Фонд "Мій Дім"

П’ять речей, які ми побачили під час ретриту для батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу.

Перше — вони теж втомлюються.
Друге — їхньої любові вистачає на кожну дитину.
Третє — вони також потребують підтримки.
Четверте — їм важливо знаходити час одне для одного.
І п’яте — навіть найміцніші родини потребують відновлення.

На три дні 5 родин із Херсонщини змінили звичний ритм життя, щоб відпочити, побути разом і наповнитися новими силами з командою «Майора»

У програмі ретриту були навчання для подружніх пар, побачення, спільний відпочинок, майстер-клас із танців, під час якого учасники могли не лише навчитися новому, а й просто насолодитися часом удвох. Також ми відвідали Географічний центр України — місце, яке називають серцем України.

Для нас важливо підтримувати не лише дітей, а й батьків, які щодня вкладають свої сили, любов і турботу в розвиток великих прийомних родин.

Колись ми були однією великою родиною на рідній Херсонщині. Сьогодні війна розкидала нас по різних куточках України, але ми все одно залишаємося однією спільнотою, об’єднаною спільними цінностями та любов’ю до дітей.

Ми віримо, що «Мій Дім», як і раніше, залишатиметься місцем тяжіння для родин, які відкрили свої серця дітям і подарували їм сім’ю. І попри всі випробування, цей центр завжди буде пов’язаний із рідним Херсоном.

Справжню цінність місцю надають не стіни.
Її надають люди💙

Сім’я Миколи та Яни Лебіги, які всиновили Валерію та Євгенія, діляться своїм досвідом і чесно говорять про страхи, з якими стикаються майже всі майбутні батьки.

«А якщо не впораємось?»
«Це ж не рідні діти…»
«Чи вистачить нам сил, терпіння, фінансів та любові?»

І це нормально. Бо з появою дитини змінюється все:
звички, бюджет, ритм життя, характер, погляд на життя та самих себе.

Бути батьками — означає вкладати:
час, турботу, терпіння, тепло, ресурси та своє серце.
Саме так і народжується справжня сімʼя — не лише по крові, а по любові, вибору та щоденному рішенню бути поруч 🤍

Страхи можуть бути на початку шляху.
Але любов здатна змінити долі — і дитячі, і дорослі💙

Сім’я — простір, де можна бути справжніми 💛
Через творчість — до себе, одне до одного і до Бога.

Арт-майстерня проєкту «Диво усиновлення», де фарби відкривають серця, а слова народжують зцілення ✨

Сім’я, що змінює долі: історія любові, яка стала покликанням

До нашої батьківської спільноти нещодавно приєдналася особлива родина — Тамари та Георгія Гойник із мальовничого села Банилів-Підгірний, що на Чернівеччині.

Серед гір, лісів і просторів вони створили не просто дім — місце, де живе надія.

Звичайні, щирі, працьовиті люди. Господарюють, вирощують хліб, доглядають тварин. Але найбільша їхня справа — це любов.

20 років тому вони зробили вибір, який змінив не лише їхнє життя, а й життя багатьох дітей. Не маючи власних, вони відкрили серце для тих, хто залишився без батьківського тепла. Спочатку двоє… потім ще… і ще… Так народилася велика родина.

Було страшно і складно. Діти приходили з болем і недовірою. Але любов, терпіння і віра зробили своє — вони зцілили серця.

Сьогодні Тамара та Георгій — батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу. За ці роки вони подарували новий шанс 13 дітям, які вже виросли і пішли у самостійне життя. Ще семеро — поруч, під їхнім крилом. А ще — восьмеро онуків, які наповнюють дім радістю.

У їхньому домі завжди життя: сміх, розмови, обійми. На свята вся родина збирається разом — велика, жива, справжня.

Ця історія — про вибір.
Про те, що родина — це не лише кров, а серце.

Можливо, хтось зараз вагається зробити крок назустріч дитині.
Але ця родина теж колись боялася. І все ж — зробила свій вибір.

Дякуємо Богові за любов у серцях цих людей.
І за світло, яке вони несуть у світ.

16 квітня 2026 року ворог вдарив по будинку молитви церкви «Дім Євангелія» в Запоріжжі.
Будівля зруйнована. Але найбільша втрата — загибель вірянина Руслана Утюка.

Загалом в Україні вже пошкоджено або зруйновано понад 700 храмів і молитовних будинків.

Християни Запоріжжя звертаються до міжнародної спільноти — і ми підтримуємо їх від Херсонщини.

Ісус попереджав, що віра проходитиме через випробування.
Можна знищити будівлю — але не Церкву.
Можна вбити тіло — але не віруючу душу.

Тому з вірою ми вистоїмо.

Цей жорстокий удар по мирній релігійній громаді — ще одне свідчення того, яку шкоду ця війна завдає віруючим і свободі віросповідання.

Закликаємо християн усього світу засудити це зло.
Просимо церкви за кордоном відкрито назвати дії агресора воєнним злочином.

Мовчання лише заохочує руйнування релігійних громад.

Бо Бог — не Бог безладу, а миру.