Агенція незвичайних Янголів

Сьогодні, завтра та післязавтра дні для спілкування з родом. Приготуйте смачний яблучний пиріг, млинці з яблуком та медом, калиново-молочний кисіль 🌟
Наповніть свій дім ароматами гарбуза, кориці та ванілі 😇
Запаліть білі, жовті, червоні свічки.
Зверніться до роду зі своїми щирими думками, проханнями та турботами ❤️
Най огорне кожного з вас любов та сила ваших пращурів 🌞

#рівнодення #затемнення #рід

Що буде важливим для нас, після того, як останнім подихом своїм ми сповістимо цей світ про перехід?
Як наша Душа почуватиме себе, коли подивиться фільм під назвою «Моє земне життя»?
Що важитимуть для неї приховані думки, слова та вчинки близьких, рідних та інших людей?

Ми повністю занурюємо себе у сьогодення… забуваючи, що ми набагато більші ніж одне життя 💕

Нехай засяють зорі у тобі🌟!
Мов блискавки пронизують повітря ⚡️
Твої ідеї…, йди їх і твори!
Не відкладай все те, що так потрібно😍
Втрачаєш світ, втрачаєш свою волю, бо думаєш, що ти одна і з них…
Бо думаєш, що можеш у неволі, ти жити і будити їх.
О ні, повір мені на слово!
Бо Ти є сутність, Дух усіх земель!
Ти сонця дочка, ти є радість світу!
Чому ж живеш ти, наче не живеш?
Чому страждаєш в пустці, що створила,
ти з благ земних і думаєш втекла ?)
Невже ніколи ти себе так не любила, як ті дива, що маєш у думках?
Чому мовчиш, де треба говорити, і досвід свій ти їм не віддаєш?
Чому навчаєшся у інших як же жити, а якже ті знання, що ти несеш?
Чому забула ти своє, що завжди знала?
Ту мудрість, що в віках ти берегла?
Вона ж в тобі за сотні літ зростала... а ти?
Чому сидиш одна?
Дозволь ти сонцю сяяти як треба!
Не може воно жити у пітьмі!
Кімнати мало, йому треба небо!
Дозволь і скинь свої старі замки!
Ти ж знаєш, що Душа співає,
що світ цей, не такий як є 👀
І в ньому так тебе не вистачає…
дозволь засяяти собі така як є 🫶🏽
Най пісня, хто є ти, щодня лунає!
Най чує світ, що пробудилась ти 💜
Дозволь собі засяяти, благаю, бо у журбі давно заснула ти...

Душа літала в висоті, мов промінь сонця,
Що дарував тепло в похмурі дні 🌞
Співала, танцювала і з віконця,
Дивилася на світ, що на землі 👀

Як добре тут, де радості доволі!
Нема війни, а є лише любов 🧡
Є прийняття тебе, немає болю,
Де все що є - це світло і тепло 🥰

Душа літала, сяючи у морі,
Безмежної любові й теплоти💕
Пірнала у глибини несвідомі,
Відвідувала іншії світи…

Як дивовижно все, що є в Людині!
Душа - то наш безцінний скарб 💕
Її дарунки, ангелом даримі,
Ви збережіть, пірнаючи в життя 🤗

«Ви ніколи не знали, які ви прекрасні, тому що по справжньому ви ніколи себе не бачили.
Ви ніколи не бачили, хто ви є і що ви є.
Хочете знати, як виглядає Бог?
Підійдіть і подивіться у дзеркало.
Ви дивитеся йому прямо в обличчя.»

Рамта

Мабуть вперше у житті моє серце здалося…
Воно втомилося боротися, втомилося боятися, втомилося довіряти та розчаровуватися… і почало просто жити…
Ні, воно ще по старій звичці пускало сльозинки, коли відчувало біль. Але його вже перестало поглинати те море, в якому воно губилося і старанно намагалося знайти дорогу. Зараз воно просто плавало на поверхні цього моря і посміхалося.
Так… вид у нього був зовсім не мімімішний…
На ньому були шрами… і ці шрами могли налякати навіть саме хоробре серце.
Якась частина його була відірвана, і так і не змогла відновитися, не вистачило сил… А якась частина почорніла, і нагадувала кратер вулкану, після виверження…
Чого у ньому тільки не було… І шпильки наклепів, і ножі зради, і випалені гарячими сльозами пустелі самотності та розгубленості. Серце іноді саме дивувалося, і чому воно досі ще живе…?
Але, іноді, до нього хтось приходив… коли воно спало. Цей хтось тихенько грав забуту, стару, але до болю знайому мелодію… і ця мелодія проникала в кожну клітинку серця, і зігрівала його якимось незрозумілим, рідним теплом.
Кожного ранку серце помічало, що шпильок у ньому стає все менше, і що там, де раніше була пустеля, починають з’являтися квіти.
Одного дня воно відчуло себе щасливим! Це так здивувало його… Воно подивилося на себе чиїмись іншими, не своїми очима. І ці очі… в них воно бачило себе! Себе, яким воно було безліч років тому. Воно бачило, як вміло радіти сонцю, як йому було весело бігати по лісових галявинах і шукати смачні ягоди.
Серце розплакалося… сльози обпікали його, змушували калататися та глибоко дихати. Сльози… Серце раділо їм, воно точно знало, що саме ці сльози змінять його. І воно знову зможе радіти життю 🧡

«Як же це весело», подумала дівчинка.
Вона повільно повільно занурювала руки у гірську річку і спостерігала, як сонячні промені виблискували різними кольорами на її руках та кімінні.
«Так, ще треба обов’язково спіймати жабу. Цікаво, у гірських струмках є жаби? Якщо є то які вони, маленькі чи може великі та вкриті пухирцями?»
Ох, від думки про пухирці дівчинка скривилася. Вона гидувала такими жабками.
«Так, треба швидше подумати про щось інше.
О, метелик… так, треба завмерти і уявити, що я квіточка.»
Дівчинка точно знала, що це працює. Завжди, коли вона уявляла себе квіткою, метелики сідали на неї.
Вона любила з ними розмовляти, їй здавалося, що в цих метеликах сховані маленькі, чарівні феї. І якщо правильно все зробити, то можна їх побачити і попросити виконати своє бажання.
А бажання у неї було одне, щоб тато повернувся з війни. Вона знала, що треба бути сильною, так постійно казала мама. Але вона ще не до кінця розуміла як це, бути сильною…
Вона знала, що любить отак бігати босоніж по Карпатам, та шукати фей-метеликів.
А сьогодні їй зовсім не хотілося повертатися додому… бо мама чомусь з самого ранку дістала якийсь чорний платок, дивилася на нього і плакала. Від цих маминих сліз дівчинці хотілося теж розревітися… але вона втекла, втекла сюди, до лісу, до джерела, де вона відчувала себе повністю щасливою.

Раптом щось зарухалося за деревами і вона почула як тріскотять гілочки. Вона знала, що в горах зараз багато туристів, але чомусь цей звук насторожив її.
Метелик, що кружляв навколо неї, неочікувано сів їй прямо на долоню.
І дівчинка радісно ловила дивне відчуття від лапок, які наче і лоскотали і одночасно дряпали її долоньку.
Вона засміялася.
А потім відчула сильне бажання побігти туди, де вона чула тріскіт гілок. Але вона ж не може, вона ж квітка, і ось ось метелик перетвориться на фею…
Вона не знала що їй робити. Вирішила просто дивитися у бік лісу.
Вона побачила, що до неї наближається високий на зріст, чорнявий чоловік. Він був одягнений у військову форму, а на грудях у нього висіла стрічка, точно така яку вона одягла таткові, коли його забирали на війну.
Вона не вірила своїм очам, невже це татко!!!
Метелик злетів з її долонь і швидко швидко полетів на зустріч до чоловіка і сів йому на рожеву стрічку.
«Татуууусюююю!!!»
З криками радості кинулася на зустріч військовому дівчинка. Вона бігла не відчуваючи, що ранить ноги об камінці та гілочки.
Чоловік побіг їй на зустріч.
Так, це був татко.
Вона міцно міцно обійняла його і притисла до себе так сильно, що аж кінчики пальчиків її посиніли.
Татко підхопив її на руки, кружляв та цілував.
Разом вони підійшли до річечки та сіли на березі. Тато зняв військові чоботи та занурив ноги у воду. Дівчина зробила так само. І вони розсміялися.
Так вони посиділи у тиші пару хвилин, а далі вже Дівчинка не могла себе зупинити. Адже їй стільки всього треба було розповісти таткові, і запитати безліч запитань, які переповнювали її чарівну, білокуру голівку.
«Як же ти схожа на маму…», чомусь з сумом сказав тато.
«Такі ж блакитні як небо очі, і посмішка, ну геть мамина.»

«Посмішка у мене моя! І очі теж мої! У мами свої є!» напівсердито вдавано сказала дівчинка.
Тато розсміявся - «І вперта як мама.»

Скільки часу вони так сиділи, дівчинка не знає. Але вона все все розповіла татусю. І як корова народила маленьке телятко, а вона допомагала мамі доглядати його. І як Максим, що живе на дві хати нижче, подарував їй намисто з лісових шишок. І що мама каже, що то він у неї втюрився, а от що таке втюрився вона не знала.
Коли все, що вона хотіла було сказано, тато став серйозним.
Він сказав, що має для неї таємницю, але вона має пообіцяти що нікому її не розповість.
Вона з радістю дала таку обіцянку.
І тато сказав їй:
«Донечко, я завжди буду поряд з тобою, у кожному твоєму дні, у всіх подіях, що траплятимуться у твоєму житті. Я буду і жабкою, і метеликом (дівчинка засміялася, їй важко було уявити тата жабкою, а от метеликом без проблем), і ніжним сонечком, що зігріватиме тебе. Коли ти повернешся додому, то мама буде плакати, і довго ходитиме сумна. Вона скаже тобі, що мене не має, що я полетів на зірочку.»

«Але ж ти ж тату, ти ж тут зі мною, ми ж зараз поговоримо і підемо до мами, правда?!» збентежено сказала дівчинка.
«Так моя квіточка, підемо, але мама мене не може бачити.
Я прийшов, щоб поговорити з тобою, щоб розповісти, що трапилося і дати тобі рожеву стрічечку, яка нагадуватиме тобі, що для тебе, я завжди живий.»
Дівчинка розплакалася, здається вона розуміє, що хоче від неї тато.
«Але ти ж будеш зі мною, я ж зможу з тобою говорити???»
«Так моя квіточко, я буду з тобою, ти завжди відчуватимеш мою любов і підтримку.»
Він обійняв її, і їй так добре стало в цих обіймах, так затишно. Вона поклала голову татові на ноги і заснула.
Прокинулася вона від того, що дощик накрапав на її обличчя. Вона сіла і почала терти кулачками очі.
«Ох і сон я бачила», подумала дівчинка, «треба розказати мамі.»
Вона піднялася і раптом побачила у своїй правій долонці рожеву стрічечку.
Сльозки хотіли побігти з її очей, але подув вітерець і вона відчула наче це тато обіймає її. Вона відчула в собі спокій та якусь дивну силу.
Люблю тебе, татку, кудись у простір прошепотіла вона.

Детоксикація мозку. Частина 2.

Мозок використовує періоди сну для того, щоб позбутися токсинів, які накопичилися в ньому протягом дня. Цей механізм є однією з основних причин сну і він критично важливий для нормального його функціонування.

Але мозок має обмежену кількість енергії, і повинен обирати між двома різними функціональними станами - неспанням або сном (очищенням).

Всі тварини поринають в сон, попри те, що це робить їх більш уразливими для хижаків.

Ще одним цікавим моментом є висока цілодобова активність мозку. Енергетична активність головного мозку знижується під час сну не більше ніж на 25%. Глімфатична система збільшує активність у 10 разів. Робота по детоксикації вимагає великої кількості ресурсів, і тому неможлива, поки ми активні. Мозок витрачає масу енергії на прокачування рідини через свої тканини, а це несумісне з обробкою інформації та будь-якими діями.

Але, якщо казати саме про самоочищення мозку від токсичних і баластних речовин, то треба не просто сон, а певна стадія сну.

Існує 4 стадії сну.
1 етап - Легкий сон (повільні рухи очей - NREM - non-rapid eye movement), коли людина ще не повністю заснула, але починає відчувати сонливість (1-5 хвилин).
2 етап - Заглиблення в сон (NREM-сон 2). Мозок сповільнює активність, і відбуваються різні фізіологічні зміни, такі як сповільнення пульсу та дихання. Це є стадія сонних відгомонів та звуків (10-25 хвилин, якщо 1 цикл).
3 етап - Глибокий сон (NREM-сон 3), також відомий як дельта-сон. Це етап, коли домінує повільна хвильова активність мозку, і він важливий для фізичного відновлення організму.
4 етап - REM-сон (швидкі рухи очей): Це стадія сну, під час якої відбуваються інтенсивні мрії, а рухи очей стають швидкими. Мозок практично так само активний, як під час неспання.

Робота, опублікована в журналі Science Advances, вказує на те, що повільна і стабільна мозкова і серцево-легенева активність, пов'язана з глибоким сном, оптимальна для роботи глімфатичної системи.

Очищення відбувається, коли мозок знаходиться в 3 стадії сну.

Якщо тривалий час немає можливості відпочити, то треба щось робити з очищенням мозку від токсинів і одразу контрольовано «включити» цю 3 стадію, якось оминувши 1 і 2.

Потрібні закриті очі, повільна і стабільна мозкова і серцево-легенева активність, відсутність будь-яких дій і рухів та занурення в самого себе наче в сон.

Це схоже на те, як робиться Скрут/Лігво…
«...треба обернутися подумки вовком, скрутитись, та лягти в тому Лігві відпочити на деякий час. Скрутитись у середині самого себе, бо саме там середина нашого всесвіту. Треба закрити очі, перестати думати про зовнішнє, про власне, увага просто в середину себе. Ліпше за все – замовчати навіть думками та побути наодинці з собою.»

Виходить, що ще в давні часи, не знаючи як саме працює очищення мозку, люди знайшли спосіб це зробити. Бо просто побачили результат подібних дій в вигляді приведення себе до ладу навіть за дуже складних умов, перенавантаженні чи тривалої відсутності сну.

Існує ще декілька способів зробити те саме, застосувавши деякі рефлекси тіла людини.

Сідали біля стіни, брали в руку щось важке, таке, що коли впаде з рук, то це буде чутно, впиралися лобом у стіну і закривали очі. Коли це важке випадало з руки (при досягнені цієї стадії сну неможлива така фізична дія як щось тримати), людина прокидалася. Цієї мити чи хвилин було достатньо, щоб відновитися.

Так зараз роблять водії, з тих, хто знає. Важко, очі вже нічого не бачать, засинаєш за кермом…зупинив машину, вийняв зв’язку ключів з замку запалення, взяв їх в кулак, оперся лобом на кермо, закрив очі… коли ключі впали на підлогу – почув, прокинувся і… поїхав далі.

А ще… а англомовному просторі існує фраза "brain bleach" (буквально — відбілювач мозку). Цю фразу використовують, коли людина намагається очистити свій мозок від жахливих думок чи згадок про щось.

Один зі способів це зробити – заснути на боку (в ідеалі на лівому, бо тут і шлунок не буде заважати). Це помічено людьми давно, працює і просто застосовується за потреби. Тільки зараз вчені з’ясували чому. Річ у тім, що таке положення тіла під час сну допомагає роботі… глімфатичної системи. Той «наплив» цереброспинальною рідиною до кожної клітинки мозку і «змиває» погані спогади як морський прибій малюнки на піску.

Святкування Життя починається з веселощів! Нерідко ми настільки старанно і серйозно шукаємо свою особисту свободу, що забуваємо: життєвий шлях - це ще й радість 😇.
Іноді ми, захопившись внутрішньою та зовнішньою роботою, забуваємо про те, що один з найкращих зцілювальних засобів, що позбавляє розум від страждання - хороший, здригаючий усе тіло сміх.

Для зберігання балансу необхідно радіти життю і робити щось для задоволення.
Цьому може заважати залежність розуму від страждання, постійно нагадуючи нам про те, що ще щось потрібно зробити чи чогось досягти, - типова пастка у сучасному світі.

На більш глибокому рівні святкувати життя потрібно не тільки в хороші часи, але і в погані.
І хоча зміни іноді дуже болючі, відмічати їх можна зі сльозами та почуттям суму, але завжди з вірою в те, що життя приготувало для тебе щось ще неймовірно радісно дивовижне 🥰😉

#життя #любовь #перемога #щастя

Ви шаман, якщо знаєте, що істина всередині вас.

Немає необхідності за кимось слідувати, немає організації, яка б керувала вами: ви самі творець і митець свого життя і знаєте, що сила, необхідна для створення шедевра, знаходиться у ваших руках.

Як художник і творець ви можете створювати все, що вам захочеться: щось прекрасне чи щось жахливе, самий чудовий рай чи самий абсолютний ад. Вирішувати тільки вам.

Як шаман ви знаєте, що головний ворог у творенні чудового раю - це залежність розуму від страждання.

Шамани - це не прадавні майстри далекого минулого, а живі вчителі, чиї послання актуальні так само, як сотні і тисячі років тому 💙.

Шлях Шамана - дуже особиста подорож.

Ритуали, книги, інструменти і навіть інші шамани лише направляють вас, допомагаючи знайти мудрість, що йде з глибина вашої особистості.

Не буває двох схожих шаманських подорожей: кожен з нас створює власний, унікальний шлях, власний витвір мистецтва і проявляє себе власним прекрасним образом.

Тому я завжди кажу: в шаманській подорожі ви одночасно і учень, і вчитель, і через вас проявляється життя.

Дон Хосе Руис

Людина…
Дивовижне творіння Бога, Всесвіту.
Лише Людина може сумніватися у існуванні Бога і доводити, що його не має )
Так, людське життя - довгий шлях, наповнений різними ситуаціями.
Є серед них і біль, і зрада, і печаль, і смерть…
Але… Але ж є і безліч чудових подій!!!
Які наповнюють Людину щастям та радістю.

Що кажуть про людей, які живуть з Богом?
По яким ознакам ми впевнюємося у цьому?
Все просто… по Любові та її проявах.
Це зовсім не означає, що ці люди завжди усміхнені, ніколи не кричать і постійно моляться… зовсім ні.
Присутність Божої любові у Людині не можливо не помітити 💙.

Кожен з нас щодня обирає, якою Людиною показати себе Світу. Який наш образ сьогодні звучатиме 💕

І від цього залежить мелодія Всесвіту 🌞