11/08/2026
Анафілаксія є гострою системною реакцією, яка може швидко прогресувати до критичної обструкції дихальних шляхів, тяжкої дихальної недостатності або циркуляторного колапсу. Невідкладна допомога має надаватись без очікування лабораторних результатів чи появи шкірних проявів.
КРОК 1. Розпізнати анафілаксію
Запідозрити анафілаксію при раптовому розвитку та швидкому прогресуванні:
- порушень прохідності дихальних шляхів;
- бронхоспазму або гіпоксемії;
- гіпотензії, колапсу чи порушення свідомості;
- генералізованих шкірних проявів у поєднанні з респіраторними або циркуляторними порушеннями;
- тяжкого абдомінального болю або повторного блювання після ймовірного алергену.
Важливо: відсутність кропив’янки чи ангіонабряку не виключає анафілаксію.
Анафілактичний шок є тяжким варіантом анафілаксії, при якому системна реакція супроводжується клінічно значущою циркуляторною недостатністю та тканинною гіпоперфузією.
КРОК 2. Негайно усунути тригер і забезпечити базову підтримку
Дії виконують паралельно:
- припинити введення підозрюваного препарату або інфузії, усунути джерело алергену;
- викликати допомогу та підготувати реанімаційне обладнання;
- забезпечити моніторинг АТ, ЧСС, сатурації та ЕКГ;
- надати кисень при респіраторній недостатності або гіпоксемії;
- забезпечити венозний доступ;
- пацієнта з циркуляторною нестабільністю не залишати у вертикальному положенні.
При тяжкій анафілаксії раптова вертикалізація може погіршити венозне повернення та спричинити колапс. При прогресуванні до зупинки кровообігу необхідно негайно перейти до алгоритму ALS.
КРОК 3. Оцінити ABCDE
A — Airway
Звернути увагу на набряк язика, губ, гортані, осиплість або дисфонію, дисфагію, слинотечу, скарги на відчуття «закриття горла» та стридор. Прогресуючий набряк дихальних шляхів потребує раннього залучення фахівця з забезпечення дихальних шляхів. Інтубацію краще виконати контрольовано до розвитку повної обструкції.
B — Breathing
Оцінити частоту та характер дихання, SpO₂, ознаки бронхоспазму та гіпоксемію. Бронходилататори можуть застосовуватися як додаткова терапія при бронхоспазмі, але не замінюють специфічного лікування анафілаксії.
C — Circulation
Оцінити АТ і ЧСС, периферичну перфузію, капілярне наповнення та температуру кінцівок. При ознаках шоку необхідна швидка оцінка відповіді на початкову терапію та корекція внутрішньосудинного дефіциту.
D — Disability
Оцінити свідомість, ознаки церебральної гіпоперфузії та, за можливості, рівень глюкози.
E — Exposure
Повторно оглянути пацієнта для пошуку кропив’янки, еритеми, ангіонабряку та інших ознак системної реакції.
КРОК 4. Адреналін — терапія першої лінії
При анафілаксії з порушеннями A, B або C адреналін вводять негайно відповідно до локального протоколу. Застосовувати адреналін 1 мг/мл — 0,1% — 1:1000 у передньобокову поверхню стегна.
1. Дорослі та підлітки: 0,5 мг = 0,5 мл.
2. Діти 6–12 років: 0,3 мг = 0,3 мл.
3. Діти 6 місяців–6 років: 0,15 мг = 0,15 мл.
4. Діти до 6 місяців: 0,1–0,15 мг = 0,1–0,15 мл.
5. Альтернативний розрахунок: 0,01 мг/кг, максимальна разова доза — 0,5 мг у дорослих.
Не слід чекати появи гіпотензії, розвитку шоку, появи висипу та встановлення конкретного алергену. Повторювати введення через 5 хвилин, якщо зберігаються стридор, бронхоспазм, гіпоксемія, гіпотензія або інші ознаки ураження дихальних шляхів, дихання чи кровообігу. Підшкірний шлях не є оптимальним через непередбачувану абсорбцію.
При рефрактерній анафілаксії — персистуючі порушення дихання або кровообігу після двох адекватних доз адреналіну в/м — адреналін вводять інфузійно, лише досвідченим фахівцем, через інфузомат і під безперервним моніторингом ЕКГ, SpO₂ та АТ.
Один із варіантів розведення:
- 1 мг адреналіну 1 мг/мл розвести в 100 мл 0,9% NaCl;
- отримана концентрація — 10 мкг/мл;
- розпочати приблизно з 0,05–0,1 мкг/кг/хв;
- титрувати за АТ, перфузією та клінічною відповіддю;
- при тяжкому шоку може знадобитися підвищення дози до 0,5–1 мкг/кг/хв у ВІТ.
Інфузійна терапія проводиться при гіпотензії або ознаках шоку:
1. Дорослим: 500–1000 мл кристалоїду швидко внутрішньовенно з повторною оцінкою.
2. Дітям: 10–20 мл/кг кристалоїду болюсно.
3. При недостатній відповіді болюс можна повторювати, контролюючи АТ, капілярне наповнення, діурез, лактат і ознаки перевантаження рідиною.
4. При тяжкій анафілаксії може знадобитися сумарно 20–30 мл/кг і більше, особливо при вираженому капілярному витоку.
Перевага надається збалансованим кристалоїдам або 0,9% NaCl. При серцевій чи нирковій недостатності вводити меншими болюсами з частою переоцінкою.
КРОК 5. Оцінити відповідь і визначити рефрактерність
Після початкової терапії необхідно постійно оцінювати прохідність дихальних шляхів, роботу дихання, SpO₂, АТ, перфузію та рівень свідомості.
Якщо порушення дихання або кровообігу зберігаються після повторного адекватного введення адреналіну, йдеться про рефрактерну анафілаксію.
У такій ситуації потрібні:
- залучення досвідченого реаніматолога;
- інтенсивна інфузійна терапія;
- вазопресорна підтримка за показаннями;
- безперервний моніторинг;
- ранній розгляд механічної підтримки кровообігу в найбільш тяжких випадках.
КРОК 6. Додаткова терапія
Антигістамінні препарати можуть бути корисними для контролю шкірних проявів після стабілізації пацієнта, але не лікують шок, бронхоспазм чи обструкцію дихальних шляхів. Глюкокортикостероїди також не повинні використовуватися як заміна першої лінії терапії. Їх рутинне застосування в екстреному лікуванні анафілаксії сучасні рекомендації не підтримують.
КРОК 7. Якщо настала зупинка кровообігу
Діяти треба негайно:
- розпочати СЛР;
- перейти до стандартного алгоритму ALS;
- виконати дефібриляцію за показаннями;
- активно коригувати гіпоксію та гіповолемію;
- шукати оборотні причини (4Г та 4Т).
Важливий нюанс: після зупинки кровообігу тактика введення адреналіну вже визначається алгоритмом ALS, а не алгоритмом терапії анафілаксії.
КРОК 8. Після стабілізації лікування не закінчується
Пацієнт потребує клінічного спостереження з урахуванням:
- тяжкості початкової реакції;
- необхідності повторної терапії;
- наявності бронхіальної астми;
- тривалого всмоктування алергену;
- ризику двофазної реакції;
- доступності медичної допомоги після виписки.
Тривалість спостереження визначають від моменту повного зникнення симптомів, а не від першого введення терапії.
КРОК 9. Підтвердити діагноз і визначити тригер
Лабораторні дослідження не повинні затримувати реанімаційні заходи. У клінічно складних випадках може бути корисним визначення триптази. Гострий зразок беруть якомога раніше після початку реакції — оптимальне вікно для другого зразка становить приблизно 1–2 години. Потім базальний рівень визначають після повного одужання.
Нормальна триптаза не виключає анафілаксію, оскільки її чутливість залежить від фенотипу реакції.
КРОК 10. Запобігти повторній реакції
Перед випискою необхідно виконати таку послідовність дій:
- документувати ймовірний тригер;
- зафіксувати клінічний фенотип реакції;
- описати проведене лікування та відповідь на нього;
- надати письмовий план дій при повторній анафілаксії;
- навчити пацієнта користуватися автоін’єктором, якщо він показаний;
- організувати алергологічне обстеження;
- при медикаментозній реакції чітко зазначити конкретний препарат.
КРОК 11. Поширені помилки
❌ Чекати появи шкірних проявів, щоб почати лікування.
❌ Відкладати адреналін заради антигістамінних або ГКС.
❌ Дозволяти пацієнту вставати при циркуляторній нестабільності.
❌ Розглядати бронходилататор як заміну основній терапії.
❌ Рутинно вводити нерозведений адреналін внутрішньовенно болюсно.
❌ Залишати пацієнта без моніторингу після початкового покращення.
❌ Завершувати лікування без визначення подальшого алергологічного маршруту.
📚 Анафілаксія може виникнути раптово навіть під час рутинної стоматологічної маніпуляції: місцева анестезія, хірургічне втручання чи введення лікарського препарату можуть стати тригером гострого стану. На заході «Невідкладні стани в стоматології: практичні алгоритми дій» ви навчитесь швидко розпізнавати гострі стани та діяти за чіткими алгоритмами при анафілаксії, непритомності, судомах, гіпоглікемії й серцево-судинних ускладненнях.
