Psychology and Pedagogic Department I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Psychology and Pedagogic Department I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute

Psychology and Pedagogic Department I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute Кафедра психології і педагогіки Факультету соціолог?

ВСТУП 2022.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 053 ПСИХОЛОГІЯ
📌 Бакалаврат
Інформація щодо вступу: https://psy.kpi.ua/bakalavrat
Освітньо-професійна програма "Прикладна психологія"
http://psy.kpi.ua/osvitnya-progr/

📌 Аспірантура
Інформація щодо вступу: https://psy.kpi.ua/aspirantura/programa/
Освітньо-наукова програма «Психологія»: http://psy.kpi.ua/onp/

Техніка «Стратегія канцелярської скріпки». Як перетворити дрібні дії на великі результати Чи траплялося вам ставити пере...
19/09/2026

Техніка «Стратегія канцелярської скріпки». Як перетворити дрібні дії на великі результати

Чи траплялося вам ставити перед собою амбітну мету, але зрештою втрачати мотивацію? Джеймс Клір розкриває нам просту, але потужну техніку під назвою «Стратегія канцелярської скріпки». Вона допомагає не лише підтримувати прогрес, а й перетворювати корисні дії на звички.

Як це працює?
Суть техніки – візуальний трекер досягнень. Вам знадобляться:
 дві склянки або коробки;
 певна кількість канцелярських скріпок (чи будь-яких дрібних предметів).
Кожен раз, коли ви виконуєте певну дію (наприклад, зробили 10 дзвінків клієнтам або написали 200 слів тексту), ви перекладаєте одну скріпку з однієї склянки – в іншу.
Чому це працює?
 Миттєвий зворотний зв’язок – ви бачите реальний прогрес і це мотивує.
 Фокус на процесі, а не на результаті – важлива не «велика ціль», а кожен маленький крок.
 Задоволення від завершеної дії – навіть проста дія викликає відчуття досягнення.

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Ефект фреймінгуЕфект фреймінгу — це когнітивне упередження, яке впливає на наше прийняття рішень при зміні форми або кон...
19/09/2026

Ефект фреймінгу

Ефект фреймінгу — це когнітивне упередження, яке впливає на наше прийняття рішень при зміні форми або контексту подання інформації. Зміна формулювання питання може викликати зміну сприйняття та зміну відповідей, навіть якщо зміст залишається тим самим. Наприклад, при поданні інформації про ризик пов'язаний з якимсь дією або рішенням, люди можуть відреагувати по-різному в залежності від того, як саме ця інформація формулюється. Це демонструється в дослідженнях, де зміни фреймів приводять до зміни відсотка позитивних або негативних відповідей.

Одним з найбільш відомих досліджень є експеримент з вибором процедури лікування, проведений Тверским та Канеманом. Вони подали два варіанти лікування однієї і тієї ж хвороби, за допомогою двох різних фреймів: перший фрейм був позитивний і описував виживання певної кількості хворих пацієнтів, а другий фрейм був негативним і описував смерть певної кількості хворих.

В результаті дослідження виявилося, що при використанні позитивного фрейму більшість людей вибирали перший варіант лікування, втім, при використанні негативного фрейму більшість вибирали другий варіант. Це вказує на те, що спосіб, яким представлена інформація, впливає на наше розуміння та оцінку ситуації.

Другий аспект ефекту фреймінгу пов'язаний з використанням термінології та добором слів. Навіть незначні зміни у формулюванні можуть виникнути зміни у сприйнятті. Наприклад, коли ціни наведені у формі знижки для деяких категорій покупців, то існує відчуття вигоди та можливості зекономити гроші. Однак, для додаткових категорій покупців, це може призвести до відчуття обмеженості або несправедливості.

Також, залежно від добору слів у формулюванні інформації, можуть виникати різні асоціації та враження. Слова, що викликають негативні емоції або мають страшучий відтінок, можуть впливати на наше рішення в більш негативний спосіб. Наприклад, формулювання "втрата 20%" скеровує увагу на негативний аспект, тоді як формулювання "залишається 80%" фокусується на позитивному аспекті.

Отже, ефект фреймінгу є важливим психологічним аспектом, який варто враховувати в комунікації, маркетингу та прийнятті рішень. Розуміння та використання цього явища може допомогти усвідомлювати, як формулювання та добір слів можуть впливати на сприйняття та реакцію людей. З цим знанням, ми можемо бути більш свідомими та критичними споживачами і приймати збалансовані рішення, розуміючи вплив фреймінгу на наше мислення.

Джерело: https://www.psykholoh.com/post/%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5-%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82-%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B3%D1%83

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

4 завдання для виходу зі стадії горювання Горювання не є слабкістю і не є тим, «що треба пережити швидше». Це процес, у ...
18/09/2026

4 завдання для виходу зі стадії горювання
Горювання не є слабкістю і не є тим, «що треба пережити швидше». Це процес, у якому ми вчимося жити далі. А ще несемо в серці те, що було важливим. І так, інколи ми робимо це не сам на сам зі своїм болем. Поруч можуть бути люди, котрі підтримають, вислухають, просто побудуть поруч.
Американський психолог Вільям Ворден описав чотири завдання горювання, які втілюються у м’яких кроках, що кожен може проходити у власному темпі.

1. Прийняти реальність втрати. Ми можемо довго сподіватися, що це «сон», але поступово приходить розуміння: життя справді змінилося. І це важко. Добре, коли поряд є хтось, хто може просто бути поблизу.

2. Прожити біль. Біль не можна вимкнути. Ми можемо плакати, відчувати злість, розгубленість, провину чи порожнечу – і все це нормально. Наші емоції не роблять нас слабкими. Вони свідчать про глибину зв’язку.

3. Адаптуватися до нового життя. Змінюються ролі, обов’язки, наші звички й навіть відчуття себе. Однак у цьому процесі ми поступово відбудовуємо внутрішню опору.

4. Знайти нове місце для пам’яті й рухатися далі. Йдеться не про «забути». Ми інтегруємо спогади, традиції, важливі моменти так, щоб вони давали тепло, а не розривали. І дозволяємо собі любити, мріяти, жити далі.

Підсумуємо, горювання – це шлях. І на цьому напрямку, відрізку життя кожен заслуговує на підтримку.

Якщо ви або хтось поруч переживає втрату, будьте добрими й поблажливими до себе або іншого. Уважними одне до одного. Вихід із горювання не відбувається за один день, але з часом дихати стає легше.

Джерело «Усвідомлення» https://t.me/+5NVRYgQ6UCY5NmMy

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Техніка «Вербальне заземлення»У 1960-х роках провели експеримент: чоловіків закривали на 48 годин у повній темряві. Майж...
18/09/2026

Техніка «Вербальне заземлення»

У 1960-х роках провели експеримент: чоловіків закривали на 48 годин у повній темряві. Майже всі втрачали контроль… окрім одного. Його спосіб саморегуляції згодом ліг в основу підготовки спецпідрозділів.

Піддослідний почав уголос описувати те, що робить: «Я сиджу. Я дихаю. Моя рука рухається».

Так він активував ліву півкулю, яка відповідає за мову. Коли вона зайнята, мигдалеподібне тіло, центр страху, не може пожвавлюватися.

Цю техніку пізніше назвали «вербальне заземлення». Будь-який стрес – паніка, вигоряння, агресія – народжується з внутрішнього безсловесного хаосу.

Щойно ти називаєш відчуття: «зараз тривога», «я агресую» – ти повертаєш собі контроль.

Спробуй під час стресової ситуації сказати вголос коротку правдиву фразу: «Мені страшно, але я продовжую».
Мозок фіксує: дія триває, отже загрози немає. Через 90 секунд стабілізуються дихання, пульс і тиск.

Спецпризначенці, пожежники й хірурги роблять те саме, вони дають короткі вербальні звіти: «Бачу ціль»; «Відходжу»; «Роблю надріз».

Використовуй цей спосіб щодня: під час паніки, повітряної тривоги, ухвалення складних рішень. Називай те, що відбувається. Це поступово повертає контроль над тілом. Як сказав згодом той єдиний чоловік з експерименту: «Поки я говорив, страх слухав – і мовчав».

Джерело «Усвідомлення» https://t.me/+5NVRYgQ6UCY5NmMy

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

18/09/2026

🇺🇦🇳🇴🇩🇰 Міжнародна співпраця у дії: ФСП зустрічає норвезько-данського партнера

Нещодавно факультет соціології та права КПІ ім. Ігоря Сікорського приймав почесного гостя — Ніколая Б. Йоганзена, скандинавського науковця та громадського діяча, фундатора ініціативи, що об'єднує боротьбу за свободу, демократію та верховенство права в країнах Східної Європи з норвезькою академічною та громадянською спільнотою.

Під час зустрічі обговорювалися перспективи спільних дослідницьких проєктів та ініціатив, зокрема:
🔹 верховенство права та демократичні інституції
🔹 порівняльний аналіз кращих практик скандинавських країн
🔹 стійкість суспільств в умовах викликів сучасності
🔹 можливості залучення іноземних викладачів і волонтерів до навчального та дослідницького процесу факультету

Ніколай також поділився досвідом реалізації аналогічних проєктів у Грузії та висловив готовність сприяти налагодженню нових міжнародних контактів для КПІ ім. Ігоря Сікорського.

Ми раді розвивати цю співпрацю і переконані, що досвід скандинавських країн у побудові демократичних інституцій та верховенства права є надзвичайно цінним для України — так само, як і Ukrainian experience є важливим уроком для всього світу.

🤝 Разом — до спільних проєктів, публікацій та нових партнерств!
Helen Akimova Iurii Perga Anna Ishchenko Maksym Yenin Andrey Baginsky

Страх упустити щосьСтрах упустити щось (FOMO) явище, яке стає все більш поширеним. Відчуття або сприйняття того, що ми...
17/09/2026

Страх упустити щось

Страх упустити щось (FOMO) явище, яке стає все більш поширеним. Відчуття або сприйняття того, що ми щось втрачаємо. Частково це відбувається завдяки соціальним мережам, через що воно може торкнутися практично кожного.

Основними ознаками FOMO можуть бути:
• страх пропустити якусь подію, захід, новину, бо тоді ти втратиш важливі знання, емоції чи знайомства;
• відчуття відсутності інтересу і вражень, а за вікном всі живуть активним, яскравим життям;
• надмірне прагнення вподобань, коментарів та інтересу до себе в соціальних мережах.

Щоб керувати власним життям, а не засмучуватись через споглядання життя інших потрібно працювати з цим страхом.
Як працювати зі страхом втрачених можливостей?
Розставити пріоритети та, коли приходить імпульсивна думка, спочатку обдумати ідею.

Можна виконати таку вправу: уявити свою старість та подумати, що є цінним для тебе, якими б моментами хотілось би наповнити життя, на які пріоритети, цінності ти орієнтуєшся. Розуміючи свої життєві цінності на даному етапі, буде простіше розставити пріоритети та визначити, яка діяльність, активність наповнюють тебе та допомагають відновлюватися.

Можна спробувати вести щоденник, де фіксувати свої емоції та важливі події. Ми живемо в динамічному світі й дуже часто радісний момент, що відчували в понеділок до середи вже встигли забути. Перегляд щоденника допоможе нагадати, які події ти прожив/-ла та що для тебе є цінним.

Також не менш важливо визнавати свої емоції та приймати їх. Якщо ми відчуваємо сум, коли бачимо фото друзів з яскравої вечірки, подумай чого б тобі хотілося, про що цей сум: ти давно не бачив/-ла друзів і хочеться з ними зустрітися, або ж хочеться відвідати вечірку чи спробувати якийсь новий для себе досвід. Так ти зможеш відчути не лише сум, але й прислухатись до своїх бажань.

Іноді ми можемо втрачати можливість, проте не варто картати себе.

Прислуховуйся до своїх потреб та істинних бажань. З турботою про себе буде простіше віднайти актуальні можливості саме для тебе.

Джерело: https://stud-point.com/blog/self-development-and-motivation/fomo-iak-borotysia-z-efektom-vtrachenykh-mozhlyvostey/

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Мовчання буває різнимІноді мовчання – це про контакт, спілкування, коли можна у тиші спілкуватися один з одним чи із соб...
17/09/2026

Мовчання буває різним

Іноді мовчання – це про контакт, спілкування, коли можна у тиші спілкуватися один з одним чи із собою.

Іноді мовчання – це відсутність контакту. Його просто немає.
У першому випадку, мовчання - це частина спілкування, як кома в реченні, яка може виділити головне, зупинити, дати час на почуття чи роздуми. Це не завжди про те, що «приємно помовчати та просто побути разом», але й про це також. Іноді це про дистанцію, за якої контакт все одно є без слів, коли потрібним словам і почуттям треба зрости.

Це коли багато спілкування без слів, коли погляд, посмішка, жест, обійми розповідають набагато більше ніж слова. Таким мовчанням можна сказати багато.

У другому випадку, мовчання як відсутність контакту – це точка наприкінці тексту. Коли далі немає продовження, навіть якщо зміст тексту залишився незрозумілим. Коли мовчання порожнє навіть на рівні мови тіла. Навіть якщо при цьому говориться багато слів. Все одно контакту немає. Тому що там стоїть крапка. Тому що емоційно людини немає, навіть якщо вона присутня фізично.

Коли я мовчу? Я дозволяю проявлятися своїй вільній дитині, говорячи мовою транзактного аналізу. Я можу почути свої хочу, свої справжні бажання, почуття та потреби. У мовчанні – таке важливе спілкування із собою. Часом варто лише прислухатись та усвідомити, почути цей діалог.

Джерело: https://yuliia-chub.com.ua/ua/interview/vidy-molchanija

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Вісім потреб у стосунках, які формують близькістьCтосунки з іншими є дуже великим ресурсом і опорою в проживанні будь-як...
16/09/2026

Вісім потреб у стосунках, які формують близькість

Cтосунки з іншими є дуже великим ресурсом і опорою в проживанні будь-яких важких життєвих ситуацій. Саме у стосунках з іншими ми можемо відновитись емоційно, віднайти спокій, отримати підтримку і визнання наших дій. Навіть найстрашніші часи переживаються набагато легше в обіймах близької людини. Відбувається магія зцілення душевних травм, коли ти знаєш, що поруч є важливий інший. Нехай і на відстані, але серцем близенько. Коли цей інший дійсно цікавиться тобою, всерйоз ставиться до твоїх почуттів і емоційних потреб, досвіду, міцно тримає тебе за руку у всіх сенсах цього слова.
Вісім потреб у стосунках, які формують близькість

Стосунки можуть бути нашим ресурсом, опорою та навіть місцем сили. Усю глибину людського контакту детально описав Річард Ерскін — американський психотерапевт, засновник методу «Інтегративна психотерапія з фокусом на стосунках». У своїй багаторічній практиці він дійшов висновку: якість наших стосунків напряму залежить від того, наскільки задоволені вісім ключових емоційних потреб, які супроводжують нас протягом життя з батьківської родини.

1. Потреба в безпеці
Базова опора, на якій усе тримається. Коли поруч можна бути собою: без страху, осуду чи болю.
2. Потреба у визнанні цінності
Відчуваю себе цінною/им, про мене турбуються, вважають гідною/им, поважають мою унікальність та моє «Я» у всіх проявах.
3. Потреба у прийнятті сильної стійкої фігури
У складні моменти нашого життя, особливо під час великих криз, ми потребуємо, щоб нас приймав хтось значущий (авторитет). Сильний, стабільний, надійний – у кого ми можемо навчитися, на кого можна покластися, отримати певний захист, підтримку.
4. Потреба у спільності й розділеному досвіді
Бути з тим, хто справді розуміє. Хто здатен сказати: «Так, я теж це переживав». У цьому народжується справжня близькість.
5. Потреба у самовизначенні
Бути собою – зі своїми поглядами, вибором, унікальністю. І знати, що тебе приймають саме таким. У своїх стосунках ми хочемо зберігати та отримувати визнання своєї унікальності.
6. Потреба у впливі на іншого
Мати значення. Відчувати, що твої слова і дії важливі, що з тобою рахуються.
7. Потреба в ініціативі від іншого
Ми всі прагнемо, щоб хтось теж зробив перший крок, подзвонив, запитав: «Як справи?». Ініціатива з обох сторін живить стосунки.
8. Потреба у вираженні любові
Ділитися теплом, словами, дотиком, турботою – і бути прийнятим/ою у цьому. Прояви любові роблять нас більш цілісними.

Ерскін наголошував: «Зцілення відбувається у стосунках, де ми можемо бути почутими, прийнятими й зрозумілими». Бо близькість, перш за все, це про готовність бути поруч.

Джерело
https://www.facebook.com/groups/1182048821950852/posts/3561472644008446/

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Рухайся, щоб відпустити травматичні спогади Цікаво, що фізичні вправи допомагають не лише тілу, а й мозку буквально відп...
16/09/2026

Рухайся, щоб відпустити травматичні спогади

Цікаво, що фізичні вправи допомагають не лише тілу, а й мозку буквально відпускати травматичні чи залежні спогади.
Вчені довели: під час тренувань у гіпокампі (*ділянці мозку, що відповідає за пам’ять і навчання) утворюються нові нейрони. Вони створюють новітні нейронні зв’язки й поступово послаблюють важкі спогади.

Крім того, рух підвищує рівень BDNF – білка, який діє як «добриво» для мозку. Завдяки йому легше позбавлятися страхів, зменшуються симптоми ПТСР і навіть потяг до залежностей.

Тож спорт не лише тренує м’язи чи збільшує витривалість. Фізична активність є хорошим способом підтримати своє психічне здоров’я, дати мозку шанс на оновлення й зцілення.
Навіть коротка прогулянка або розтяжка може бути першим кроком допомоги мозку.

Джерело «Усвідомлення» https://t.me/+5NVRYgQ6UCY5NmMy

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

“Сходи компетентності”Є модель, яка називається “Сходи компетентності”, або “Чотири стадії компетентності”. Вона описує,...
15/09/2026

“Сходи компетентності”

Є модель, яка називається “Сходи компетентності”, або “Чотири стадії компетентності”. Вона описує, як людина опановує ту чи іншу (будь-яку) навичку.
Якщо подивитися на свої вміння та навички структурно, можна побачити, що кожен із них перебуває на одній із чотирьох стадій.
Неусвідомлена некомпетентність. Ви не сильні в навичці, причому настільки, що не можете оцінити рівень своєї некомпетентності в ній. Або настільки, що заперечуєте корисність навички в принципі. Наприклад, людина, яка абсолютно не розуміється на критичному мисленні, може не розуміти, навіщо їй вчитися і розвивати таке мислення.
Усвідомлена некомпетентність. Ви ще не почали опановувати навичку, але вже розумієте, навіщо вона потрібна і які завдання допоможе вирішувати.
Усвідомлена компетентність. Ви вже вмієте застосовувати навичку і продовжуєте практикуватися в ній. Але застосування вимагає свідомих зусиль і концентрації. Наприклад, ви вмієте писати лендінги й оптимізувати їх для пошукових систем, але для цього перевіряєте себе за допомогою чек-листів і шпаргалок, щоб точно нічого не упустити.
Неусвідомлена компетентність. Ви настільки вільно використовуєте навичку, що робите це, не усвідомлюючи, на льоту, і можете навчити робити це інших. Це стадія “вивченої недбалості”: ви виглядаєте так, ніби взагалі не замислюєтеся перед дією.
Спробуйте виконати таку вправу: складіть список навичок, якими володієте, проранжуйте їх відповідно до стадій компетентності та подивіться, які навички варто прокачати. Можна піти ще далі: проаналізувати отриманий список і подумати, яких навичок у ньому немає – можливо, у них ви на стадії 1.
Цю модель компетентності зручно використовувати як фреймворк. Люди найчастіше переоцінюють свої вміння. Сходи компетентності допоможуть поглянути на себе більш об’єктивно і знайти точки зростання.
Інвестор і автор Сахіл Блум (Sahil Bloom) у своєму блозі пропонує прості запитання, що допоможуть простежити власний прогрес в освоєнні навички.
Від неусвідомленої до усвідомленої некомпетентності. Чи розумію я, наскільки я поганий у [X]? Чи знаю я, що потрібно, щоб навчитися або розвинути [X]?
Від усвідомленої некомпетентності до усвідомленої компетентності. Чи здатен я робити або застосовувати [X] на постійному прийнятному рівні? Чи вдалося мені уникнути помилок новачка в останні 10 разів, коли я робив [X] або використовував навичку?
Від усвідомленої до неусвідомленої компетентності. Чи можу я робити [X] краще, ніж 99% людей, навіть із заплющеними очима? Чи кажуть мені оточуючі, що це виходить у мене природно і без зусиль?
Більшість професіоналів, зазначає Блум, володіють необхідними їм навичками на третьому рівні. Ми рідко добираємося до стадії неусвідомленої некомпетентності, тому що для неї потрібна величезна кількість практики. Але це той щабель, на якому дія дається максимально легко, на автоматі. І якщо йдеться про дійсно важливе для вас уміння, можливо, воно того варте.

Джерело інформації: https://xn--90aamhd6acpq0s.xn--j1amh/teoriya/4-stadii-kompetentnosti

Публікацію підготувала доцентка кафедри психології та педагогіки, кандидат психологічних наук Євтушенко І.В.

Address

Kyiv
03056

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 17:00
Wednesday 09:00 - 17:00
Thursday 09:00 - 17:00
Friday 09:00 - 17:00

Telephone

+380442048453

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Psychology and Pedagogic Department I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The School

Send a message to Psychology and Pedagogic Department I. Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute:

Shortcuts

Share

Category