I am svidoma

Кожна наша дія, як і бездіяльність має значення - подорожуйте свідомо🤍

П’ять правил, з якими ваші святкові дні пройдуть екологічно:

-свідомо обирайте декор.віддайте перевагу натуральним матеріалам, чи оберіть декор, що прослугує вам багато років
-обирайте екологічно дружні подарунки для близьких
-сплануйте меню на святковий стіл заздалегідь, аби уникнути зайвих витрат та надлишкових відходів
-віддавайте перевагу органічному, щоб ви не обирали
-не забувайте про багаторазову сумку, прямуючи за покупками

Плануєте підкорити знижки цієї чорної п’ятниці? А чи знаєте ви справжню вартість того, що купуєте? Ми за усвідомлений шопінг🌱гортай 🎡

Яким змінам піддається світ під впливом людини, та як на них можемо впливати ми? Чи справді наш вплив на навколишнє середовище такий разючий? І , врешті-решт, чи можемо ми це змінити? - питання не філософські, на них є відповідь.

Буллінг - складна і неприємна тема, особливо для тих, хто з нею зустрічався. За останніми даними практично кожен підліток так чи інакше зустрічався з ситуацією цькування, в позиції агресора, жертви або просто стороннього спостерігача.

З Буллінгом також пов'язані переживання таких неприємних емоцій, як страх, провина, сором, безпорадність, ненависть, розпач, і найсумніше, що ці переживання дуже мало обговорюються.

А що з цього приводу каже закон?

Репродуктивне здоров’я – це та сфера, де жінок легко взяти під контроль і позбавити можливості самостійно вирішувати, коли та скільки дітей народжувати.

Чому про це говорять частіше останнім часом? Що важливо знати? - Розбиралися .org.ua -

Не раз чули «незнання ваших прав не звільняє від відповідальності»? Знайте, що знання ваших прав також може значно полегшити життя.

Все більше жінок обирають працювати як у вагітність, так і з перших днів народження дитини. Звісно, аби зрозуміти як гармонійно поєднати ці процеси закони не допоможуть. Але точно проллють світло на ваші права.

Як держава впливає на нашу свідомість?

Які закони створені, аби захистити наші права, а які - щоб порушити?

Як ми можемо вплинути на покращення?

Та, врешті-решт, де вважаємо їх необхідними?

Також маєте подібні питання? - Стежте за наступними постами💗

Від телешоу у топових рейтингах на Нетфлікс до інфлуенсерів в Інстаграм: оточення продовжує вимагати від нас більшого. Більше роботи, більше громадської діяльності, більше оптимізації власного часу та простору, більше самовдосконалення. Здається, технологічний розвиток дав нам багато можливостей, проте, чи рівноцінні вони тому, скільки очікувань він на нас поклав?

Від фото ідеальних сніданків, шкіри без єдиного недоліку, трендових речей до ефективності зустрічей з психотерапевтом - оточення «розказує» нам, яким має бути наше життя. Щоденно тисячі мегабайтів інформації формують наше світобачення, наші бажання та звички. Фінальний результат майже завжди - втома, та й врешті-решт, психоемоційне вигорання.

Нас з усіх боків вчать бути кращими версіями самих себе. «Самовдосконалення» - модне слово, яке з часом приводить тільки до причин безглуздо лаяти себе та надмірної тривожності.

Нашим девізом стає «оптимізуй свій час». Часу стає так мало, що буквально кожна секунда на рахунку і ми не маємо права втрачати її дарма.

Захмарні очікування формують тиск, що взмозі витримати далеко не всі. Намагання бути в безкінечному «потоці» та «ресурсі» - виснажують. А порівняння себе з тими, хто отримав «інсайти» по життю швидше за тебе, та зумів їх використати - пригнічують.

В цьому швидкому вирі подій ми часто забуваємо: єдина людина, чиї очікування ти маєш виправдати - ти сама, і ці очікування мають бути твоїми власними, а не сформованими тим, що ти побачив у своїх минулих однокласників у соціальних мережах, і тим паче - зовсім незнайомих тобі людей.

Стіл не має бути постійно ідеально засервірованим, їжа на ньому не має постійно бути здоровою та домашньою, ти можеш носити не трендові речі та мати зморшки на обличчі. Стосунки не завжди мають бути пропрацьованими, друзі - надихаючими, а психотерапія - ефективною.

Подумай: можливо, ти робиш достатньо, щоб виправдати СВОЇ очікування? Ти - не бренд. Ти - людина. Оптимізація була придумана для процесів. А успіх - не щось захмарне і неосяжне, він для кожного свій.

Ми починаємо думати про співзалежність у момент, коли опиняємося в її серці. Коли ловимо себе на думці «чи не співзалежна я?», або коли бачимо симптоми у тих, кого любимо.

Наші співзалежні партнери поринають у відносини з головою, віддають їм всіх себе, віддають нам всіх себе. Їх добробут та щастя починають залежати від того, як себе почуваємо ми. Вони не мають власних потреб, інтересів, друзів. Живуть нашим життям і думають, ніби дихають тільки тому, що ми - їх кисень.

Багато співзалежних людей стикаються з розладами психічного здоров’я, проте це часто лишається непоміченим. Через нестійкість сприйняття себе як особистості, самовідчуття співзалежних прямо пов'язане з турботою про кохану людину. Співзалежний не може приймати рішення, виходячи зі своїх бажань і потреб: саме тому він будує своє життя навколо іншої людини / процесу. Співзалежним рухає неконтрольована потреба у схваленні своїх вчинків або страхом бути залишеним, він прагне задовольнити всі потреби партнера в перебільшеній і руйнівній для обох формі.

Для того, аби почати говорити «я люблю тебе», спочатку ж треба навчитися промовляти «Я». Зрозуміти свої бажання, цілі, власні кордони. Розуміти свої почуття та емоції, думки та дії.

СПІВЗАЛЕЖНІСТЬ - прояв «хвороби», ліки від котрої - усвідомлення. Усвідомлення самого поняття, механізмів його виникнення, наслідків. Усвідомлення своєї ролі. Та бажання - змінити її.

Материнський інстинкт - це міф, створений для тиску на жінок і він шкодить не тільки тим, хто не хоче мати дітей.

Упередження, в котрих з дитинства знаходяться дівчата ніби кажуть, що найважливіша робота жінки - стати матір’ю. Проте, чи всі з нас дійсно бажають стати батьками? Та чи не занадто тисне таке формулювання місії жінки на тих з нас, хто хоче?

Батьківство - одне з небагатьох рішень, які приймає людина, котре неможливо змінити. Одруження, будинок, місто, в якому ви живете, ваша професія - важливі рішення, проте, кожне з них можна змінити. Дати життя новій людині - назавжди взяти на себе відповідальність, крок ,що потребує дійсно великого та усвідомленого бажання.

Суспільні упередження покладають на нас багато того, що ми насправді можемо не хотіти робити. Нам не обов’язково хотіти мати сім’ю і дітей. Тільки подумайте, як би виглядав світ, де кожен, хто не впевнений, чи хоче мати дитину, хто не кричить впевнене і захопливе «так, хочу мати дітей» на запитання «коли вже діти», міг би без осуджень та сторонніх розсудів собі дозволити не думати про батьківство.

Коли наступає певний вік від багатьох з нас починають чекати формування стосунків, вступ в шлюб, народження дітей. Проте, це не необхідність.

Не хотіти дітей так само нормально і природньо, як хотіти їх.

Це вибір. Який кожен має право робити так, як краще для нього, свідомо.

Маніпуляції, обезцінювання почуттів партнера, часта критика, насильницька комунікація - прояви абьюзу.

Ми часто почали використовувати це слово, і ще частіше чути у джерелах медіа, - проте так і не знаємо багатьох деталей, що за ним криються.

Ми легко називаємо своїх кривдників абьюзерами, та чи готові дати відповідь на питання: чи не абьзер - я?

Для того, аби його собі поставити потрібна велика сила. І ще більша для того, аби чесно відповісти, та знайти в собі бажання побороти цю модель поведінки.

Психологічне насильство щодо інших - набута модель, умовний сценарій, сформований у наших головах, яким ми слідуємо раз за разом. Ми навчилися себе так поводити, а значить - можемо навчитися й більш здоровим стосункам із тими, кого любимо.