Чорноморський ліцей Чорноморської селищної ради

  • Home
  • Ukraine
  • Chornomorsk
  • Чорноморський ліцей Чорноморської селищної ради

Чорноморський ліцей Чорноморської селищної ради Офіційна сторінка для інформування про шкільні новини

Вступ з ТОТ: де можна навчатися дистанційно?Випускники з тимчасово окупованих територій можуть вступити до українських з...
21/07/2026

Вступ з ТОТ: де можна навчатися дистанційно?
Випускники з тимчасово окупованих територій можуть вступити до українських закладів фахової передвищої та вищої освіти за спрощеною процедурою. У багатьох закладах освіти доступне повне або часткове дистанційне навчання, що дає можливість здобувати українську освіту незалежно від місця перебування.
Для вступників із ТОТ діє спрощена процедура вступу через Освітні центри «Освіта-Україна». Вона передбачає:
● вступ без НМТ (замість нього – вступні випробування у формі співбесіди, очно або дистанційно);
● допомогу з отриманням українського документа про повну загальну середню освіту, якщо вступник має лише документи, видані окупаційною адміністрацією;
● можливість вступу за окремою бюджетною квотою (Квота-2).
Скористатися цією процедурою можуть ті, хто наразі перебуває на тимчасово окупованій території або виїхав з неї після 1 жовтня 2025 року. Ті, хто виїхав раніше, вступають за результатами НМТ, але також мають право на Квоту-2.
Важливі строки вступної кампанії
Подання заяв до закладів вищої освіти:
Для вступу на місця державного замовлення:
● 1 липня – 1 серпня (до 18:00).
Для вступу на контракт:
● 1 липня – 23 вересня.
До закладів фахової передвищої освіти (коледжів):
На базі 11 класів:
● 6 липня – 27 липня (до 18:00).
На базі 9 класів (державне замовлення):
● 1 липня – 28 липня (до 18:00).
На базі 9 класів (контракт):
● 1 липня – 23 вересня.
Освітні центри «Освіта-Україна» працюють протягом вступної кампанії — з 1 червня до 30 вересня.
Заклади освіти з дистанційним навчанням
Центр громадянської просвіти «Альменда» підготував структурований перелік закладів фахової передвищої та вищої освіти, які здійснюють повне або часткове дистанційне навчання для вступників із тимчасово окупованих територій.
Перелік сформовано на основі інформації про заклади освіти, що здійснюють дистанційне навчання, опублікованої на платформі Education.ua, та доповнено інформацією про наявність Освітніх центрів «Освіта-Україна», формат навчання й особливості організації освітнього процесу.
Заклади згруповано за напрямами підготовки. Оберіть потрібний напрям, щоб переглянути перелік відповідних закладів освіти:
1. Медичне / фармацевтичне / ветеринарне https://drive.google.com/file/d/1y_aK-ITkXVtsxlqT0HbT-12fTepnrjDS/view
2. Технічне / інженерне / промислове / будівельне https://drive.google.com/file/d/1GObkyzAqv3XxVNsL8_Y9D1M3nSYSBykM/view
3. Транспортне / морське / логістичне https://drive.google.com/file/d/1PI7IyxLmPJ81sFzzFrX_x-injhvpXWEo/view
4. Педагогічне / гуманітарне https://drive.google.com/file/d/1lzFsSMNKm4fBkVcLIQ_-v3x3evAcDPrK/view?usp=sharing
5. Право / державне управління / управління персоналом https://drive.google.com/file/d/1i4CXLoCoSoZOB21uN0n1M87iaxoWirnG/view?usp=sharing
6. Економіка / бізнес / торгівля / менеджмент https://drive.google.com/file/d/1GsIv3l47T0plzKm7VThyzfZFJZspyE5v/view?usp=sharing
7. Аграрне / природниче / лісове https://drive.google.com/file/d/1lDKH027Qd5SGvTWUIQoHFZjsOEEdurot/view?usp=sharing
8. Харчові технології / ресторанна справа / сфера послуг https://drive.google.com/file/d/1K_fNkoVpRyhlSHFc0WCSlxP8XZ_bjq9B/view?usp=sharing
9. Мистецтво / культура / богослов'я https://drive.google.com/file/d/1a5pvHvqEWysJaGiXrFkbmUI3u0DESYzJ/view?usp=sharing
10. Багатопрофільні / універсальні https://drive.google.com/file/d/1RP7F7vnK13QMLKtSJdw-L3yvGnGTh46L/view?usp=sharing
Якщо у вас виникли запитання щодо вступу або потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся:
📧 [email protected]
📞 +38 095 136 47 27

У 2026 році всі вступники, зареєстровані або задекларовані на ТОТ чи територіях активних бойових дій, мають право на вст...
15/07/2026

У 2026 році всі вступники, зареєстровані або задекларовані на ТОТ чи територіях активних бойових дій, мають право на вступ за квотою-2. Це означає, що вони беруть участь в окремому конкурсі на бюджетні місця й не конкурують за них разом з іншими вступниками.
🔹Хто вступає за результатами НМТ?
Якщо ви виїхали до 1 жовтня 2025 року, вступаєте за результатами НМТ та берете участь у конкурсі на бюджетні місця за квотою-2.
🔹Хто може обрати НМТ або співбесіду?
Якщо ви досі перебуваєте на ТОТ чи території активних бойових дій або виїхали після 1 жовтня 2025 року, можете вступати за результатами НМТ або пройти співбесіди з предметів НМТ в обраному закладі вищої освіти.
Важливо: до подання першої заяви потрібно звернутися до приймальної комісії будь-якого ЗВО, щоб зареєструвати право на спеціальні умови вступу в ЄДЕБО. Електронний кабінет вступника можна зареєструвати на порталі ЄДЕБО. Подання заяв на бакалаврат і медичну магістратуру триватиме з 19 липня до 18:00 1 серпня.
Через електронний кабінет можна:
🔹 реєструватися на співбесіди й творчі конкурси;
🔹 подавати заяви;
🔹 відстежувати їхній статус;
🔹 підтверджувати вибір місця навчання.
Допомогу зі вступом забезпечують освітні центри, які працюють з 1 червня до 30 вересня. Вони супроводжують на всіх етапах, а частину процесів можна пройти дистанційно, ще до виїзду.
На час вступу надається безоплатне житло. Також передбачені стипендії, державна підтримка та допомога з адаптацією.
Якщо ви тільки плануєте виїзд, у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA допомагають виїхати безкоштовно, конфіденційно та з повним супроводом — навіть без документів.
Якщо ви не готові вступати одразу, доступні підготовчі програми, зокрема «нульовий курс».
Більше інформації про вступ і освітні можливості — за посиланням https://mon.gov.ua/news/vstupna-kampaniia-2026-vidpovidaiemo-na-naiposhyrenishi-zapytannia-vstupnykiv
[email protected]

День Української Державності відзначається 15 липня. Свято символізує тяглість і спадкоємність понад тисячолітньої істор...
15/07/2026

День Української Державності відзначається 15 липня. Свято символізує тяглість і спадкоємність понад тисячолітньої історії України. Його головний зміст – вшанування всіх етапів нашого державотворення, утвердження цивілізаційного європейського вибору та єдності нації в умовах боротьби за незалежність проти споконвічного ворога.
День Української Державності – це нагадування, що нашій державі насправді не 35 років. Наша державність має понад тисячолітню історію. Від Русі та козацтва до Української Народної Республіки і сучасної України – ми єдина зв’язка поколінь, які творили цю землю. Сьогодні ми не просто згадуємо історію, ми захищаємо її майбутнє. Понад тисячоліття державотворення. Українська державність не розпочалася у 1991 році. Її витоки сягають середньовічної Русі, яка була потужним європейським політичним та культурним центром. Відлік ведеться від перших форм державності, що були
визнані на міжнародному рівні ще у X столітті. Українська традиція державотворення має тисячолітню історію і бере
свій початок від утворення Давньоруської держави у ІХ столітті. Саме у Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва нашого народу – «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить наш національний герб – тризуб, назва грошової одиниці – гривня, з 1187 року нам відомо використання слова
«Україна». Не росія, а Україна є повноправним спадкоємцем державної і культурної традиції Русі. Герб (Тризуб), Прапор та Гімн України – це не новостворені символи, а
історичні святині нашого народу, що гартувалися століттями боротьби за свободу.

Цивілізаційний вибір та європейська інтеграція.
Сьогодні також День Хрещення Київської Русі-України. Сьогодні ми вшановуємо пам'ять князя Володимира Великого. Саме охрещення ним Русі у 988 році остаточно інтегрувало нашу державу у європейський культурнополітичний простір.
Хрещення Русі київським князем Володимиром Великим стало найбільш епохальною подією у вітчизняній історії. Прийняття християнства знаменувало прийняття народом і державою не тільки найвищих етичних і моральних норм, а й обумовило докорінну зміну світогляду, розквіт освіти та культури, формування єдності народу, розробку першого кодексу законів,
карбування власної монети. Окрасою і візитівкою столиці досі залишаються побудовані тоді шедеври архітектури світового рівня – Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, визначні пам’ятки в інших містах України. Отже, наш європейський курс – це не тренд останніх років чи десятиліть. Це вибір, зроблений ще у 988 році Володимиром Великим. Хрещення Русі
інтегрувало нас у європейський культурний та політичний простір понад десять століть тому. Ми повертаємося в європейську родину, де завжди був наш дім.
Сьогоднішній рух України до повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО – це логічне повернення до наших історичних і геополітичних витоків.

Зв'язок епох.
Українська державність – це безперервний ланцюг подій.
Сучасна Україна є спадкоємицею державних традицій багатьох епох: Русі, Галицько-Волинського князівства, Української козацької держави (Війська Запорозького), Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Карпатської України. З часу прийняття християнства Русь перестала сприйматися іншими
християнськими державами як варварський простір та увійшла до сім’ї цивілізованих країн та спільної європейської цивілізації. Більше того, за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Русь стала однією з наймогутніших держав Європи з високим для того часу рівнем життя, освіти та культури.
Давньоруська державна традиція знайшла своє продовження у ГалицькоВолинському князівстві, у певних формах зберігалася у Великому князівстві Литовському, яке часто називали Литовська Русь.
Надалі ідею відродження власної державності підхопило українське козацтво. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького вдалось створити Українську козацьку державу з власними кордонами, органами влади, адміністративно-державним устроєм, військом та
зовнішньою політикою. Хоча ця держава була розділена згодом між московією та Річчю Посполитою, але значні елементи державності українці змогли зберегти у вигляді козацьких автономій з другої половини ХVІІ до другої половини ХVІІI століття. На початку ХІХ століть здавалося, що руйнування Запорозької Січі та знищення українського козацтва як стану, закріпачення селянства та суцільна русифікація призведуть до цілковитого зникнення українського етносу. Але знову, як той чарівний птах Фенікс, український народ воскресав із попелу.
А разом із ним воскресала й ідея власної державності. Українське національне відродження ХІХ століття підготувало ґрунт для відродження Української держави у 1917–1921 роках.
Коли ж Перші визвольні змагання завершилися невдачею, нація знову не склала рук. Розпочалися Другі визвольні змагання 1938–1950 років. Напередодні і в часи Другої світової війни Український народ неодноразово намагався відродити свій суверенітет. У цей період боротьби за свою суб’єктність українці зазнали величезних втрат, але в плани наддержав не входило існування незалежної Української держави. Проте боротьба і жертви не були даремними. На подвигах попередників
виросли нові покоління борців за волю. Зрештою 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90 відсотків голосів було віддано за підтримку Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, який став точкою відліку сучасної державності. Зрозуміло, що мирний і поступальний розвиток молодої держави не
сподобався російським імперцям. Коли всі політико-економічні спроби знищити новітню українську державність зазнали краху, рашисти з 2014 року вдалися до збройної агресії. Путінський режим заперечує не тільки існування України як суверенної держави, а й існування українців як окремого етносу.
24 лютого 2022 року розпочалися визвольні змагання за саме існування української нації.

Боротьба за суверенітет, вдячність захисникам та спільна
відповідальність.
Українська державність нині відстоюється на фронті та в тилу.
В умовах повномасштабної війни День Державності України – це день національної мобілізації, стійкості та єдності навколо захисту суверенітету. Головними гарантами збереження української державності є Сили оборони України, які стримують російського агресора. Сьогоднішнє свято є днем
вшанування мужності сучасних Захисників і Захисниць, а також світлої пам’яті всіх поколінь борців за волю України, які віддали життя за її незалежність. Історія українського державотворення нероздільно пов’язана із розвитком українського війська та національними військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових
стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України та інші силові структури захищають суверенітет, незалежність та державність України і доводять, що українці – народ-родина, народ-військо, армія сміливих і незламних. Державність – це не лише інституції, це кожен громадянин, який своєю працею, службою, волонтерством та громадянською позицією рятує та
зміцнює країну.
Збереження суверенної, соборної та демократичної України є найвищим національним пріоритетом і обов'язком кожного українця перед майбутніми поколіннями. Державність – це усі ми. Кожен громадянин є частиною держави, а її збереження сьогодні є головним національним завданням.
Сучасний вимір свята. Перенесення дати свята (у зв'язку з переходом Православної церкви України та УГКЦ на новоюліанський календар) є важливим елементом
деколонізації національної пам'яті та остаточного розриву з російськими імперськими історичними міфами. (У 2023 році День Державності України відзначався 28 липня, але вже з 2024 року – 15 липня). Досвід минулих століть показав, що власна держава – це єдиний спосіб забезпечення фізичного існування і запорука стабільного розвитку та єдності нації. Очевидно, що впродовж усього свого історичного шляху український
народ завжди виявляв бажання і чин здобути власну Українську Самостійну Соборну Державу. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, День Державності України
набуває особливого значення. Маємо чітко усвідомлювати: ворог воює не просто за території, а проти нашої ідентичності, йому потрібне повне знищення України як держави.
Проте державність, яка витримала понад десять століть випробувань, неможливо знищити. Вона живе в кожному українцеві, який тримає зброю, волонтерить чи просто чесно працює на своєму місці У нашій Конституції не просто так сказано: «Верховна Рада України від імені Українського народу… виражаючи суверенну волю народу, спираючись
на багатовікову історію українського державотворення і на основіздійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення… усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми,
нинішнім та прийдешніми поколіннями… приймає цю Конституцію – Основний Закон України».
Отже, сучасна Україна живе не з дозволу супердержав чи міждержавних альянсів, а з поєднання ласки Божої з волею української нації.

15/07/2026

15 липня – День українських миротворців
Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2013 року № 292-VII установлено щорічно 15 липня відзначати День українських миротворців. 15 липня 1992 року на прохання Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй два літаки з 42 військовослужбовцями Збройних Сил України
на борту вилетіли до Боснії. Так почалась історія участі національного миротворчого контингенту у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. З того часу 40 тисяч військовослужбовців брали участь у миротворчих операціях у Косово, Боснії та Герцеговині, Анголі, Македонії. Входили до складу місій ОБСЄ та ООН у Гватемалі, Таджикистані, Афганістані, Грузії, Придністров’ї, Іраку, Лівані, Судані, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго тощо. Кожна місія – окрема історія. На Балканах українські батальйони патрулювали зони розділення, супроводжували гуманітарні конвої, розміновували території. Українські сапери заробили репутацію професіоналів – їхніх навичок вимагали навіть після завершення офіційних місій. В Африці українські вертолітники та пілоти виконували завдання з евакуації мирного населення, доставки гуманітарної допомоги, спостереження за перемир’ям. Умови були важкими: спека, хвороби, небезпека нападів збройних груп. У 2003–2008 роках Україна брала участь у місії в Іраку. Український контингент охороняв мости, склади, проводив розмінування. Це була одна з наймасштабніших національних місій за кордоном. Окремо варто згадати український військовий контингент у Косово, де наші
миротворці десятиліттями несли службу в складі KFOR – сил НАТО з підтримання миру.
Миротворчість має свою ціну. За роки участі України в міжнародних місіях загинули десятки українських військовослужбовців. Кожна загибель – трагедія для родини, полку, держави. Серед болісних сторінок – загибель українських миротворців у колишній Югославії, в Африці, в Іраку. У січні 2005 року в Іраку було збито вантажний літак Іл-76, на борту якого перебували українські військовослужбовці. Це один з
найбільш пам’ятних трагічних епізодів. У 2000 році в Ефіопії через збиття вертольота загинули українські пілотимиротворці. Подібні втрати нагадують: миротворець теж ризикує життям – не заради завоювання територій, а заради того, щоб інші могли жити без війни. Імена загиблих миротворців занесені до Книги пам’яті. Їх вшановують 15 липня – і ми зобов’язанізнати:за право України називати себе відповідальною державою стояли конкретні люди з конкретними іменами. Це офіційне визнання заслуг військовослужбовців, які брали і беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також пам'яті тих, хто загинув під час виконання миротворчих завдань.
Коли 2014 року Росія розпочала агресію проти України, багато колишніх миротворців стали на захист Батьківщини. Вони вже знали, що таке війна – бачили її наслідки в інших країнах. Тепер війна прийшла в їхню власну домівку. Сьогодні, у повномасштабній війні, досвід миротворчості набуває нового
звучання. Україна бореться не лише за власну свободу – вона захищає принципи міжнародного права, які колись сама допомагала відстоювати в інших державах. День покликаний на вшанування мужності і звитяги, зразкового виконання
службових обов’язків, вірності присязі учасників миротворчих операцій ООН, ОБСЄ і НАТО та забезпечення збереження пам’яті славетних героївмиротворців, які загинули під час виконання обов’язків у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.
15 липня – день вдячності тим, хто носив блакитні каски і український прапор на чужині. День пам’яті тих, хто не повернувся додому

28 червня цього року Україна відзначає 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта нашої держави, яки...
03/07/2026

28 червня цього року Україна відзначає 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта нашої держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних і самоврядних органів, права та обов'язки громадян.
Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Найголовніша – засвоєння європейських традицій та ідей прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися
протягом століть та адаптувалися до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин наших предків.
Перша відома кодифікація права на українських землях відбулася за часів середньовічної української держави Русь і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення головних принципів суспільно-державної взаємодії. Інколи український конституціоналізм навіть випереджав європейський. Так, першою європейською конституцією в сучасному її розумінні правомірно
вважають “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також
названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Цей договір 1710 року, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. Основоположні акти Української Народної Республіки, Української Держави
гетьмана Павла Скоропадського та Західноукраїнської Народної Республіки продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917–1921 роках. Традиції продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління. Програмні документи Української головної визвольної ради як підпільного парламенту засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися
принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільної партизанської боротьби.
У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів і цінностей об’єднаної Європи. Конституція України має понад тисячолітню історію. Її витоки – “Руська правда”, “Литовські статути”, акти та універсали періоду Гетьманщини – правові акти конституційного характеру, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. У період Української революції та визвольних змагань 1917–1921 років
конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”, яким УНР проголошувалася суверенною державою, “самостійною і ні від кого незалежною”.
Державотворчі процеси цього періоду спинила тривала окупація українських земель російською армією. Совєтський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за декілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за лаштунками яких поставала нова імперія.
Перша Конституція окупованої росіянами України (УСРР) була ухвалена в березні 1919 року. “Світле майбутнє” мала гарантувати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими совєтськими республіками задля “спільної боротьби
за торжество світової комуністичної революції”. Після утворення у 1922 році РСР, загальносоюзну Конституцію затвердили 31 січня 1924 року. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929-го оформили нову Конституцію УСРР, що юридично закріпила входження України до складу СРСР та підпорядкувала
республіканське законодавство загальносоюзним стандартам.
Після того, як через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид українці на практиці “пізнали” тріумф совєтської “демократії”, у 1936 році постала нова, так звана “сталінська”, Конституція СРСР. Вона законодавчо закріпила “перемогу” соціалізму. Документ мав низку демократичних новацій (суто декларативних): загальне, рівне і пряме виборче право; таємне голосування; право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості. Чергова Конституція УРСР 1937-го повторила положення союзного документа,
максимально обмеживши повноваження республіканських органів. Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися “нові обрії” ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли інші демократичні стандарти. Тож спочатку в СРСР (у жовтні 1977-го), а там і в Україні винайшли рецепт
суспільного ідеалу, оформленого в Конституції УРСР 20 квітня 1978 року. Тут йдеться і про суверенну республіку. І “вся влада в Україні належить народові”. Крах совєтської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі піднесені епітети, законював тоталітаризм і був непридатним для побудови
правового, демократичного суспільства.
Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Процеси національної законотворчості активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання підготовки Основного закону.

5 фактів про підготовку й ухвалення Конституції

1. Проєкт Конституції України підготувала Конституційна комісія. 1992 року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа призупинилася майже на рік. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію.
2. Черговою віхою на цьому шляху стало підписання Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період підготовки нової Конституції України (8 червня 1995 року).
3. Напередодні її ухвалення, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили зволікання з прийняттям Основного закону. Президент призначив
референдум щодо його ухвалення на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України проголосувала за Постанову “Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 годин – без перерви.
4. Серед питань, які обговорювалися найгостріше, були державні символи (ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий прапор), мова, статус Криму (частина правих народних обранців наполягали на наданні півострову статусу звичайної області). Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу. Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська мова стала єдиною державною, при цьому Конституція гарантувала вільний розвиток та використання російської та інших мов національних меншин.
5. О 09 годині 20 хвилин 28 червня 1996-го першу Конституцію
незалежної України проголосовано. У ній закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-та стаття, згідно з якою “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”.
Однак конституційний процес на цьому не завершився. Конституційне будівництво триває весь час, допоки існує держава і розвивається суспільство.

Останній акорд ліцейного життя: В добру путь, дорогі наші випускники! ✨Сьогодні особливий та неймовірно емоційний день. ...
24/06/2026

Останній акорд ліцейного життя: В добру путь, дорогі наші випускники! ✨
Сьогодні особливий та неймовірно емоційний день. День, коли для наших одинадцятикласників перегортається остання сторінка яскравої, галасливої та незабутньої книги під назвою «Школа». Сьогодні ви залишаєте стіни рідного ліцею. Це не просто фінал навчання — це старт вашої великої особистої подорожі.

Дорогі наші випускники! Останні роки випробували вас на міцність. Ви вчилися під звуки сирен, ловили інтернет під час блекаутів, але не втратили головного — жаги до знань, людяності та єдності. Ви довели, що є поколінням незламних! Дякуємо вам за вашу енергію, усмішки, перемоги на олімпіадах і просто за те, що ви наповнювали цей ліцей життям
Попереду — доросле життя, нові вершини, перші самостійні рішення та великі перемоги, НМТ, вступ до омріяного ВНЗ, але ми точно знаємо — ви впораєтеся на всі 100%! Не бійтеся мріяти масштабно. Будуйте нову, сильну та процвітаючу Україну, адже саме за вами її майбутнє!
Нехай обраний вами шлях, буде щасливим. Пам’ятайте: двері рідного ліцею завжди відчинені для вас. Тут вас завжди чекають
Обіймаємо кожного! В добру путь!

Address

вул Захисників України, 39 А
Chornomorsk
67570

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Чорноморський ліцей Чорноморської селищної ради posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The School

Send a message to Чорноморський ліцей Чорноморської селищної ради:

Shortcuts

Share

Category