри управління, тренерка проєкту Erasmus+ “Peace Education for a Consolidated and Human-Centered Europe” (PeaECH), акцентувала увагу студентів на прикладах інтеграції музейних матеріалів у навчальний процес. Серед представлених підходів:
• проведення тематичних уроків і виховних заходів на основі реальних історій захисників України;
• використання музейних експонатів і мультимедійних ресурсів для розвитку критичного мислення учнів;
• створення учнівських досліджень, присвячених подіям сучасної війни;
• організація віртуальних екскурсій та діалогів із представниками музею.

Особливу увагу під час обговорення було зосереджено на миротворчому вимірі використання музейних матеріалів в освіті. Студенти відзначили, що робота з історією конфлікту допомагає формувати культуру ненасильства, вчить вести діалог навіть у складних темах, розвиває емпатію та глибше розуміння людської гідності.

На думку учасників, музейні свідчення можуть стати підґрунтям для створення освітніх практик, які навчають відповідальності за мир, солідарності та збереження історичної пам’яті. Такий досвід формує у майбутніх управлінців освіти здатність розбудовувати гуманно орієнтоване освітнє середовище, де виховується повага, толерантність і громадянська свідомість.

Дебати серед майбутніх менеджерів: чи стане емпатія новою «валютою впливу»?

У Київському університеті імені Бориса Грінченка 4.11.2025 року відбулися дебати, організовані в рамках авторського тренінгу з емпатійного лідерства, який проводить докторка економічних наук, професорка Людмила Ільїч.

Тема дебатів: «Емпатія — це нова валюта впливу. Чи стане емоційна компетентність головним KPI лідерів майбутнього?»

Студенти другого курсу освітньої програми «Менеджмент» були поділені на дві команди — «Венера» та «Меркурій».
Команда «Венера» відстоювала позицію, що емпатія є ключовою компетентністю лідера, тоді як команда «Меркурій» наголошувала на необхідності балансу, вказуючи, що в деяких ситуаціях емпатію потрібно відкласти, щоб прийняти жорсткі рішення.

За результатами дебатів перемогу здобула команда «Меркурій».
Студентське журі відзначило, що обидві команди продемонстрували високий рівень аналітики, наводили приклади з бізнесу, державного управління та міжнародних практик, а також упевнено аргументували позиції.

Особливо цінним результатом дебатів стало те, що учасники чітко розрізняли поняття емоційного лідерства, емпатійного менеджменту та стратегічної емпатії, а також продемонстрували розуміння, як ці навички впливають на командну динаміку, прийняття рішень і суспільні процеси.

Ці дебати стали не просто інтелектуальним змаганням, а важливою складовою тренінгу, який спрямований на розвиток у студентів таких компетентностей:
• Емпатійне лідерство — здатність розуміти і враховувати емоційні потреби людей
• Критичне мислення — аналіз фактів, аргументація та прийняття рішень
• Комунікація — навички переконання, ведення переговорів, публічних виступів
• Емоційна компетентність — усвідомлення своїх емоцій та управління ними
• Стратегічне мислення — вміння поєднувати людяність із відповідальністю, приймати рішення, що впливають на команду та суспільство

Така активність не лише поглибила знання студентів про емпатію, а й показала, як вона може бути застосована в реальному менеджменті — на рівні організації, бізнесу та держави.

Підтримка — це не лише про слова. Це про присутність, чутливість і здатність бути поруч так, щоб інша людина відчула опору.

Цей матеріал — про помилки, які ми можемо робити з найкращими намірами. І про те, як трансформувати їх у справжню підтримку.

Дякую команді Центру психічного здоров’я за важливу просвітницьку роботу. Формуємо культуру турботи разом 🤝

30 жовтня 2025 року відбулася ресурсна зустріч координаторки проєкту Erasmus+ Jean Monnet Module “Peace Education for a Consolidated and Human-Centered Europe” (PeaECH),
докторки економічних наук, професорки Liudmyla Ilich із керівниками закладів освіти Шевченківського району м. Києва.

Подія була присвячена темі «Емоційна стійкість керівника: як залишатися ефективним і людяним у токсичному оточенні» та мала на меті підтримати керівників у розвитку навичок саморегуляції, усвідомленої взаємодії та збереження внутрішньої рівноваги в умовах невизначеності.

Під час зустрічі Liudmyla Ilich поділилася практичними інструментами для розпізнавання емоційних тригерів, аналізу токсичних поведінкових моделей і побудови безпечного психологічного клімату в команді.

Учасники активно долучалися до обговорення, ділилися власними прикладами управлінських викликів і підкреслили важливість теми емоційної стійкості для освітнього лідера.

Зустріч відбулася в межах поширення результатів проєкту PeaECH і стала черговим прикладом інтеграції ідей миротворчої освіти в управлінські практики освітнього середовища — через розвиток емоційної компетентності, емпатії та культури довіри.

Щира подяка Євгенії Валентинівні Яровій та Олені Юріївні Петровій за запрошення, організацію й якісну модерацію заходу. Ваша підтримка й відкритість до нових підходів в управлінні створюють простір для справжнього лідерства, у центрі якого — людина.

🤝 Експертна думка: Практичні аспекти соціального партнерства в освіті заради миротворення

У сучасному світі, де питання миру, довіри й діалогу стають пріоритетними, соціальне партнерство в освіті виходить за межі традиційної взаємодії та стає потужним інструментом формування культури миру, толерантності й ненасильства.

Експертка проєкту Erasmus+ “Peace Education for a Consolidated and Human-Centered Europe” (PeaECH), Алла Панченко, кандидатка наук з державного управління, доцентка кафедри управління, наголошує:

«Соціальне партнерство — це не лише співпраця між інституціями, а спільне творення середовища довіри. Миротворча освіта неможлива без взаємодії шкіл, університетів, громадських організацій, органів влади, бізнесу та міжнародних інституцій. Саме через синергію секторів народжується практичний мир».

Реалізація миротворчої освіти передбачає мультисекторальний підхід:

• Освітні заклади — впроваджують програми, що розвивають критичне мислення, емоційний інтелект, медіацію та навички діалогу.

• Громадські організації — забезпечують практичні інструменти, тренінги й залучають молодь до реальних миротворчих процесів.

• Органи влади — створюють політичні та фінансові умови для підтримки освітніх ініціатив.

• Бізнес-середовище — інвестує в сталі програми корпоративної соціальної відповідальності, що сприяють культурі миру.

• Міжнародні партнери (ЄС, ООН, ЮНЕСКО) — надають методичну та ресурсну підтримку, інтегруючи світовий досвід.

🤝 Приклади практичних ініціатив в Україні:

🔵 Програма “Мир у школі” (UNICEF, МОН України) — впровадження медіації у школах східних регіонів.

🔵 Всеукраїнська мережа шкільних служб порозуміння — понад 500 закладів освіти практикують вирішення конфліктів через діалог.

🔵 Громадська спільнота “EdCamp Україна” — платформа обміну ідеями гуманної, демократичної освіти.

Ключові напрями взаємодії партнерів:

👉 Освітні програми й проєкти — створення тренінгів із миротворчої компетентності, спільні курси з міжнародними організаціями (UNICEF, UNESCO, Peace Corps).

👉 Підготовка педагогів — тренінги з ненасильницького спілкування, фасилітації та медіації; школи управлінського резерву для керівників освіти.

👉 Інституційна співпраця — меморандуми між освітніми установами, громадами, центрами медіації; створення “центрів діалогу”.

👉 Громадянська активність молоді — учнівське самоврядування, волонтерські ініціативи, проєкти підтримки ВПО та ветеранів.

👉 Науково-аналітичне партнерство — спільні дослідження, конференції та публічні дискусії про освіту заради миру.

☝️Соціальне партнерство — це не одноразовий проєкт, а жива екосистема співпраці. Кожна спільна дія — від уроку миру до міжнародного форуму — формує ґрунт для довіри, порозуміння та стійкого розвитку освітньої спільноти.

😴 Коли ми недосипаємо, мозок не має шансів на «перезавантаження» — і це миттєво впливає на наш емоційний стан, пам’ять і здатність концентруватися.
Психологічна студія СЕНС нагадує: турбота про якісний сон — це не розкіш, а базова умова психічної рівноваги.
Діліться цим матеріалом із тими, хто часто працює «до ночі» — можливо, саме ця карусель допоможе їм зробити паузу і повернути собі ясність думок 🌙💭

Коли світ мчить надто швидко, наші тіла іноді кричать: «Зупинись».
Панічна атака може застати будь-де — але знання, як допомогти собі, повертає відчуття контролю й безпеки.
Корисні, людяні поради — від МОЗ та ініціативи «Ти як?» 🌿

🕊️ Експертна думка: Співпраця влади та громадськості у сфері миротворчої освіти

У сучасному європейському контексті, коли виклики безпеки, міграції, міжкультурного діалогу та демократичного залучення стають дедалі відчутнішими, миротворча освіта набуває стратегічного значення. Вона формує культуру миру, ненасильства та відповідального громадянства — те, на чому будується консолідована та людиноцентрична Європа.

🎓 Алла Панченко, кандидатка наук з державного управління, доцентка кафедри управління, тренерка проєкту Erasmus+ “Peace Education for a Consolidated and Human-Centered Europe” (PeaECH), пояснює:

«Ефективна миротворча освіта неможлива без синергії влади та громадськості.
Саме взаємодія державних інституцій (уряду, місцевого самоврядування, міністерств освіти) та громадського сектору (ГО, молодіжних рухів, шкіл, неформальних ініціатив) забезпечує не лише політичну підтримку, а й практичне втілення на рівні громад і закладів освіти».

Спільна діяльність влади й громадянського суспільства дозволяє:
• підвищити ефективність комунікації між державою та суспільством;
• формувати соціальний капітал миру — довіру, взаємоповагу, солідарність;
• сприяти європейській інтеграції через розвиток цінностей демократії, прав людини й толерантності;
• адаптувати освітні практики до потреб місцевих громад і молодіжних середовищ.

Серед прикладів ефективної взаємодії — курси підвищення кваліфікації з тематики миротворчості, розвиток музейної педагогіки, партнерство зі школами, дитячими та кадетськими організаціями. Такий формат співпраці допомагає переосмислити роль освіти — від передачі знань до виховання активного громадянина, здатного до діалогу та спільного розв’язання конфліктів.

🤝 Така співпраця не є лише управлінською стратегією — вона стає відповіддю на реальні виклики сучасного світу, де освіта є найпотужнішим інструментом збереження миру.

📊 Глобальний контекст у дзеркалі статистики:
• понад 400 млн дітей у світі проживають у регіонах, постраждалих від конфліктів (Education International);
• глобальні військові витрати у 2022 році сягнули 2,24 трлн доларів США — рекордний рівень;
• у Європейському Союзі саме інклюзивна освіта визначена серед ключових чинників попередження конфліктів (Council of Europe);
• за даними міжнародних програм (UNESCO, GIZ, Council of Europe), партнерство між владою, освітніми закладами та громадянським суспільством є ключовим чинником стійкості та розвитку культури миру.

🌍 Міжнародний досвід підтверджує:
ефективна миротворча освіта можлива лише тоді, коли вона об’єднує всі рівні суспільства — від політики до громади, від школи до університету, від індивіда до колективу.