24/10/2017
Як там у них: англійська філологія у Вроцлаві
(розповідає Марія Ткачова)
Моє життя склалось так, що вже три роки підряд я вчуся на першому курсі. Тому, коли ті, з ким я вчилася у школі, вже за рік кричатимуть «бакалавр!», я лише закінчу другий курс. За ці три роки я починали бакалаврати в Україні й Польщі, тож ось, що я думаю про освіту в цих країнах.
Закінчивши школу в 17 років, я вступила до Вроцлавського університету вивчати європейську дипломатію, але після першого року кинула, зрозумівши, що політологія, тим паче з польської точки зору, мене не цікавить зовсім. Тоді я вирішила на рік повернутись до Києва і вступити на англійську філологію, щоб подивитись як проходить навчання в Україні. Я хотіла переконатись, чи подобається мені ця спеціальність, і підрости до того віку, коли поляки стають студентами – 19 років.
Тож я склала ЗНО і вступила у Київський національний лінгвістичний університет, але після року навчання вирішила повернутися до Польщі й вступити на англійську філологію у тому ж таки Вроцлавському університеті. Тож ось, чим відрізняється ця спеціальність в цих двох вишах.
Організація навчання
У Польщі студенти сідають за парти 1-го жовтня, а перший семестр триває до лютого, де на нас чекають іспити і канікули, якщо пощастить все скласти з першого разу. Якщо ж не пощастить – доведеться перескладати щось під час додаткової сесії. Другий семестр починається в березні і завершується сесією у червні.
У листопаді в Польщі багато свят: день усіх святих, день Незалежності й день університету, тому зазвичай буває по 5 вихідних підряд 2 рази. Такі самі вихідні трапляються на Великдень, а на Різдво і Новий рік тут, як і в Україні, двотижневі канікули. До державних свят зазвичай додають ще 1-2 вільних дні, а пари, що мали відбутись в ці дні, не відпрацьовуються. Робочих субот в польських студентів ніколи немає, а якщо викладач скасовує пару, то це просять відпрацювати лише у дуже рідкісних випадках.
Плата за навчання
У Польщі громадяни країни можуть навчатися в державних університетах лише безкоштовно. Це означає, що якщо вони не проходять на бюджетні місця (яких там набагато більше, ніж в українських вишах), то на контракті вчитись вже не можуть. Тоді їм доводиться вступати в приватні університети, які у Польщі називаються вищими школами.
На моїй спеціальності на перший курс вступило приблизно 120 людей, з них 6 іноземців, які платять за навчання: 5 українців та 1 білорус. Одну українку з тих пір відрахували, тож тут навчання на контракті не захищає тебе від відрахування. Окрім того, поляки можуть скільки завгодно разів вступати до університетів, і одночасно безкоштовно вчитись на різних спеціальностях.
Зміст навчання
На моєму факультеті у Вроцлавському університеті студенти можуть самостійно скласти собі розклад занять. Зазвичай на кожний семінар подається 4 групи, ти можеш обрати найбільш зручну для себе, враховуючи час, викладача та однокурсників, з якими хочеш ходити на пари. Інколи в усіх групах викладає одна людина, інколи у всіх різні.
Таким чином розклад можна підлаштувати під себе, що дуже зручно, коли мусиш поєднувати навчання з роботою. Хоча інколи буває так, що місця в потрібних групах зайняті й тоді треба обирати інакші, але загалом система дуже зручна.
На першому курсі в нас була лише одна лекція на тижні (з літератури), а все інше було зайнято семінарами. Відвідування лекцій необов’язкове, а семінарів – навпаки, хоча було дозволено пропустити 2 заняття без причини і ще 2 з поважної причини. Інколи можна домовитися з викладачем про більшу кількість пропусків.
В КНЛУ було так, що на лекції говорить лише викладач, а на семінарах лише студенти, завчасно дається список питань, які студенти ділять між собою і по черзі відповідають, викладач лише слухає і ставить оцінки. У Вроцлаві на семінарах в основному говорить теж викладач, хоча бувають винятки.
Загалом, в обох університетах мало часу приділяється мовленню. Нерідко буває, що повертаючись додому після пар, я розумію, що сказала за весь день не більше одного речення англійською. В моїй гімназії, де в мене було 5 уроків англійської, я говорила набагато більше, ніж будучи студенткою англійської філології.
Вік студентів
Як я вже згадувала, поляки закінчують школу і вступають до університетів у 19 років. Та багато студентів кидають одну спеціальність, вступають на іншу або йдуть працювати, а потім вступають знов. Коли я навчалася європейській дипломатії, на перший курс вступило 120 абітурієнтів, але ще до першої сесії більше половини пішли, а на другому вже залишилось лише 39 людей. На англійській філології протягом першого року пішло всього 10 студентів.
Тому серед студентів-першокурсників є люди різного віку, різних національностей та інколи ті, хто отримує вже не першу освіту. Дехто після школи робить gap year і їде за кордон працювати, хоча в Україні нам складно уявити, щоб неповнолітні так робили. Від знайомих європейців я чула, що в Західній та Північній Європі це набагато популярніше: рік подорожуєш, рік вчишся в одному виші, рік ще в одному… і так до тридцяти щось вже й виходить.
На те, що в Україні ми закінчуємо школи і можемо поїхати самі-одненькі за кордон на навчання, поляки реагують із подивом: «Ви закінчуєте школу в 17? Це ж позбавлення дитинства!» А мені ще й кажуть: «Ти єдина дитина в сім’ї і тебе відпустили в Польщу?!» Натомість українці завжди дивуються, що поляки «сидять у школі так довго». Втім, там бакалаврат триває менше на рік, ніж у нас, та й магістратура рідко буває дворічною.
Про журнали і старост
В Київському виші у мене була бідна староста, яка мала виконувати 100500 доручень і нести відповідальність за всю групу. Я також була дуже здивована, що наша староста мала щотижня заповнювати нашими прізвищами журнал групи, відмічати відсутніх і рахувати пропуски, кожну пару давати цей журнал викладачу на підпис, а після – нести його в деканат, щоб зранку забрати знову.
У Вроцлаві в кожного студента свій розклад, тож груп і одногрупників у нас немає, як і нема старост. У викладачів є свої списки груп, де вони відмічають відсутніх і ставлять оцінки.