ТАПС Навчання

Лайфхаки із запобігання стресу

❤️‍🔥Якщо узагальнити всі поради експертів, то можна говорити про те, що здоровий спосіб життя — це шлях до мінімізації стресу. Допоможуть такі лайфхаки:

✅Ранок без гаджетів. Після прокидання не хапатися одразу за смартфон, не читати новини, а спокійно розпочати ранок із легкої руханки, контрастного душу та сніданку.

✅Дихальна гімнастика. Психологи радять використовувати прості медитації для нормалізації внутрішнього стану, а ось практики для самопізнання краще залишити на період «після перемоги».

✅Контроль фізичного здоров’я. Не можна ігнорувати сигнали свого тіла, і якщо вас щось турбує, потрібно пройти діагностику та звернутися до фахівців.

✅Планування. У сьогоднішніх умовах варто планувати свої дії хоча б на найближчий день або тиждень. Але водночас не тільки планувати робочу діяльність, а й так само чітко прописувати свій відпочинок, визначати час для лінощів, перегляду фільмів тощо.

✅Рутина. Саме повторювані дії допомагають збирати себе докупи та нормалізувати життя.
Уникання зайвого вибору, якщо є можливість. Наприклад, якщо ви вже певний час купуєте перевірені продукти, то не потрібно змушувати себе експериментувати і стояти біля поличок того ж молока й думати, напій якої марки взяти цього разу.

✅Зміна діяльності. Варто урізноманітнювати своє життя та перемикатися з однієї діяльності на іншу, адже це не дозволяє стресу прогресувати. Корисно окрім роботи мати хобі та зустрічатися з друзями — так у вас не буде часу на зайву тривожність.

Що робити аби не вигоріти?

🤔Варто брати до уваги структуру нашого мозку, а саме дві його частини — мигдалеподібне тіло та префронтальну кору.

Перша визначає, як ми ставимося до різних подій, хто кого ображає та як вижити, а друга — у прямому сенсі думає та ухвалює рішення.

Саме ці дві частини борються одна з одною. Тому для подолання стресового стану треба «забрати ресурси» в мигдалеподібного тіла та віддати їх префронтальній корі. І можливо це завдяки таким крокам:

Дайте сигналу про небезпеку пройти через кору. Для цього потрібно почекати лише п'ять секунд, аби префронтальна кора оцінила подію та зробила висновок.

✅Проговорюйте чи прописуйте свої страхи. Ключове — це дати час корі проаналізувати ситуацію.
✅Зосереджуйтеся на диханні. Сфокусуйтеся на власному диханні та повітрі, яке ви вдихаєте. Відчуйте його вологість, температуру, інтенсивність руху дихальними шляхами тощо.
✅Медитації. Коли ми медитуємо, вмикається свідомий контроль над думками, і вони не можуть генеруватися самі собою. Це обмежує повноцінну активність тієї частини мозку, яка відповідає за стрес.

Насамперед важливо дозволяти собі переживати емоції, які виходять назовні. Якщо хочеться плакати, то треба плакати. Адже коли людина проживає емоції, їй стає набагато краще.

У сьогоднішніх умовах дуже цінним є спілкування. Крім того, що не варто замикатися в собі, не потрібно й обмежувати своє коло комунікації лише близькими. Людям треба інтегруватися в нові колективи — взаємодіяти з колегами чи знаходити додаткові заняття, де можна знайомитись і ділитися своїми думками з іншими. Проговорювання заспокійливо впливає на нас. Тоді наша кора, як і під час прописування проблеми, встигає все обміркувати і зробити висновки.

Стрес чи вигорання?

Стресовий стан розвивається через страх, неспокій та відчуття небезпеки, з якими більшість українців живуть уже понад рік повномасштабної війни. Крім того, невизначеність підсилює розвиток неконтрольованого та хронічного стресу.

❗️Як розпізнати стрес
Більшість речей, які ми зараз переживаємо, є нормальними реакціями на ненормальні умови, в яких ми всі опинилися. Але попри нормальність апатії, зменшення сил і бажання щось робити варто звертати увагу на зміни в собі чи оточенні. Спостереження допоможе розгледіти поведінкові патерни або дії, які були нехарактерні для вас чи іншої людини до війни.

✅На що варто звертати увагу:
* Ознаки стресу: певне утримання в пам’яті та свідомості стресора (ніби він постійно поруч); сильні емоції, як-от страх, гнів, сором, відчуття провини; намагання уникнути людей, місць або ситуацій, що асоціюються зі стресом. Подекуди ці риси можна відносно легко помітити й у собі самому. Наприклад, ви відчуваєте сором чи провину за те, що хтось зараз перебуває в небезпеці, а ви живете у порівняно безпечному місті, займаєтеся своєю справою тощо.
* Жарти про смерть і суїцидальні думки. У таких випадках потрібно ретельно моніторити стан людини. Навіть якщо вона в дуже піднесеному настрої, але багато жартує про смерть — це вже тривожні дзвіночки.
* Одна з функцій, на яку сильно впливає стрес, — це пам'ять. Людина часто забуває, що мала зробити, що хотіла розповісти чи яку дію виконати, або навпаки «залипає» на якомусь болючому спогаді.

Якщо ви спостерігаєте в собі чи іншій людині якісь із цих рис поведінки, і вони не були характерними раніше, на це важливо звертати увагу. Євген Пілецький наголошує: якщо дві-три людини говорять, що ви змінилися чи з вами відбувається щось незвичне, варто дослухатися. Це набагато простіше побачити й відчути збоку, а не зсередини. Тому дослухайтеся до цього. Не кажіть, що з вами все нормально, а інші щось там собі вигадують. Якщо люди це помічають, найімовірніше, з вами уже щось відбувається.

❗️Як визначити вигорання

Сьогодні вигорання — дуже поширене явище серед українців, адже, за словами психолога, це скоріше синдром, який може проявлятися самостійно або супроводжувати інші діагнози. Наприклад, депресію, тривожні розлади, розлади контролю імпульсів, зокрема коли ви не можете контролювати свою агресію.

✅Якщо людина перебуває на одному з початкових етапів вигорання, в неї можна помітити певний кураж, виклик роботі, які не були характерними раніше.
Наступним етапом стане підвищення рівня роздратованості, відчуття цинізму або негативізму стосовно своєї діяльності, колег або близьких людей.
Найголовніші риси вигорання — це відчуття втоми, відсутності енергії та виснаження. Людина може спати по вісім-дев'ять годин, або ж вчасно засинати, але однаково після пробудження відчувати себе втомленою.

Далі в людини падає самооцінка й нівелюються всі попередні досягнення. Це лише підсилює депресивний стан. Тож, якщо ви відчуваєте схожі симптоми, варто одразу звертатися до фахівців.

Питання, яке ми отримали: Чи може фраза "я хочу вас зрозуміти" може бути сприйнята родиною загиблого захисника як ворожа або непристойна?

✅Ви маєте рацію, навіть якщо ваші наміри є щирими, сама фраза може створити враження, що ви не розумієте їхнього болю та складнощів.

Краще використовувати фрази, що виражають емпатію, співчуття та готовність підтримувати родину. Ось кілька прикладів:

💟"Я дуже розумію, через що ви проходите у цей важкий період."
💟"Ваші почуття та емоції мають велике значення для мене. Я тут, щоб вас підтримати."
💟"Мені дуже шкода про вашу втрату. Я готовий слухати і допомогти вам, якщо ви бажаєте розмовляти."

Ці фрази виражають ваше співчуття та підтримку, але не стверджують, що ви абсолютно розумієте їхні почуття, оскільки кожна людина переживає біль унікальним чином. Будьте відкритими, чуйними та готовими вислуховувати їхні потреби та досвід.

✅Важливо враховувати, що кожна родина має свої особливості та відчуття, тому варто бути чутливими до їхнього індивідуального досвіду та використовувати фрази, що викликають співчуття й відкритість.

Якщо у дружини загиблого є діти, можна сказати "Вам потрібно триматися заради дитини"?

Дивлячись, що мається на увазі під словом "тримайтесь"?
❎Не плакати?
❎Не впадати в істерику?
❎Не вкорочувати собі віку?
❎Плакати при втраті природньо, неприродньо не плакати.

Щодо істерик, то якщо людина істероїдного типу особистості, то навряд чи Ваша порада допоможе, якщо ні - то вона і не потрібна. краще порад звучатиме щось на кшталт: "Вам доводиться зараз і самій триматись, і бути опорою для дітей".

✅Також можна запропонувати телефон психолога чи психологічної служби, які порадять, як поводитись із дітьми в цей час.

Як відмовити мʼяко, коли вже прохання про допомогу переходить за межі нормального?

✅Спеціалісти мають допомагати в межах своєї компетенції.
✅Іноді ми переходимо її (межу): даємо корисні контакти інших спеціалістів чи волонтерів, тощо. Але якщо прохання виходить за межі Вашої компетенції чи бажання, то так можно і сказати: "Вибачте, але це не входить до моєї компетенції, я тут не владна".

✅✅✅Варто перенаправити до компетентних спеціалістів, які можуть виконати прохання, або чесно зізнатись, що Ви не можете порадити тут нічого. Ніхто не всесильний.

#тапсдлясоцпрацівників

✅Активне слухання є одним із найважливіших аспектів ефективного спілкування з родинами загиблих військових

🤔Воно виявляється не лише в тому, що ми фізично присутні та слухаємо, але й у нашій здатності зрозуміти та сприйняти їхні почуття, думки та потреби.

🤔Коли ми стикаємося з родиною, яка переживає важку втрату, активне слухання виявляється в тому, що ми приділяємо їм повну увагу, без відволікань та перебивань. Ми проявляємо інтерес до їхнього досвіду та виявляємо співчуття.

‼️Важливо пам'ятати, що родини загиблих можуть переживати широкий спектр емоцій, від глибокої скорботи до гніву, вини, безпорадності. Активне слухання допомагає нам зрозуміти їхні почуття та виявити емпатію.

🤔Однак активне слухання не обмежується лише фізичним аспектом. Воно також включає в себе уміння відчувати емоційну сутність того, що ви слухаєте, і відповідати на неї з розумінням та співчуттям.
🧐Це означає, що ми ставимо себе на місце родини, намагаємося зрозуміти їхню перспективу та сприйняти їхні почуття без засудження або намагання "виправити" ситуацію.

😌Важливо також пам'ятати, що активне слухання має створювати відчуття безпеки та довіри для родини. Ми можемо досягти цього, показуючи зацікавленість, ставлячи запитання, які допомагають розкрити їхн внутрішній світ. Слова, які вибираємо під час активного слухання, також мають велике значення. Важливо використовувати підтверджувальні фрази, які підкреслюють наше розуміння та співчуття, наприклад: "Я розумію, що це дуже важко для вас" або "Я дуже вдячний(а), що ви поділилися своїми почуттями зі мною".

✅Активне слухання дозволяє родинам загиблих військових відчувати, що їх підтримують і розуміють. Вони знають, що їхні почуття важливі і враховуються. Це сприяє створенню глибшого зв'язку між соціальним працівником та родиною, а також допомагає родинам проходити через складний процес жалоби.

✅Необхідно також пам'ятати, що активне слухання - це процес, який вимагає практики та постійного вдосконалення. Захопіть кожну можливість покращити свої навички слухання, спостерігайте за реакціями родин та вдосконалюйте свою здатність виявляти емпатію.

🤔Отже, активне слухання є ключовим елементом спілкування з родинами загиблих військових. Воно допомагає нам зрозуміти їхні почуття та потреби, показує, що ми їх підтримуємо та сприймаємо, і сприяє створенню глибокого зв'язку з родиною. Будьте терплячими, відкритими та уважними до родин, які проходять через втрату, і ви зможете стати справжнім джерелом підтримки.
#тапсдлясоцпрацівників

❓ Як створити безпечне та довірливе середовище для родин загиблих військових. Ця тема надзвичайно важлива, оскільки родини, що переживають втрату, потребують особливої підтримки та розуміння.

🤝 Розуміння та емпатія:
Перш за все, нам потрібно виявляти розуміння та емпатію до родин загиблих. При зустрічі з ними, нам варто пам'ятати, що кожин втрачений життя - це більш ніж статистика, це людина, яка залишила за собою рідних та близьких. Ставтеся до них з повагою, співчуттям та відкритістю.

💬 Активне слухання:
Наступний важливий аспект - активне слухання. Родинам загиблих потрібно мати можливість вільно висловлювати свої думки, почуття та емоції. Приділяйте їм повну увагу, не перебивайте і не вирішуйте за них. Показуйте, що ви готові слухати, розуміти та підтримувати їх у цей важкий час.

🤝 Створення безпечного простору:
Необхідно створити безпечне та довірливе середовище для родин. Забезпечуйте конфіденційність, дозволяйте їм відчувати, що можуть відкрито розмовляти про свої переживання без страху перед засудженням чи осудом. Надайте їм можливість поділитися своїми спогадами, турботами та потребами.

💡 Психологічна та інформаційна підтримка:
Забезпечення психологічної та інформаційної підтримки є також важливим елементом створення безпечного та довірливого середовища. Родини загиблих потребують інформації про процеси, процедури та ресурси, доступні для них. Забезпечте їх інформаційними матеріалами, контактами до організацій, які надають підтримку, та будьте готові відповідати на їхні запитання та пояснювати невідомі аспекти.

👥 Залучення до спільноти:
Створення безпечного та довірливого середовища також передбачає залучення родин до спільноти, до групи людей, які проходять подібний процес жалоби. Створюйте можливості для зустрічей, спільних заходів, де вони можуть обмінюватися досвідом, підтримувати один одного та знаходити спільну опору.

💞 Стабільність та тривалість підтримки:
Не забувайте, що підтримка родин загиблих є тривалим процесом. Вона не повинна закінчуватись після перших тижнів чи місяців. Родини можуть потребувати довготривалої підтримки, яка допоможе їм інтегруватись у нову реальність та знайти новий сенс життя. Залишайте двері відчиненими для них і підтримуйте їх на їхньому шляху до заживлення.

🤗 Все, що ми робимо для створення
безпечного та довірливого середовища для родин загиблих військових, має велике значення. Наша підтримка та співчуття можуть допомогти їм знайти силу та надію у складні часи. Давайте покажемо нашу щирість та готовність допомагати. Разом ми можемо зробити велике добро.
#тапсдлясоцпрацівників

✅Активне слухання є одним із найважливіших аспектів ефективного спілкування з родинами загиблих військових

🤔Воно виявляється не лише в тому, що ми фізично присутні та слухаємо, але й у нашій здатності зрозуміти та сприйняти їхні почуття, думки та потреби.

🤔Коли ми стикаємося з родиною, яка переживає важку втрату, активне слухання виявляється в тому, що ми приділяємо їм повну увагу, без відволікань та перебивань. Ми проявляємо інтерес до їхнього досвіду та виявляємо співчуття.

‼️Важливо пам'ятати, що родини загиблих можуть переживати широкий спектр емоцій, від глибокої скорботи до гніву, вини, безпорадності. Активне слухання допомагає нам зрозуміти їхні почуття та виявити емпатію.

🤔Однак активне слухання не обмежується лише фізичним аспектом. Воно також включає в себе уміння відчувати емоційну сутність того, що ви слухаєте, і відповідати на неї з розумінням та співчуттям.
🧐Це означає, що ми ставимо себе на місце родини, намагаємося зрозуміти їхню перспективу та сприйняти їхні почуття без засудження або намагання "виправити" ситуацію.

😌Важливо також пам'ятати, що активне слухання має створювати відчуття безпеки та довіри для родини. Ми можемо досягти цього, показуючи зацікавленість, ставлячи запитання, які допомагають розкрити їхн внутрішній світ. Слова, які вибираємо під час активного слухання, також мають велике значення. Важливо використовувати підтверджувальні фрази, які підкреслюють наше розуміння та співчуття, наприклад: "Я розумію, що це дуже важко для вас" або "Я дуже вдячний(а), що ви поділилися своїми почуттями зі мною".

✅Активне слухання дозволяє родинам загиблих військових відчувати, що їх підтримують і розуміють. Вони знають, що їхні почуття важливі і враховуються. Це сприяє створенню глибшого зв'язку між соціальним працівником та родиною, а також допомагає родинам проходити через складний процес жалоби.

✅Необхідно також пам'ятати, що активне слухання - це процес, який вимагає практики та постійного вдосконалення. Захопіть кожну можливість покращити свої навички слухання, спостерігайте за реакціями родин та вдосконалюйте свою здатність виявляти емпатію.

🤔Отже, активне слухання є ключовим елементом спілкування з родинами загиблих військових. Воно допомагає нам зрозуміти їхні почуття та потреби, показує, що ми їх підтримуємо та сприймаємо, і сприяє створенню глибокого зв'язку з родиною. Будьте терплячими, відкритими та уважними до родин, які проходять через втрату, і ви зможете стати справжнім джерелом підтримки.

Часто виникає питання: "Чи може співчуття заважати роботі соціального працівника в спілкуванні з родинами загиблих військових?"

✅Співчуття є людською реакцією на страждання і втрату. Це почуття, яке виходить із найщиріших намірів підтримати та заспокоїти людину, що переживає скрутний час. Однак, у контексті спілкування з родинами загиблих військових, співчуття може викликати сумніви та певні виклики.

Соціальні працівники повинні навчитися знаходити баланс між висловлюванням співчуття та підтримкою, яка є конструктивною та орієнтованою на потреби родин.
Як це зробити❓
Основні кроки полягають у розвитку емпатії, активного слухання та дотриманні професійних меж. При спілкуванні з родиною загиблого військового, соціальні працівники можуть:
1️⃣ Слухайте: дайте родині можливість висловити свої почуття, думки та досвід. Послухайте їх історію без перебивання або засудження.
2️⃣ Проявляйте емпатію: з'єднайтесь з родиною на емоційному рівні, показавши, що розумієте їхні почуття. Висловлюйте співчуття без переваги своїх власних емоцій.
3️⃣ Дотримуйтесь професійних меж: зберігайте професійну нейтральність, нерозголошуйте особисту інформацію і не віддаляйтесь від головної мети вашої роботи.
4️⃣ Забезпечуйте практичну підтримку: надавайте інформацію про доступні ресурси, програми та послуги, що можуть допомогти родині. Допоможіть їм знайти підтримку, яка відповідає їхнім потребам.
5️⃣ Забезпечуйте довіру: важливо створити атмосферу довіри з родиною. Дотримуйтесь конфіденційності і покажіть, що їхня приватність та безпека мають велике значення для вас.
#тапсдлясоцпрацівників

❓❓❓Чому Ви у своїх матеріалах не рекомендуєте говорити фразу "час лікує"? Адже правда згодом усе минає.❓❓❓

✅Так, це правда.
Але якщо Ви хочете зрозуміти, чому вона недоцільна, то уявіть, що одержали болючу травму-сильний поріз, опік чи навіть перелом. Вам дуже болить, а хтось каже: «та не плач, пройде! За місяць чи два ти навіть забудеш, що це трапилось!» Чи полегшився Ваш біль від такої втіхи? Які почуття викликало у Вас таке «співчуття»?

Війна залишає за собою розруху та біль, особливо у серцях близьких людей, які втратили своїх героїв. У цих скрутних моментах важливо, щоб кожна людина, яка займається підтримкою таких родин, розуміла й відчувала їхній біль та потребу у розмові, розумінні і підтримці.

Емпатія - це здатність відчувати та співпереживати емоції інших людей. У контексті соціальної роботи з родинами загиблих військових, вона відіграє ключову роль. Спілкуючись з такими родинами, соціальний працівник повинен виявляти співчуття, слухати їхні історії, спостерігати за їхніми емоціями та реагувати на них. Важливо не просто почути слова, але й зрозуміти глибинний біль, який вони переживають.

Ця співпраця між соціальними працівниками та родинами загиблих військових є взаємною. Соціальні працівники надають родинам підтримку, допомагають у здоланні труднощів та знаходженні шляхів до оновлення життя. Водночас, родини військових дають нам велику можливість, вони надихають нас своєю силою та витримкою у важкі моменти.

У цій співпраці емпатія - ключовий компонент успіху🙌