29/08/2022
ЯК КІТ З СОБАКОЮ:
8 лайфхаків для дружнього співіснування хатніх улюбленців
Як подружити кота з собакою? Якщо ви дуже любите тварин і вирішили, що у вашому будинку має жити кіт та собака, будьте готові стати для них не просто гарним господарем, а й нянею, вихователем і навіть психологом. Антагонізм цих тварин добре відомий людям, проте ця ворожнеча не обов'язково має бути непримиренною. Як тварини зустрінуть одне одного, чи зможуть вони потоваришувати і мирно співіснувати в одному будинку — усе це залежить від господаря.
Як подружити кота з собакою, якщо тварини росли не разом, та уникнути помилок, яких припускається майже кожен, для "Рубрики" розповіла зоопсихологиня Анастасія Брєніна.
Для того, щоб вихованці жили у злагоді, з боку господаря потрібні превентивні заходи: соціалізація, виховання та дресирування. У деяких випадках доводиться звертатися до професіоналів.
Для того, щоб знайомство кота і собаки відбулося в максимально сприятливих умовах, а подальше спільне життя обійшлося "без жертв", Анастасія Брєніна пропонує наступний план дій:
1. Знайомте своїх пухнастиків поступово
Коли в будинку вже є старожил, і хтось інший приходить "на його територію" – конфлікт неминучий. Тобто в будь-якому разі перша тварина буде відстоювати своє "законне" місце під сонцем — це може проявлятися в мітках для привернення уваги, у зіпсованих різними способами речах, у відмові від їжі чи ігноруванні господаря, і, звісно, в агресії до чужинця. Кішки та собаки розмовляють різними мовами, тому ваша допомога їм обом дуже потрібна, щоб вони швидше порозумілися один із одним.
2. Одразу не пускайте тварин в одну кімнату, перші кілька днів рекомендовано їх тримати у різних кімнатах, за зачиненими дверима
Наприклад, є кішка, яка живе в родині давно і дуже прив'язана до свого господаря — і тут раптом принесли щось незрозуміле, чуже й гавкуче. Що робити кішці? Вона може ховатися, ігнорувати людину, відмовлятися від їжі та туалету — тому що на шляху до цих речей живе "воно"! Але ж потреби нікуди не діваються. Кішці потрібен туалет і їжа — найпростіше, що можна зробити, це поставити все ближче до неї, а господареві ходити до неї в кімнату, як у гості, і спілкуватися якийсь час у такому режимі.
Щоб тварини були спокійні, забезпечте їх власними іграшками та покладіть у кімнату вже свої речі, щоб вони постійно відчували запах господаря.
3. Через пару днів можна познайомити тварин
Щоб ваші улюбленці мали простір для маневрів, проведіть першу зустріч у великій кімнаті і під вашим повним контролем. Дуже важливо показувати рівнозначність: ви важливі обоє, я люблю обох і т.д. Гладити одночасно, пригостити чимось смачненьким — для тварин це вже комунікація. Після зустрічі розсадіть тварин по різних кімнатах, щоб вони заспокоїлися. Повторюйте такі зустрічі, поступово збільшуючи тривалість.
Якщо обидва вихованці реагують один на одного нормально і не виявляють агресії, спробуйте відійти, щоб вони самі познайомилися ближче.
4. Що робити, якщо агресія таки існує?
Не допускайте бійки, не дозволяйте тваринам полювати один на одного та затискати в кут. Конфлікти будуть. Але не беріть відкрито сторону потерпілого, притискаючи його до себе, кричачи та звинувачуючи "винуватця". Це лише посилить конфлікт, який пізніше спалахне з новою силою. Якщо щеня агресивне до кішки — спокійно перемістіть кішку на рівень вище, а собаку, присоромивши, відправьте у якості покарання "на місце". Якщо кішка агресивно реагує на цуценя — можна відлякати пульверизатором. З котами як регулятор також добре діє шипіння. Це сигнал їхньою мовою, і коти його розуміють дуже добре.
Ще одна причина конфліктів пов'язана з розміром тварин — коли велика та сильна особина пригнічує дрібнішу та слабшу. Подібна поведінка зустрічається як у дорослих собак, так і у дорослих котів. Тому розраховувати, що "дорослий" не чіпатиме "дитину", пес — кошеня, а кіт — цуценя, небезпечно. Будь-яке спілкування має відбуватися під наглядом власника, поки малюк не підросте і не підвищить свій статус у новій "зграї".
Основний принцип — створення умов для комунікації і ваше рівнозначне відношення. Будь-який розклад, коли хтось із вихованців почувається головнішим — це вже поле для конфлікту та провокацій, і лише ватажок своєю увагою до кожного може це балансувати.
5. У кота та собаки має бути свій особистий простір — власні лоток, ліжко, іграшки, ковдра, мисочки з їжею і водою
Спочатку вихованців слід годувати окремо. Тому що старожилу спершу вистачить чужого запаху в будинку, не потрібно відразу влаштовувати випробування із сумісним годуванням. Кого першого годувати при роздільному харчуванні не важливо; важливо, що вони не бачать один одного і почуваються у відносній безпеці. Тим більше, якщо новий мешканець маленький, то йому і годування потрібне частіше.
Але коли тварини звикнуть один до одного, їжа має бути на одній кухні, але з різного посуду: хочеш їсти/пити — ніхто не б'ється і не штовхається біля водопою. Якщо є можливість, посуд можна рознести і на різні рівні: "У нас миски котів стоять нагорі, на підвіконні та мікрохвильовій печі, а собаки їдять унизу, всі одне одного бачать, але кожен зайнятий своєю справою".
6. Поділіть простір квартири на секції, щоб тварини мали можливість підійти одне до одного або, навпаки, сховатись, якщо не бажають контактувати
Забезпечте котячих місцями вище підлоги — це може бути коробка, будиночок, крісло чи навіть вільний простір на шафі — коту необхідне місце, де можна сховатися від собаки та людей.
Собаки активніші, ніж коти, і частіше прагнуть спілкування. Тому важливо зробити так, щоб у собаки була можливість виходу енергії за рахунок прогулянок, пробіжок та повноцінних ігор на свіжому повітрі. Тоді вдома собака не проявлятиме нав'язливість по відношенню до кішки.
7. Дозволяйте вихованцям акуратно грати одне з одним
Перші такі ігри мають відбуваються лише під вашим наглядом для визначення припустимих меж. Припустимо, наприклад, кішці "вдарити" собаку лапою без кігтів, без шипіння та притискання вух.
8. Коли вдома є діти, провідним у ситуації з вихованцями все одно є дорослий
Дітям важливо пояснити, що кожна тварина має свій особистий простір, де її чіпати не можна ніколи. І в цілому привчати до шанобливого ставлення: не хоче собака чи кіт спілкуватися — не треба, прийшов сам — можна погладити, не бігати за ним і не тягати силою. Найспокійніший собака може огризатися, якщо не давати йому спокою там, де його місце або намагатися забрати кісточку. Це не проблема собаки, це проблема загальної напруги та стресу, у такому стані загострюється роздратування, так само як і в людей, якщо їм заважати займатися своїми справами.
"Згуртовувати" тварин насильно, як це можуть зробити діти, не можна. За поступової адаптації доросла людина, яку старожил вважає за головного господаря, може піднести першу тварину до новачка, але через хвилину віднести і дати сховатися або посидіти з дитиною і старожилом в іншій кімнаті, разом погладити і заспокоїти.
