17/02/2021
Українські виші в рейтингу QS: проблеми та перспективи
10 червня 2020 року британське рейтингове агентство QS Quacquarelli Symonds опублікувало нову версію свого флагманського рейтингу на 2020/21 навчальні роки (QS World University Rankings 2021). Для українських вишів цьогорічна редакція стала вже десятою: саме 2011 року перші два українські університети потрапили до рейтингу QS, а QS у свою чергу став першим з найбільш авторитетних міжнародних університетських рейтингів, у яких була представлена Україна.
Рейтинг QS укладається вже понад 15 років і вважається одним з найбільш авторитетних у світі поряд із шанхайским Academic Ranking of World Universities, американським U.S. News та іншим британським рейтингом від Times Higher Education. І якщо останні три рейтинги мають досить високі прохідні бар’єри за об’ємами публікаційної продуктивності, які під силу лише великим за розміром та переважно дослідницьким університетам, то QS історично є більш студентоорієнтованим рейтингом.
Недарма QS чи не єдине серед провідних рейтингових агентств проводить опитування роботодавців щодо їхньої задоволеності рівнем випускників. Сергій Христолюбов, регіональний директор QS в країнах Східної Європи та Центральної Азії зазначає: «Наша вибірка для опитувань щодо академічної репутації та опитувань серед роботодавців набагато краще відображає досягнення українських університетів у контексті розвитку системи вищої освіти. Тому українські університети, наприклад, в рейтингу Times Higher Education посідають більш помірні позиції, ніж у рейтингу QS. Ми вважаємо, що це сильна сторона нашого рейтингу».
Для підбиття підсумків десятирічного сходження українських вишів на Олімп свого рейтингу, компанія QS провела круглий стіл за участю Міністерства освіти і науки України та шістьох українських університетів, які наразі представлені в рейтингу.
Варто зазначити, що, за даними ЮНЕСКО, у світі налічується понад 25 тисяч закладів вищої освіти, тому присутність вишів навіть у другій половині топ-1000 міжнародних рейтингів (тобто фактично у 5% університетів світу) однозначно є позитивом. «Такі відзнаки є найприємнішими, тому що це міжнародна арена і незалежна оцінка, − зазначає Єгор Стадний, заступник Міністра освіти і науки України. − Дуже важливо, що саме нам у нашій політиці дає рейтинг. По-перше, він заощаджує наш час на проведення певної незалежної оцінки, щоб її десь шукати, замовляти. По-друге, це пророблена методологія, вже випробувана в часі… Тому міжнародні рейтинги, які вже настоялися, так би мовити, визріли, мають перевірену в часі методологію – це дуже непоганий орієнтир».
Також відомо, що QS досліджує дані ще понад 15 українських університетів. Отже, загалом з понад 270 закладів вищої освіти України рейтинг QS наразі оцінює трохи більше 20 українських вишів, з яких до головного рейтингу потрапляє 7. Наскільки велике таке досягнення? З одного боку, Молдова та Вірменія не мають жодного університету в головному рейтингу QS, Грузія та Болгарія − по одному, Литва, Латвія, Естонія − по 3-4, Румунія − 7, як і ми, Угорщина − 9, не набагато вище нас. Але якщо подивитися, скільки університетів з головного рейтингу QS припадає на 1 мільйон населення країни, то результати будуть дещо іншими.
Лідерами Східної Європи є Балтійські країни та Чехія, у яких на кожні 500-700 тисяч населення припадає один університет в QS. Далі йдуть Угорщина і Казахстан, які мають один університет з QS на кожні 1-1,5 мільйона осіб. Далі йдуть Румунія, Польща та з певним відставанням Білорусь. Україна має приблизно такий самий показник, як і Туреччина: приблизно один університет в рейтингу QS на 6 мільйонів осіб. Отже, якщо взяти за орієнтир близьку до нас та співставну з нами Польщу, то Україні треба мати 18-21 університетів в рейтингу QS, тобто майже втричі більше, ніж зараз.
Зоя Зайцева, керівник з міжнародних партнерств компанії QS, зазначає: «Я рада тим результатам, які досягли українські університети, хоча, зрозуміло, це ще не повний потенціал країни. Так, є певні складнощі як на національному, так і на міжнародному регіональному рівні, але я сподіваюся, що динаміка буде зростати».
Що ж потрібно зробити українській освіті як для збільшення представленості в рейтингу QS, так і для підвищення позицій університетів, які вже входять до рейтингу? Ми проаналізували поради команди QS та зробили наступні висновки.
Перше. Україна має стати країною, у якій вигідно і комфортно працювати іноземним науковцям, викладачам, досвідченим університетським менеджерам. Іноземні фахівці принесуть нове дихання в традиційні академічні процеси української вищої школи, збагатять її цінним міжнародним досвідом, мовною практикою та призведуть до позитивних змін в архаїчних умовах праці вітчизняних працівників вищої школи (тарифні розряди, несбалансовані нормогодини, неможливість застосування більш гнучких норм цивільно-правового законодавство тощо).
Друге. Україна має суттєво підвищити свою конкурентоспроможність у науково-дослідній діяльності, ставши хабом для проведення сучасних досліджень. Це можна зробити як через лібералізацію податкового законодавство у сфері академічного R&D та через суттєве збільшення фінансування науки (одночасно з більш прагматичним підходом до вимірювання її ефективності), так і через ефективний маркетинг України як країни унікальних можливостей для досліджень у медицині, екології, аерокосмічній галузі, історії, культурі, політиці тощо. Весь наш позитивний (і негативний також) досвід треба перетворити на унікальне надбання, привабливе для вивчення у партнерстві з провідними вченими світу.
Як наслідок, зросте такий вагомий в рейтингу QS нормалізований індекс цитування (нормалізований за галузями знань та країною і без врахування самоцитувань), що є показником затребуваності у світі результатів наукової діяльності університетів. Наразі його середньосвітове значення складає порядку 50 цитувань робіт останнього п’ятиріччя на одну ставку професорсько-викладацького складу. До того ж, як зазначає QS, це значення щороку зростає приблизно на 7%. Цікаво, що для найвищого українського університету в рейтингу QS індекс цитування поки що складає менше 5.
Третє. Українські університети мають суттєво підвищити видимість та впізнаваність свого бренду у освітньому просторі. Якщо оцінки роботодавців для України ще більш-менш пристойні, то оцінки міжнародних академічних експертів, які, до речі, займають найбільшу вагу (40%) у методиці рейтингу, для українських університетів доволі низькі. Зоя Зайцева, QS, зазначає: «Дуже ви, шановні колеги, скромні. Але це вже більше так не працює. У кожного з вас, у кожного вишу, є шикарні цікаві історії: це і дослідницькі проєкти, і ваші видатні випускники, і проєкти з роботодавцями. Будь ласка, розповідайте про це усьому світу, беріть участь у міжнародних проєктах». Як приклад представниця QS розповіла про досвід Сумського державного університету, який на останній виставці Reimagine Education 2019 в Лондоні презентував свої технології віртуальної реальності у навчанні.
Очевидно, що рейтинг QS, як і будь-який інший, не є самоціллю, але він може стати корисним інструментом у руках тих університетів та країн, які, усвідомлюючи всі обмеження рейтингів, зможуть використати максимум їхніх можливостей