Лабораторія досліджень нематеріальної культурної спадщини

19/08/2026

26.08.26, у середу, о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із актором МИКОЛОЮ МОХОМ
Люди, яким йде сьомий чи восьмий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні півстоліття зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостем нашого проєкту буде відомий актор театру та кіно, який пригадає роки свого дитинства та юності на Полтавщині, розповість про театральні традиції та зустрічі з непересічними людьми.
Нам є про що спитати, а нашому гостеві є про що розповісти.

Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.

Довідки за телефоном 067 91 014 91.

Приєднатися до конференцій Zoom:
https://us04web.zoom.us/j/75365059017?pwd=GQt348UVMK4IRSzVzqORrVhX0P1WjE.1

Идентификатор конференции: 75365059017
Код доступа: DLn2E7

Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Музей видатних харківʼян імені К.І. Шульженко
Кіноклуб «Нова Україна»

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#культураУкраїни
#деньтрадиційноїкультури
#життявтрадиції
#МиколаМох
#МихайлоКрасіков

19/08/2026

У 2025 році ми приїздили до Краснокутської громади, щоб розпитати про обрядові різдвяні пряники. Але записували й спогади про повсякденні страви. В селі Козіївка Марія Іванівна Торяник розповіла про один з головних елементів борщу, який завжди раніше був у господинь – буряковий квас. На цьому моменті багато хто згадає трилітрові банки (а може й більший за розміром посуд) з червоним квасом на кухнях своїх бабусь.

В банку закладали червоний, а також білий цукровий буряк та заливали все водою. Але, як згадує Марія Іванівна, не кожен день підходив для приготування бурякового квасу: «Ну тоже, тоже ж жінки знали, в який день. Не в кажний день. [А в який?] Ну квас кваситься в мужський день. [А це які мужські дні?] Понеділок, вівторок. У четвер не квасили чьото. Чьото в четвер не квасили, а більше – понеділок, вівторок. А там пішла середа, четвер, в четвер не квасять. А там п’ятниця, субота, неділя – тож не квасять, то жіночий день. А квас всігда на мужський день, це понеділок, вівторок квасять. І ото цілу зіму борщ варили з того квасу, заливали в борщ, шоб кисленький був».

Матеріал підготувала провідна методистка відділу дослідження НКС Юлія Лузан.

Запис зроблено:
10.06.2025 Юлією Лузан, Наталією Олійник в с. Козіївка Краснокутської селищної громади Богодухівського району, записано від Марії Іванівни Торяник 1940 р.н.

#ООМЦКМ
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС

19/08/2026

15 серпня відбувся традиційний етнофестиваль на подвірʼї «Трипіччя» у Харкові, присвячений чотиріччю створення закладу. Фольклорний гурт «Муравський шлях» взяв там участь зі слобожанськими піснями і танцями. «Трипіччя» – формально ресторан української кухні, а по суті – відомий культурний і волонтерський хаб, що кожну яскраву ініціативу перетворює на допомогу війську. Сам момент створення «Трипіччя» повʼязаний з тим, що його власник, Микита Вірченко, організовував гуманітарні кухні для харківʼян на початку війни у 2022 році. От і в цей раз мета фестивалю – не лише відсвяткувати ювілей, а й зібрати донати для БпЛА підрозділу Інтернаціонального легіону ГУР, вдалося зібрати близько 100 тисяч грн!
До організації програми долучилися і команди БФ «Артдачі» та молодіжного простору «Уява», які також відомі резонансними культурними подіями в сучасному Харкові. Дивіться фоторепортаж «Накипіло» як це відбувалося:

https://nakypilo.ua/novyny/u-kharkovi-proishov-etnofestyval/?fbclid=IwY2xjawTw-p9wZG9mAWV4dG4DYWVtAjEwAGJyaWQRMTRKMEdHWWxWcWJGTjNwRkFzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEeSg7kDja25LGqqIWTKK5sP4DKnOkRJXtpQleY_AG7k0H7DL24LebKZ7Deayk_aem_gC2_ZnphDHGmKXAMda-JDw

У Харкові 15 серпня пройшов етнофестиваль до четвертого дня народження «Трипіччя». Його влаштували на подвір’ї закладу.

19/08/2026

«Гарбузова каша» (с. Мурафа Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області)
Гарбузова каша – ароматна, поживна і корисна. Традиція її приготування підкреслює глибоке і символічне значення гарбуза в українській культурі як дарунка природи та символу життя. Для парубків гарбуз також був знайомим знаком відмови дівчини подавати рушники на сватанні. Але сьогодні ми говоримо про поживність цієї городньої рослини.
Рецептом традиційної гарбузової каші та секретами її приготування з нами поділилася Лідія Сергіївна Палій. Вона представила страву на III Обласному конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «Смачного!» (2025 рік). Цю кулінарну традицію Лідія Сергіївна перейняла від своєї мами – Світлани Вікторівни Палій (1975 р. н.), бабусі Катерини Семенівни Рудь (1957–2025) та прабабусі Марфи Григорівни Зятько (1927 – 2011).
Пані Світлана ділиться спогадами мами та бабусі: «Гарбузова каша не була повсякденною стравою. Її найчастіше подавали до столу у святкові дні або на сімейні обіди, особливо після збору врожаю. Їли кашу зазвичай із великої миски, ложками. Перед тим як почати, діти і дорослі часто дякували за врожай і смачну страву. Споживання каші було моментом єднання, адже за столом збиралася вся родина. Традиційно гарбузову кашу готували в печі: гарбуз нарізали, змішували з пшоном, заливали молоком або водою та запікали в глиняному горщику. Повільне томління в печі робило кашу неймовірно ароматною, м’якою та насиченою. Замість цукру часто додавали мед, а вершкове масло клали вже в готову страву. Крім того, гарбузова каша відігравала важливу роль в обрядовій кухні – наприклад, її готували на поминальні дні або для інших ритуальних подій».
Отже, готуємо традиційну українську страву – «Гарбузова каша».

СКЛАДНИКИ:
Гарбуз – 1 кг
Молоко – 1 л
Пшоно – 100 г
Вода – 200 г
Цукор – 100 г
Масло вершкове – 100 г
Сіль – 1 ч. л.
Цукор ванільний – 1 пакетик

ОПИС ТРАДИЦІЇ ПРИГОТУВАННЯ
Підготовка складників:
Гарбуз миємо, розрізаємо навпіл, виймаємо серцевину з насінням та очищаємо від шкірки. Нарізаємо м’якоть дрібними кубиками (чим менші кубики, тим швидше звариться гарбуз).
Тушкування:
У ємність кладемо порізані кубики гарбуза та заливаємо водою, щоб він не підгорав. Тушкуємо до готовності. Поступово вливаємо молоко, постійно помішуємо, щоб каша не пристала до дна.
Пшоно кілька разів промиваємо у гарячій воді, щоб позбутися гіркого присмаку та всипаємо його до каші. Варимо на помірному вогні. Коли пшоно розбухне, а гарбуз перетворився на пюре, додаємо цукор і сіль. Варимо до повної готовності. Перед закінченням варіння додаємо вершкове масло та, за бажанням, ванільний цукор.
Знімаємо каша з вогню, накриваємо кришкою і даємо 10-20 хвилин настоятися. Страва готова.
* Готуємо традиційну страву – «Гарбузова каша» за посиланням: https://youtu.be/DiKBGmXtn0Y

Всім СМАЧНОГО!
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного2025 #традиційністрави #традиційнавипічка #практикизбереженняквашеннясоліннякопчення #традиційнаобрядовавипічка #традиційнінапої #гарбузовакаша

РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ ІІІ Обласний конкурс традиційн...

12/08/2026

Про «буряшні» пісні.

Минулої середи ми розповідали про жнивні пісні та їхнє різноманіття на Слобожанщині та Полтавщині. У ХХ столітті голодомор, колективізація, механізація сільського господарства практично припинили існування календарної жнивної пісенності як живої традиції. Толоки поступилися примусовій праці, а ручні жнива стали винятком.
Однак народна культура знайшла несподіваний спосіб зберегти цей співочий пласт. Колишні жнивні пісні почали виконувати під час сапання цукрових буряків. Це було цілком закономірно: зникала одна форма колективної польової праці, натомість виникала інша, яка так само вимагала тривалої спільної ручної роботи.
У другій половині ХІХ століття на Слобожанщині та Полтавщині цукрова промисловість стала одним з найважливіших виробництв. Плантації цукрових буряків потребували великої кількості робочих рук, насамперед для прополювання сапкою, яке відбувалося декілька разів за сезон. Саме тут старі жнивні наспіви отримали нове життя. Та сама толока, ті самі жіночі гурти, але вже серед бурякових рядків. І в ХХ столітті аграрні господарства передавали селянам ділянки буряків для ручного догляду в обмін на готовий цукор – своєрідну «сільську валюту». В тривалій, монотонній праці спів допомагав підтримувати ритм роботи, знімати втому, жартувати й спілкуватися між рядками.

На сайті «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини» більшість записів жнивних пісень уже мають додатковий жанровий маркер «буряшні». Вперше цю назву ми зафіксували на Полтавщині. Цікаво, що й на Харківщині, почувши запитання про «буряшні» пісні, люди відразу виконували ті самі наспіви й тексти.
І жнивні, і буряшні пісні складаються з коротких куплетів. Подібно до триндичок, вони можуть поєднуватися у більші композиції або існувати як окремі самостійні строфи. Для них характерні формульні мелодії виразного сигнального типу. Це легко пояснити умовами праці: співаки працювали на певній відстані один від одного, тому мелодика тяжіє до окличної інтонації. На один і той самий наспів могли виконуватися десятки різних текстів. Саме така стійкість музичної форми при змінності словесних текстів є однією з характерних рис української трудової пісенної традиції. Серед них є ліричні роздуми про втому та спеку:

Ой раночку, раночку,
Заховайсь у ямочку,
А ти, вечірок,
Напни холодок!
Напни холодок
На наших дівок,
Ще й на наше тіло,
Щоб не заболіло.
(с. Клюшниківка, Полтавщина)

Улюбленою темою були також жарти над польовим начальством. Суворий нагляд лише підсилював бажання посміятися з приказчика чи пристава, а пізніше, в «колгоспну добу» – з різних наглядачів.

А в нашого прикажчика
Нема штанів ні клаптика,
Один очкурець,
Ще й пара яєць!
(селище Польова, Харківщина
https://folklore.kh.ua/site/track?id=985)

Діставалося і кашовару, і водоносу – надзвичайно важливим персонажам польових робіт.

А в нашого водоноса
Висить бульба коло носа,
Висить та й дуже,
А нам байдуже!
(с. Клюшниківка, Полтавщина)

Є й тексти, які безпосередньо відображають специфіку бурякових робіт. Під час сапання кожна жінка обробляла свій рядок, тому нерідко виникали жартівливі словесні «дуелі» між сусідками – над тими, хто відставав або, навпаки, занадто поспішав.

Ой чиє ж то козеня,
Що задрало хвостеня?
Біжить та реве,
Не наздожене.
Ой чия ж то дура,
Поперед подула?
Чия вона є?
Нехай підожде.
(Село Дворічний Кут, Харківщина
https://folklore.kh.ua/site/track?id=774)

Образ «козеняти, що задрало хвостеня» – про сусідку, яка відстала на своєму рядку, тоді як та, що «поперед подула», вже встигла вирватися вперед. Саме такі дотепні побутові деталі й роблять буряшні пісні живим продовженням давньої жнивної традиції.

Перехід жнивних пісень до бурякових толок можна розглядати як яскравий приклад функціональної трансформації фольклорної традиції. Старі наспіви отримали новий контекст, а разом із ним – нові тексти, образи й жарти, повʼязані вже з буряковими плантаціями. Можливо, саме тому, слухаючи сьогодні «буряшні» пісні, ми насправді чуємо відлуння давніх жнив – одного з найважливіших моментів традиційного селянського року.

Матеріал підготувала провідна методистка відділу дослідження НКС Галина Лукʼянець.
Малюнок Н. Вергун «Чистить буряки» 1960 (Харківський художній музей)

#ООМЦКМ
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС

12/08/2026

«Хліб домашній на хмелю» (с. Лебедівка Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області)
Хліб – основний продукт харчування в українській культурі, її святиня та основа життя. У традиційній культурі його завжди випікали з домашніх складників, зокрема й дріжджів, які часто називали «хмелевими дріжджами», або робили «хліб на хмелю».
Рецептом домашнього хліба на хмелю та традицією його приготування з нами поділилася Раїса Василівна Іончикова. Вона представила його на III Обласному конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «Смачного!» (2025 рік). Цю традицію Раїса Василівна перейняла від своєї мами – Ніни Петрівни Черкас (1937–2014), яка все життя прожила в селі Лебедівка на Сахновщині.
Раїса Василівна згадує: «Мальовниче село Лебедівка завжди славилось високими урожаями зернових. Гостей завжди зустрічали з хлібом, який вправно випікали господині в кожному домоволодінні. Для того щоб хліб «удався», готували домашні дріжджі, а також відварювали солод із цукрових буряків. На початку все вимішували тільки дерев’яною ложкою. Помню, в піч влазило шість сковорід, – казали: піч на шість хлібин. А колись хліб у печі випікали й на листках капусти».
Отже, готуємо традиційну українську випічку – «Хліб домашній на хмелю».

СКЛАДНИКИ:
Для тіста:
Цукровий буряк – 1 шт.
Вода – 700 мл
Цукор – 1 ст. л.
Борошно – 2 кг
Рослинна олія – 2 ст. л.
Сіль – 1 ст. л.
Смалець – для змащування сковорідки

Для дріжджів домашнього приготування:
Сушений хміль – 1 стакан
Вода – 500 мл
Цукор – 1 ст. л.

ОПИС ТРАДИЦІЇ ПРИГОТУВАННЯ
Приготування домашніх дріжджів
Сушений хміль запарюємо двома стаканами окропу та кип’ятимо 20 хвилин. Ємність, у якій варили хміль, закутуємо в рушник і ставимо в тепле місце на півтора-два дні, щодня помішуємо виключно дерев’яною ложкою.
Коли з’явиться кислуватий запах, дріжджі готові. Охолоджений відвар проціджуємо, додаємо столову ложку цукру та борошно до консистенції сметани. Залишаємо на два з половиною дні, щоб дріжджі «вигралися» і знову з’явився характерний кислий запах. Дріжджі готові.
Приготування опари
Окремо відварюємо солодкий буряк. Проціджений теплий буряковий відвар змішуємо з готовими дріжджями. Додаємо 1 столову ложку солі, за бажанням – 1 столову ложку цукру, 2 ложки олії та поступово всипаємо борошно, доводячи суміш до консистенції рідкої сметани.
Опару ставимо в тепле місце на 3-4 години, щоб вона гарно підійшла (на домашніх дріжджах опара підходить дещо повільніше).
Приготування тіста
Коли опара підніметься, перемішуємо її дерев’яною ложкою, додаємо борошно і доводимо масу до консистенції густої сметани. Знову ставимо в тепле місце на 1-2 години для підходу.
Формування та випікання хліба
Тісто викладаємо на стіл і ретельно вимішувати. Воно має бути тугим, щоб готовий хліб не кришився під час нарізання.
Хліб випікали у сковорідках або спеціальних формах. Сковорідку змащуємо смальцем, щоб хліб легко виймався після випікання (якщо змастити олією, скоринка може «пристати»). У давній традиції хліб у печі випікали на листках капусти.
Формуємо хлібину, кладемо в сковороду та залишаємо на пів години, щоб тісто підійшло. Ставимо в розігріту духовку й випікаємо до готовності. Спечений хліб змочуємо водою, щоб він був м’якшим, а скоринка – не твердою.
* Готуємо традиційну випічку – «Хліб домашній на хмелю» за посиланням: https://youtu.be/w1eMTbb7onI?si=DQ0q_cTawVO4gAzo

Всім СМАЧНОГО!
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного2025 #традиційністрави #традиційнавипічка #практикизбереженняквашеннясоліннякопчення #традиційнаобрядовавипічка #традиційнінапої #хлібдомашнійнахмелю

РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ ІІІ Обласний конкурс традиційн...

07/08/2026

Завершуємо знайомство з творчим доробком учасників конкурсу
«Традиційні художні ремесла» ХХV Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної
народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
У цьому випуску талановиті діти представили свою майстерність у номінації «Народна лялька».
Лялька слугувала забавкою для дітей, а також могла
виконувати оберегові функції та бути символом родинного затишку й зв'язку поколінь.
Народні ляльки мали різний вигляд і створювалися з
підручних матеріалів: тканини (або, як казали бабусі, «із ганчірок», що вже
були непотрібні), а також із трав, сіна, соломи, гілок дерев, сезонних овочів
тощо. Із тканини ляльок «мотали», «крутили» або шили. Нині народні ляльки стали справжніми витворами мистецтва майстринь різного віку — від маленьких дівчаток
до дорослих — і часто використовуються як сувеніри.
Роботи на конкурс «Традиційні художні ремесла» підготували вихованці заклади культури та освіти, серед яких:

* КПНЗ
«Харківський міський комплексний центр за місцем проживання»;

* КЗ «Палац дитячої
та юнацької творчості «Істок» Харківської міської ради»;

* Станція юних техніків – Центру науково-технічної творчості молоді міста Києва;

*Степівської гімназії Білоцерківського району Київської області;

* КЗ «Златопільський
будинок дитячої та юнацької творчості
Златопільської міської ради Харківської області».
Запрошуємо
вас до перегляду онлайн-виставки творчих робіт учасників конкурсу «Традиційні художні ремесла» в номінації: «Народна лялька»
за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9L-0EBUxQsg

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС #традиційнанароднакультураСлобожанщини #СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова #фестиваліХарківщини #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо2026 #традиційніхудожніремесла #народналялька

ХХV ВІДКРИТИЙ ДИСТАНЦІЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРСТРАДИЦІЙНОЇ НАРОДНОЇ К...

06/08/2026

Сьогодні – остання публікація матеріалів Обласної акції-конкурсу зі збору традиційних колискових пісень Харківщини «Ходить сон коло віконця», якою ми завершуємо знайомство з цікавим світом найніжнішого пісенного жанру. Сподіваюсь, наші слухачі начулися не лише затишних наспівів, а й звернули увагу на чудові варіації текстів цих невеличких пісень. Тут і згадка історичних подій, і материнські тривоги за здоровʼя та майбутнє дитини, і бажання навчити, застерегти від складнощів життя і, звісно, безумовна любов, яка є найсильнішою в житті людини.
Ми раді, що ця ініціатива і спільні зусилля разом із нашими колегами, працівниками закладів культури Харківщини, довели, що колискові пісні живий і поки що не забутий пісенний жанр. Приємно також усвідомлювати, що колискові співають й молоді жінки, переймаючи традицію для майбутніх поколінь. А зібраний та опублікований матеріал також буде слугувати цілі збереження жанру колискових пісень. Слухайте, розучуйте, навчайте, і, головне, співайте діткам!

А в останньому відео акції нам знову співає Любов Федорівна Сиромятникова (1944 р.н.) з селища Малинівка Чугуївського району Харківської області. Ця чудова жінка подарувала нам в ході акції аж 8 зразків цікавих колискових! І ось на завершення дві колискових про котиків, найулюбленіших персонажів цього жанру.

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котик волохатий,
Та не ходи коло хати,
Та не збуди нам дитяти,
А в нас дитя маленьке,
Воно спатки раденьке,
Воно росте, не хворіє,
А мамочка веселіє.
А-а, а-а, а-а, а!

Друга колискова – очевидно, фрагмент без початку. Нам знайомі повні версії цього тексту, наприклад, з першою фразою: «Ой ну коту, коточок, вкрав у баби клубочок….» (і далі «стала баба кота бить…»).

Стала баба кота бити:
«Не вчись, коту, так робити!
А вчися робити,
Черевички шити,
На базарь носити,
Гроші торгувати,
Діток годувати!»
А-а, а-а, а-а, а!

Запис Ірини Пахомової (КЗ «Центр культури та дозвілля» Малинівської селищної ради Чугуївського району).

#ООМЦКМ
#Ходитьсонколовіконця
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС

https://m.youtube.com/watch?v=A1L9MGFcKAI

усі відео зібраних колискових ви можете переглянути на каналі ООМЦКМ
https://m.youtube.com/playlist?list=PLokVJX4oq1_nlNJL6RxqV-DXwvVyWsILZ

Share your videos with friends, family, and the world

05/08/2026

«Коржі з маком» (с. Співаківка Оскільської сільсьої ради Ізюмського району Харківської області)

Ось іще одна традиційна випічка до свята Маковія, рецепт якої на III Обласний конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «Смачного!» (2025 рік) подала Людмила Володимирівна Гордієнко. Традицію приготування вона перейняла від своєї бабусі – Катерини Андріївни Коверги (1911–2014), яка прожила 103 роки!
Людмила Володимирівна згадує, як часто допомагала бабусі готувати обрядові смаколики: «Перед святом Маковія завжди пекли коржики з маком та медом. Бабуся казала: – Став макітру в пелену і розтирай мак. Справа не проста, але потім було дуже смачно! Коржики, присмачені маковою сумішшю, споживали з молоком, чаєм чи узваром. А до маку була така приказка: «Сім год мак не родив і голоду не робив».
Отже, готуємо традиційну обрядову випічку – «Коржі з маком».

СКЛАДНИКИ:
Для тіста:
Кисляк – 500 мл
Яйця – 2 шт.
Цукор – 1 ст. л.
Сода – 0,5 ч. л.
Сіль – 0,5 ч. л.
Борошно – скільки візьме тісто
Рослинна олія – для змащування сковороди

Макова суміш:
Мак – 100 г
Цукор – 5 ст. л.
Мед – за смаком
Окріп – для запарювання маку

ОПИС ТРАДИЦІЇ ПРИГОТУВАННЯ
Запарювання маку
Мак заливаємо окропом на ніч і накриваємо, щоб він «запарився», тобто гарно «набубнявів».
Приготування тіста
У глибоку миску вливаємо кисляк, вбиваємо яйця, додаємо сіль і цукор, після чого ретельно перемішуємо до однорідної консистенції. Просіяне борошно вводимо поступово, щоб не «забити» тісто. Коли маса ще не дуже густа, додаємо соду та продовжуємо підсипати борошно. Густе тісто викладаємо на присипаний борошном стіл і вимішуємо його до готовності. Пам’ятаємо: тісто не варто «забивати» борошном, щоб воно не було тугим. З тіста формуємо колобок і залишаємо його «відпочити», прикривши рушничком.
Приготування макової суміші
Зливши зайву воду, якщо вона є, розтираємо мак у макітрі за допомогою качалки. Додаємо цукор і розтираємо до однорідної маси.
Формування та випікання коржів
З тіста формуємо невеличкі кульки, розкачуємо їх качалкою та викладаємо на розігріту сковороду з олією. Коржик густенько наколюємо виделкою. Щоб коржик добре пропікся, сковороду накриваємо кришкою. Смажимо корж до золотистої скоринки з обох боків.
Поєднання та подача
Готові коржі ламаємо на невеликі шматочки, зверху викладаємо макову суміш і поливаємо медом.
* Готуємо традиційну обрядову випічку – «Коржі з маком» за посиланням: https://youtu.be/V-foGVqHgEg?si=wJVQtHK3BVhYfM5L
Всім СМАЧНОГО!
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного2025 #традиційністрави #традиційнавипічка #практикизбереженняквашеннясоліннякопчення #традиційнаобрядовавипічка #традиційнінапої #коржізмаком

РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ ІІІ Обласний конкурс традиційн...

05/08/2026

Жнивні пісні
У розпал літа й спеки саме час згадати про літні толоки — жнива та сапання буряків. У пісенній культурі ці види робіт поєднує надзвичайно цікавий приклад функціональної трансформації (або, образно кажучи, «міграції» жанру), коли пісні, що супроводжували один вид колективної праці, згодом перейшли до іншого, зберігши свої музичні особливості та текстове різноманіття.
Усі найважливіші періоди аграрного календаря українців супроводжувалися піснями. Жнива були найвідповідальнішим етапом господарського року, адже саме від зібраного врожаю залежав добробут громади та окремої сімʼї. Не дивно, що під час жнив сформувався окремий пласт пісень. І досі в записаних народних зразках відчутна їхня первісна магічна функція — звернення до природних стихій, вищих сил та всіх обставин.
Мелодії жнивних пісень також добре зберегли первісність заклично-сигнальних інтонацій і просту структуру, які свідчать про їх архаїчність. Незважаючи на велику кількість текстових варіантів, мелодичні типи були досить сталими для цілого регіону, наприклад Лівобережжя України. На один наспів в селі виконували десятки сюжетів. Тут зустрічаються і тексти-рефлексії про втому та спеку, і жартівливі змагання між женцями, і гостра соціальна сатира. З часом, коли жнивні роботи ставали більш організованими й масовими, зʼявилося чимало гумористичних звертань до пана, приказчика, водоноса чи пристава.
Працювали не лише на панських ланах. Допомагали сусідам, вдовам, літнім людям або наймалися до заможніших господарів. Це була справжня толока – спільна праця, коли всі разом намагалися якнайшвидше впоратися зі жнивами. Особливо важливою була традиція першочергово збирати ниву вдовам і самотнім старим. Відлуння цієї взаємодопомоги добре збереглося у текстах ліричних пісень про вдову.
Ось чудовий зразок цілої серії жнивних пісень із села Будне на Сумщині з «Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини»:
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1996

А в чужого пана,
Вже й додому пора!
А в нашого ні,
Їзде на свині!

Та чужий пан Коваленко
Пуска людей зараненько,
А наш пан Деркач
Не пуска, хоч плач!

А вже сонце на обід,
Вари кашу, чортів дід!
Вари, не вари,
Та нас не бари!

А вже сонце на лану,
Я додому полину,
Недалеко край,
Боже, помагай!

А вже сонце над липкою,
Труси, пане, калиткою,
Труси, не труси,
По копі даси!

На Харківщині, попри зміни в традиційному способі життя, жнивні пісні були записані ще наприкінці 20 століття майже по всій території області: у Зміївському, Дергачівському, Дворічанському, Балаклійському, Сахновщинському, Чугуївському районах.
Усі жнивні пісні на сайті « Цифрового архіву…» можна послухати тут: https://folklore.kh.ua/zhnyvni

У ХХ столітті традиційні жнива майже зникли. Однак народна культура знайшла несподіваний спосіб зберегти цей співочий пласт. Про це – у наступному пості.

Матеріал підготувала провідна методистка відділу дослідження НКС Галина Лукʼянець.

#ООМЦКМ
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#НКС