12/08/2026
Колектив Хмельницького політехнічного фахового коледжу схиляє голови у глибокій скорботі з приводу трагічної звістки про повернення «на щиті» випускника 2012 року Віктора Вікторовича КАЗМІРЧУКА, прощання з яким відбудеться 14 серпня о 10:00 у Свято-Георгіївському храмі. (м.Хмельницький, вулиця Івана Франка, 30).
Герою назавжди 31 рік...
(10 червня 1992 року — 29 квітня 2024 року).
Віктор був корінним хмельничанином. Тут минули його дитинство та юність. Після навчання у Технологічному багатопрофільному ліцеї, вступив до Хмельницького політехнічного фахового коледжу. Протягом чотирьох років, з 2008 по 2012, він опановував спеціальність «Обслуговування комп'ютерних систем та мереж», після чого продовжив навчання у НУ «Львівська політехніка».
Викладачі та одногрупники пам'ятають його як відповідального, щирого, відкритого до людей та наполегливого юнака. Він умів знаходити спільну мову з людьми, був відкритим і щирим. Таким його і запам’ятали - надзвичайно добрим, позитивним, життєрадісним і з неймовірним почуттям гумору. Віктор любив жартувати, веселитися, створювати навколо себе гарний настрій. Але за цією легкістю ховалася дуже глибока людина. Він міг годинами говорити на серйозні, філософські теми, розмірковувати про життя, людей, майбутнє і те, у що вірив.
Здобувши фах, Віктор став справжнім професіоналом, працював у сфері ремонту та продажу мобільних телефонів. Він створив власний бізнес, який приносив йому щире задоволення.
Саме тут, у рідному Хмельницькому, хлопець зустрів своє кохання. Тут почалася їхня історія, яка згодом привела до створення власної сім’ї. Віктор одружився, а найбільшим щастям для нього стало народження донечки. Він був люблячим чоловіком і татом, для якого його сім’я - найцінніше у житті. Жив насичене, яскраве та цікаве життя. У нього були свої мрії, плани, маленькі сімейні радощі й велике бажання бачити, як росте його донечка...
Віктор не був професійним військовим, проте з перших днів повномасштабного вторгнення допомагав армії всім чим міг, упевнений, що кожен має робити свій внесок у боротьбу.
У грудні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходив службу у 214 спеціальному батальйоні OPFOR. Побратими досі з теплотою згадують його улюблену фразу: «дозвольте подати рапорт на повернення слів».
29 квітня 2024 року на Донеччині, що в Покровському районі, поблизу населеного пункту Костянтинівка Віктор прийняв свій останній бій. Після цього бою він вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього вірили, шукали і чекали на диво, та, на жаль, нещодавно підтверджений збіг ДНК обірвав усі надії, сповістивши про загибель нашого Захисника.
У Віктора залишилися дружина, донечка, мама та сестра. Найрідніші люди, які чекали його, вірили в його повернення і до останнього не хотіли приймати найстрашнішого. Для них Віктор назавжди залишиться не просто Захисником України - він назавжди залишиться коханим чоловіком, татом, сином, братом, другом і людиною, без якої їхній світ уже ніколи не буде таким, як раніше. Він залишив частинку себе в кожному, хто знав і любив його.
Колектив Хмельницького політехнічного фахового коледжу НУ «Львівська політехніка» висловлює щирі співчуття родині, побратимам, близьким та всім, хто знав і любив Віктора. Важко знайти слова, які б змогли вгамувати цей пекучий біль... Сумуємо разом із вами, бережемо світлу пам'ять про нашого випускника та схиляємо голови у спільній скорботі….
Вічна пам'ять і шана Захиснику України.
Назавжди у наших серцях.
Честь.
