Харківська Наукова Медична Бібліотека

18/02/2022

Після 4-тижневого стрімкого зростання кількості нових підтверджених випадків COVID-19 в Україні починаємо спостерігати перші ознаки стабілізації.«Проте це лише перші позитивні ознаки стабілізації захворюваності в Україні, і ми перебуваємо на високому рівні реєстрації нових випадків COVID-19. Допомагає нам у цій ситуації лише зростання кількості вакцинованого прошарку населення, адже вакцинація запобігає тяжкому перебігу хвороби як штаму «дельта», так й «омікрону», — наголосив міністр охорони здоров'я України В. Ляшко.

Наразі в закладах охорони здоров’я перебуває 30 тис. хворих на COVID-19. Пацієнтами, яким призначена киснева терапія, зайнято 30% «ковідних» ліжок з киснем.

Станом на зараз виділено 72 539 «ковідних» ліжок, 96% з них забезпечені киснем.

Ситуація щодо завантаженості дитячих ліжок залишається контрольованою. Так, у закладах охорони здоров’я зайнято 2293 дитячих ліжка, що на 8% менше, ніж попереднього тижня.
Усе вищезазначене ще раз доводить дієвість вакцинації проти коронавірусної хвороби, саме завдяки їй ми можемо проходити чергові пікові хвилі без надмірного навантаження на систему охорони здоров’я. Пандемія ковід-19 призвела до необхідності терміново вирішувати численні проблеми у всіх галузях медицини, особливо в інтенсивній терапії. Традиційні, організаційні, діагностичні та терапевтичні підходи до ведення пацієнтів із пневмоніями не завжди ефективні, якщо застосовувати їх до нового захворювання. Харківська наукова медична бібліотека запрошує своїх користувачів відвідати чергову виставку "COVID-19: нові публікації для фахівців різного профілю", де вони зможуть одержати інформацію щодо нових методів в лікуванні ковіду та його ускладнень.

11/02/2022

Шановні користувачі нашої бібліотеки! Пропонуємо вам долучитись до знайомства з виданнями, представленими на виставці "Нова медична література".

27/01/2022

Найсучасніша об’єктивна та практичну інформацію щодо забезпечення допомоги хворим в умовах пандемії COVID-19.
До участі запрошуються лікарі усіх спеціальностей.

Резюме. За сприяння Міністерства охорони здоров'я України, Дніпровського державного медичного університету, ГО «АРМЕД»

26/01/2022

Пржевальский Броніслав Григорович - лікар-хірург, доктор медицини (1896). У 1888 році закінчив медичний факультет Харківського університету з відзнакою. Працював ординатором у факультетській хірургічній клініці цього ж університету. У 1892 склав іспити на доктора медицини, працював 4 місяці у флотському екіпажі в Севастополі, заводським лікарем у Дружківці, розпочав приватну практику з хірургії, в т. ч. у приватній клініці професора М.П. Трінклера. У 1895 деякий час працював у лабораторії кафедри хірургічної патології професора Л.В. Ірпінь. У 1897-1906 працював лікарем-розпорядником у клініці ХМО. З 1907 – приват-доцент на кафедрі хірургічної патології, з 1910 – професор кафедри оперативної хірургії Харківського університету, у 1914–1930 – зав. кафедрою хірургічної патології університету . У 1921 видав підручник «Лекції з хірургічної патології та терапії», у 1930 – «Елементарний курс сучасної загальної хірургічної патології», у 1932 – книгу «Хірургічна клінічна пропедевтика». Член Харківського наукового медичного товариства, з 1919 року працював в Вченій раді Наркомату здоров'я України.

Харківська наукова медична бібліотека запрошує відвідати виставку "До 160-річчя від дня народження Пржевальського Броніслава Григоровича(1862-1933)".

24/01/2022

Для участі в науково - практичній школі запрошуються кардіологи, лікарі сімейної медицини, неврологи

Резюме. Організатори — ГО «Всеукраїнська асоціація кардіологів України», ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців з серцевої недостатності», Всеукраїнська асоціаці...

21/01/2022

Стратегія розвитку медицини в країні буде спрямована передусім на те, аби кожен українець якомога довше не ставав пацієнтом.

Резюме. Над формуванням проєкту Стратегії розвитку системи охорони здоров'я до 2030 р. фахівці МОЗ спільно з провідними спеціалістами та міжнародними експертами пра...

19/01/2022

Наведено результати порівняння рівня летальності від COVID-19 у щеплених та нещеплених груп населення.
https://www.umj.com.ua/article/224803/rizik-smerti-vid-covid-19-sered-nevaktsinovanogo-naselennya-u-10-raziv-vishhij-porivnyano-z-vaktsinovanim

13/01/2022

Харківська наукова медична бібліотека запрошує відвідати виставку "До 170-річчя від дня народження Данилевського Василя Яковича".

Василь Якович Данилевський — український фізіолог, завідувач кафедри фізіології Харківського університету та Харківського медичного інституту, засновник і директор Органотерапевтичного інституту (зараз Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського Національної академії наук України), академік, заслужений діяч науки, заслужений професор. Один з перших електрофізіологів в Україні.

Василь Данилевський народився 13 січня 1852 року в родині годинникового майстра Якова Петровича Данилевського в місті Харків. Батько був не тільки годинникарем, але й любителем хімії, мінералогії, фотографії. Останні роки життя заробляв гроші для родини за рахунок фотографії. Мати — Олена Степанівна. В родині було семеро дітей. Старшим був брат Олександр, майбутній біохімік. Брат Костянтин став винахідником, працював лікарем, займався електрофізіологією, розробляв літальні пристрої тощо.

З 1862 по 1864 рік Василь навчався у 2-й Харківській гімназії. Надалі через матеріальні труднощі родини він переїхав до Казані, де у місцевому університеті його старший брат Олександр був професором медичної хімії та фізики. Там він продовжив навчання у Другій казанській гімназії, яку закінчив у 1868 році із золотою медаллю. Він хотів стати медиком, як його старший брат, проте за віком його не взяли на медичний факультет. Щоб не гаяти часу, Данилевський вступив вільнослухачем до фізико-математичного факультету Казанського університету. У 1869 році він був зарахований на перший курс медичного факультету. Аналітичну хімію у Данилевського викладав Олександр Бутлеров, анатомію — Петро Лесгафт, фізіологію — Микола Ковалевський. Також він відвідував лекції зоолога Миколи Вагнера, філософа Матвія Троїцького, астронома Маріяна Ковальського, математика Петра Котельникова.

Проте восени 1870 року з Казанського університету звільнився Олександр Данилевський через підтримку вигнаного з факультету анатома Петра Лесгафта, і Василь втратив грошову підтримку та житло. Він був вимушений повернутися до Харкова, а разом з тим перевівся на другий курс медичного факультету Харківського університету.

Серед його харківських професорів-вчителів були знамениті медики — професор фізіології та загальної патології Іван Щелков, професор загальної терапії і діагностики Аркадій Якобій, офтальмолог Леонард Гіршман, професор хірургії і захворювань очей Вільгельм Грубе, у клініці якого Данилевський з 1874 року був ординатором з хімічного аналізу.

У Харкові Данилевський одразу почав наукову роботу. Першою темою стало дослідження «Про розкладення азотистих речовин при мускульній діяльності» (рос. «О разложении азотистых веществ при мускульной деятельности»), яке він виконав ще на другому курсі в лабораторіях професорів В. Ф. Тихоновича та Миколи Бекетова. З 1871 року і до кінця навчання Василь Данилевський працював в лабораторії фізіології під керівництвом професора Щелкова. У 1874 році з відзнакою закінчив медичний факультет Харківського університету.

Після захисту дисертації у Харківському університеті (1877 р.) В. Я. Данилевський перебував у науковому відрядженні (1878—1880 рр.) у німецьких університетах — Вюрцбурзькому, Ерлангенському і Лейпцізькому. У 1875 р. — позаштатний ординатор хірургічної клініки професора Вільгельма Грубе. З 15 лютого 1880 р. В. Я. Данилевський був призначений доцентом зоофізіології Харківського ветеринарного інституту, з 1882 р. він був спочатку доцентом, а з 1883 р. екстраординарним професором по кафедрі зоології фізико-математичного факультету Харківського університету.

З 1886 по 1909 рр. В. Я. Данилевський був ординарним професором кафедри фізіології медичного факультету Харківського університету, завідувач фізіологічної лабораторії. Був головою організаційного комітету зі створення Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства, а з 1910 р. був першим директором і професором фізіології Харківського медичного жіночого інституту, у 1917—1920 рр. він очолював кафедру нормальної фізіології Харківського університету, а після закриття останнього з 1920 по 1926 рр. — кафедру нормальної фізіології у тільки-но заснованому Харківському медичному інституті. З 1926 р. В. Я. Данилевський був ініціатором створення та директором Інституту праці у Харкові.

У 1919 р. за ініціативою В. Я. Данилевського створено Органотерапевтичний інститут Харківського медичного товариства, став його директором. У 1927 р. реорганізував цей інститут в Український органотерапевтичний інститут (Український науково-дослідний інститут ендокринології та органотерапії, зараз Інститут проблем ендокринної патології НАМН України), невдовзі залишив посаду директора, очоливши науково-дослідний сектор інституту, яким керував до кінця життя. Помер у 1939 р. у м. Харкові.

Перші роботи з фізіології Данилевський виконав, навчаючись в університеті, під керівництвом Івана Щелкова. У 1872—1874 роках вийшли три його статті, присвячені фізіології м'язів, які він узагальнив у монографії 1876 року «Про походження мускульної сили» (рос. «О происхождении мускульной cилы»). У 1877 р. здобув науковий ступінь доктора медицини.

У 1921 р. вийшла постанова РНК УРСР про всебічне забезпечення професора В. Я. Данилевського, що створило умови для подальшого успішного продовження його наукової діяльності. В. Я. Данилевський відкрив центри регуляції вегетативних процесів у головному мозку. Провів перші в Російській імперії дослідження реєстрації електричних явищ у головному мозку собаки, які пізніше були покладені в основу електроенцефалографії (електрофізіології). Виступив піонером фізіологічного вивчення гіпнозу у тварин та людини. Один із засновників фізіології праці. Створив порівняльний та експериментальний напрям у вивченні малярії. Виявив і вивчив паразити крові птахів.

Один із організаторів Харківської громадської бібліотеки (нині Бібліотека імені В. Г. Короленка), безкоштовних бібліотек на околицях Харкова і в селах Харківщини. Ініціатор видання та редактор «Народной энциклопедии научных и прикладных знаний». Почесний член Харківського медичного товариства (1900 р.).

12/01/2022

На сьогодні в Україні гостро постає проблема якості підготовки сімейного лікаря. Наша бібліотека залучає фахівців сімейної медицини, науковців, студентів до ознайомлення з інформацією за темою "Самовдосконалення - основний фактор успіху сімейного лікаря".

Реформування системи охорони здоров'я України передбачає здійснення реструктуризації надання медичної допомоги на первинному, вторинному та третинному рівнях. Велика роль у цьому процесі відводиться первинній медико-санітарній допомозі, де на лікарів загальної практики/сімейних лікарів покладається забезпечення до 80 % медичних потреб населення України.
Реформування системи охорони здоров'я на засадах сімейної медицини - довготривалий процес, що вимагає створення відповідної матеріально-технічної бази та якісної підготовки сімейних лікарів. Формування їх професійної компетенції, моральних якостей починається через систему теоретичних знань.

Харківська наукова медична бібліотека докладає своїх зусиль в досконалені професійної майстерності сімейних лікарів.
Запрошуємо лікарів первинної ланки та студентів до ознайомлення з інформацією.

10/01/2022

В Україні дозволили вводити бустерну дозу вакцини проти COVID-19 всім вакцинованим особам віком від 18 років. Оптимальний термін ревакцинації — від 6 до 9 міс після завершення первинного курсу вакцинації незалежно від того, якою вакциною щепилася людина. Відповідний наказ МОЗ підписав 6 січня 2022 р. Віктор Ляшко, Міністр охорони здоров’я України.

Резюме. Відповідний наказ МОЗ підписав Віктор Ляшко, Міністр охорони здоров’я України

04/01/2022

Харківська наукова медична бібліотека запрошує відвідати виставку "До 160-річчя від дня народження Сурукчі Степана Гавриловича ".
Сурукчі Степан Гаврилович (Стефан Капріелович) (22 грудня 3 січня 1862, Григоропілля, Бессарабія— 22 січня 1932 року) — українській лікар, оториноларинголог, доктор медицини (1924), професор, перший завідувач кафедри і клініки оториноларингології при Харківському медичному інституті (1922-30).
Син молдовського дрібнопомісного поміщика. Випускник медичного факультету Харківського університету (1883—1888), ординатор. Учень професора Лашкевича В. Г. Був відправлений на навчання в 1888 році до Німеччини на кошти професора Оболенського І. М. У Харкові він читав лікарям безкоштовний курс лекцій з отоларингології, два рази на тиждень вів благодійний прийом у медичному закладі Червоного Хреста, відкрив амбулаторний прийом у дитячій терапевтичній клініці і проводив амбулаторні операції.

Робив унікальні операції — антротомію, радикальні операції на скроньовій кістці, ларингофісури, виліковував, здавалося б, безнадійних хворих із запаленням мозкових оболон, внутрішньочерепними ускладненнями, здійснював витяг стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів. За кілька років практики зібрав колекцію з декількох сотень предметів, витягнутих із гортані пацієнтів. Вперше в Харкові запропонував прямі методи дослідження гортані, трахеї та стравоходу.

У 1924 році Сурукчі захистив докторську дисертацію, клопотався про відкриття профільної клініки кафедри оториноларингології. Клініка, задумана на 25 ліжок, була розширена до 42 ліжок. Студентам-медикам читав обов'язковий курс з оториноларингології. Сприяв відкриттю в Харкові науково-дослідного інституту оториноларингології (1930). Серед його учнів Гальперін О. Я., Фрішман І. М.

Будинок Сурукчі розташований в м. Харкові на вулиці Садовій, 5, колишній вул. Чубаря 7/9. Просторий особняк із внутрішнім двориком і фонтанами вміщував і пацієнтів, і гостей будинку, а в окремих випадках - забирав додому для продовження лікування прооперованих в амбулаторних умовах пацієнтів. Окрім медичних занять Сурукчі був великим меломаном, влаштовував у своєму будинку музичні вечори, в яких, зокрема, брали участь Олександр Вертинський і Федір Шаляпін. Господині будинку, Т. І. Сурукчі, Ф. І. Шаляпін подарував портрет із власноручним написом: «Дорогій Тетяні Іванівні давно обіцяний подарунок на знак симпатії та дружнього почуття». Після 1917 року свій особняк доктор Сурукчі нібито передав радянській владі. Проте за іншою версією його просто конфіскували. Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету своїм рішенням надала С. Г. Сурукчі п'ятикімнатну квартиру в центрі Харкова в довічне користування. Як зазначено в постанові «квартира надається для покращення умов наукової роботи професора».

У 1930 році за станом здоров'я Сурукчі був змушений залишити засновані ним клініку і кафедру. Рішенням Правління Харківського медичного інституту йому було призначено академічну пенсію. 22 січня 1932 року він помер від хронічної серцевої недостатності.

Завдяки старанням письменника Валерія Берліна, автора книги «Шаляпін і харків'яни», в 2004 р. на будинку по вулиці Чубаря, де мешкав професор, з'явилася меморіальна дошка. Новітня історія будинку Сурукчі сумна як і багатьох інших харківських пам'ятників архітектури та історії.

30/12/2021

Стражеско Микола Дмитрович народився 1876 року в Одесі в родині юриста. Середню освіту здобув в Одеській гімназії. У 1899 році з відзнакою закінчив Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира. Працював у Київській міській та Олександрівській лікарнях.

З 1902 року – у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Тут під керівництвом академіка Івана Павлова провів експериментальні дослідження в галузі фізіології кишок, викладені в докторській дисертації в 1904 році.

З 1904 року – старший ординатор у терапевтичній клініці Київського університету Св. Володимира (тепер бульвар Тараса Шевченка, 17).

1909 року спільно з Василем Образцовим уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз тромбозу судин серця.

Особливу увагу приділяв клінічно-експериментальному вивченню патології органів кровообігу, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу, спільно з В. Василенком створив класифікацію недостатності кровообігу.

Автор більш ніж 100 наукових праць з різноманітних питань клініки й лікування внутрішніх хвороб. В опублікованій ним спільно з Василем Образцовим статті «Симптомологія та діагностика тромбозу вінцевих артерій серця» (1910), уперше в світі було дано розгорнутий опис різних клінічних форм інфаркту міокарда та виявлено його основну патогенетичну ланку, що принесло йому світове визнання.

У 1907–1919 роках — професор Київського жіночого медичного інституту. Водночас у 1908–1919 роках — приват-доцент Київського університету Св. Володимира і в 1917–1919 роках — завідувач терапевтичним відділенням Київської міської лікарні. У 1919–1922 роках — завідувач кафедри Новоросійського університету, з 1922 року — Київського медичного інституту. Керував клінічним відділенням Інституту експериментальної біології та патології, з 1934 року — Інституту клінічної фізіології АН УРСР.

У 1936–1941 роках — директор створеного ним Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини. У роки німецько-радянської війни — консультант евакуаційних госпіталів, керував дослідженнями в Центральному госпіталі Радянської армії, вивчав проблему сепсису ран, розробляв нові засоби боротьби з ним.

Жив у Києві на Великій Підвальній вулиці, 5 (тепер Ярославів Вал), у 1943–1952 роках — на Володимирській вулиці, 48а.

Меморіальна дошка видатним хірургам і терапевтам Київського медичного інституту. Встановлена на будинку факультетських клінік Київського медичного інституту (Київ, бульвар Тараса Шевченка, 17). Викрадена 2016 року.
Помер 27 червня 1952 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі. Надгробок з білого мармуру у вигляді стели, до якої прикріплена дошка з сірого граніту з барельєфом Миколи Стражеска. Напис «Н. Стражеско». З тилу напис: «Академик Н. Д. Стражеско. 1876—1952». Автори надгробка архітектор Авраам Мілецький і скульптор Іван Кавалерідзе; встановлений у 1953 році. Поруч поховання дочки вченого та його дружини.

Монографії:
«Основи фізіологічної діагностики захворювань черевної порожнини» (1924);
«Основи фізичної діагностики захворювань порожнини шлунка» (1924) та інші.

Його ім'я носить Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» в Києві. У його приміщенні на вулиці Святослава Хороброго, 5 міститься меморіальний музей вченого. Поруч із інститутом у 1977 році встановлено пам'ятник академіку (бронза, лабрадорит; скульптор Іван Шаповал, архітектор Ірфан Шемседінов)[4].

З 1991 року НАН України щорічно присвоює Премію НАН України імені М. Д. Стражеска за видатні наукові роботи в галузі лікування внутрішніх хвороб, кардіології. Існує Медаль М. Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров'я».

Класифікація серцевої недостатності названа на честь її розробників Миколи Стражеска та Володимира Василенка. Стетоскоп Стражеска виставлено в Національному музеї історії України.

2006 року Національний банк України викарбував і ввів до обігу пам'ятну монету на честь Миколи Стражеска номіналом 2 гривні.

Харківська наукова медична бібліотека запрошує відвідати виставку "До 145-річчя від дня народження Стражеско Миколи Дмитровича".