Кафедра фізичної географії, геоморфології та палеогеографії

15/09/2026

Розраховуємо на вашу підтримку, бо наша молодь заслуговує на відзнаку. Ми у фіналі методичних розробок заходів з адаптації до змін клімату.
Підтримайте наш проєкт ЕкоХогвартс своїм голосом.
Покликання на голосування у коментарях

Запрошуємо проголосувати за кращі рішення з адаптації до зміни клімату, втілені в українських громадах!

🏆 Стартувало публічне голосування у конкурсі Adapterra UA 2026 – щорічній ініціативі ГО Екоклуб, спрямованій на пошук, відзначення та поширення практичних рішень з адаптації українських громад до зміни клімату. Голосування триватиме з 15 вересня до 11 жовтня 2026 року на сайті https://adapterra.org.ua/

Із 51 заявки з 19 областей України незалежне журі відібрало 10 фіналістів – серед них: відновлення торфовища у Львові, посібник зі скошування трави, екоквести для дітей, відновлення виноградарства на розмінованих землях та інші рішення щодо збереження водних ресурсів, зелених насаджень і сталого сільського господарства. Тепер саме ваш голос вирішує, хто переможе.

Оберіть свого фаворита в кожній із трьох категорій:
🌳 Захід, втілений муніципалітетом
🌱 Захід, втілений громадськістю
📄 Методичні матеріали щодо адаптації до зміни клімату та оцінки вразливості

Переможці будуть оголошені на церемонії нагородження після завершення голосування. Вони отримають фінансову підтримку на розвиток своїх ініціатив (до 80 000 гривень), публічне визнання своєї роботи, висвітлення проєкту на інформаційній платформі Adapterra UA, аби якомога більше громад України могли повторити успішний досвід.

💛 Ознайомитися з усіма проєктами-фіналістами та проголосувати: https://adapterra.org.ua/golosuvannya/

🔗 Більше про сам конкурс: https://adapterra.org.ua/

Конкурс Adapterra UA 2026 проводиться ГО “Екоклуб” в межах проєкту «Підтримка України у виконанні Паризької угоди та адаптації до наслідків зміни клімату в Чорноморському регіоні» (PAABS). Він обʼєднує проєкти, які вже впроваджено в українських громадах у відповідь на конкретні кліматичні виклики: посухи, підтоплення, аномальну спеку та інші наслідки зміни клімату.

👥 Торік за проєкти-фіналісти проголосувало понад 2 500 людей. Голос кожного відвідувача сайту має вагу: чим більше людей дізнається про представлені рішення, тим вища можливість, що успішний досвід зможуть перейняти інші громади країни.

Встигніть проголосувати за улюблений проєкт до 11 жовтня! 🌿

Громадська організація “Екоклуб” член консорціуму PAABS. PAABS фінансується Федеральним міністерством довкілля, захисту клімату, охорони природи та ядерної безпеки Німеччини (BMUKN) в рамках Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI), проєкт підтримується та координується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. PAABS розшифровується як «Підтримка України в імплементації Паризької угоди та адаптації до впливу зміни клімату в Чорноморському регіоні».

15/09/2026

💧 Географічні байки Паганеля. Величезна країна, де немає жодної річки
----------
Чи знали ви, що на карті світу є гігантська держава, площа якої перевищує 2 мільйони квадратних кілометрів, але на всій цій території немає жодної постійної природної річки? 🏜️

Наш невгамовний Паганель, страждаючи від спеки, витирає чоло хустинкою посеред безкрайніх просторів Аравійського півострова. У його флязі залишилося всього кілька крапель води.

«Уявіть собі державу, яка займає майже весь півострів, видобуває мільйони барелів нафти, будує хмарочоси, але не має жодної річки на мапі! – дивується Паганель. – Саудівська Аравія – найбільша у світі країна без постійних водотоків. Як же вони виживають у цьому пеклі?»

Дійсно, у Саудівській Аравії через екстремально сухий клімат немає жодної річки, яка б текла цілий рік. Замість них тут існують «ваді» – сухі русла, які заповнюються бурхливими потоками води лише під час рідкісних, але сильних сезонних злив. Вода в таких руслах швидко зникає, вбираючись у сухий пісок або випаровуючись.

💡 Для забезпечення населення водою країна використовує унікальні технології: вони опріснюють морську воду на гігантських заводах та викачують прадавні підземні водоносні горизонти, які залягають глибоко під пустелею. Ці підземні оазиси дозволяють Саудівській Аравії навіть займатися сільським господарством посеред дюн.

Слідкуйте за нашою рубрикою , попереду ще багато дивовижних відкриттів про те, як влаштована наша планета! 🌍👇

14/09/2026

«Існує три стадії прийняття наукової істини: перша – «це абсурд», друга – «в цьому щось є», третя – «це ж очевидно і відомо кожному»»
----------
Олександер фон Гумбольдт (1769–1859) – німецький барон, науковець-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог, мандрівник, молодший брат науковця Вільгельма фон Гумбольдта. Член Берлінської, Прусської і Баварської академій наук.

13/09/2026

Щонедільний дружній шарж від кафедри
------------------------------
Чакотай – дослідник і мандрівник, який однаково впевнено почувається і в невідомому просторі, і серед складних завдань, що потребують витримки та холодного розуму. Він не з тих, хто поспішає з висновками – спочатку спостерігає, аналізує, шукає зв’язки, а вже потім визначає напрямок. У цьому образі можна впізнати людину, для якої справжня подорож відбувається не лише в просторі, а й у часі. Його професійний маршрут веде крізь географію минулого – до давніх ландшафтів, змін природного середовища та процесів, які формували Землю задовго до появи сучасних краєвидів. Він уміє знаходити підказки там, де вони не лежать на поверхні, і складати з окремих фрагментів цілісну картину минулого. А ще, як і Чакотай, він добре знає, що жодне дослідження не обходиться без команди, обміну думками й готовності вирушити далі за межі вже відомого.

12/09/2026

🌋 Вулкан, який моряки прийняли за алмазну гору
--------------------
Даймонд-Хед (англ. Diamond Head – «діамантова голова») – одна з найвідоміших вулканічних форм рельєфу острова Оаху на Гаваях. Цей характерний конусоподібний масив розташований безпосередньо на схід від Вайкікі, одного з найвідоміших районів Гонолулу, і давно став не лише природним символом острова, а й популярною туристичною локацією.
Насправді Даймонд-Хед є не окремим вулканом, а туфовим конусом, сформованим унаслідок вибухового виверження. Він належить до системи вулканічних утворень Коолау, які виникли значно пізніше за основний щитовий вулкан, що сформував східну частину Оаху. Вік кратера оцінюють приблизно у 200 тисяч років. Його формування відбулося під час взаємодії гарячої магми з водою, що спричинило потужні фреатомагматичні вибухи та викид великої кількості вулканічного попелу й уламкового матеріалу. Усередині масиву зберігся великий кратер, оточений кільцем вулканічних порід. Саме його незвичайна форма, яка особливо виразно сприймається з боку океану, зробила Даймонд-Хед одним із найвпізнаваніших ландшафтів Гаваїв.
Для корінних гавайців ця гора має іншу назву – Лē'ахі (Lēʻahi). Її походження пов’язують із традиційною гавайською культурою та особливостями самої форми рельєфу. Сучасна англомовна назва з’явилася у XIX столітті. Британські моряки, які відвідували Гаваї, помітили на схилах і в районі кратера блискучі кристали та вирішили, що знайшли алмази. Очікування швидкого збагачення виявилося марним: «коштовні камені» виявилися звичайним кальцитом – мінералом, що є однією з основних форм карбонату кальцію. Проте назва Diamond Head закріпилася й збереглася донині.
Сьогодні Даймонд-Хед є частиною природоохоронної території та однією з найпопулярніших геоморфологічних пам’яток Оаху. Стежка до вершини проходить схилами давнього вулканічного конуса, а з оглядових майданчиків відкривається панорама на Вайкікі, Гонолулу, Тихий океан і прибережну частину острова. Даймонд-Хед – хороший приклад того, як давнє вулканічне виверження може сформувати виразну морфоструктуру, яка через сотні тисяч років стає одним із головних природних символів цілого острова.

11/09/2026

🏙️ Сінгапур робить НЕМОЖЛИВЕ | Як місто приручило тропіки? | Цілком природно | Тематичні
--------------------
Екватор, вологість до 90 %, температура близько 27 °C цілий рік і майже 2300 мм опадів щороку. Здавалося б, умови, за яких комфортне велике місто просто неможливе. Але Сінгапур став одним із найзеленіших і найтехнологічніших мегаполісів планети.
--------------------
Як місту вдалося впоратися зі спекою та міським островом тепла? Навіщо хмарочоси перетворюють на вертикальні ліси? Як у Сінгапурі проєктують вітрові коридори, використовують дощову воду і навіть очищують стічну воду до рівня, придатного для повторного використання?
--------------------
У цьому відео розбираємо інженерні рішення, завдяки яким Сінгапур не намагається перемогти тропічний клімат, а вчиться жити разом із ним.
--------------------
👉 Покликання в першому коментарі:

10/09/2026

Додатковий набір на контракт
----------
Бакалаврські програми з 7 по 11 вересня 2026 року;
Магістерські програми з 15 по 17 вересня 2026 року.

Освітні програми. Бакалавр:

"Географія"
"Географія. Середня освіта"
"Геосистеми та Георизики"

Освітні програми. Магістр:

"Географія"
"Географія. Середня освіта"
"Геомоніторинг і геоконсалтинг"

09/09/2026

🧊 Природа не використовує фільтри
--------------------
На південному сході Ісландії льодовик Ватнайокудль поступово віддає свої крижані маси океану. Величезні уламки льоду відколюються від льодовикового щита, потрапляють у лагуну Йокульсарлон й починають повільно дрейфувати у холодній воді. Так формується фантастичний пейзаж, у якому айсберги різного розміру й форми постійно змінюють своє положення.
Особливо дивовижно виглядає колір льоду. Білі, блакитні, бірюзові, сірі й навіть майже прозорі крижані брили можуть здаватися абсолютно різними залежно від умов освітлення. Прозорість і характерний «скляний» вигляд льоду пов’язані з його структурою. У товщі криги світло багаторазово проходить крізь кристали, частково відбивається й розсіюється. Білі відтінки переважають тоді, коли в льоді багато бульбашок повітря та мікропорожнин, які інтенсивно розсіюють світло. А ось блакитний колір виникає не просто тому, що айсберг старий. Щільний льодовиковий лід майже не містить повітряних бульбашок, тому світло проникає в нього глибше. Червоні та жовті компоненти спектра поглинаються дещо сильніше, тоді як сині хвилі ефективніше залишаються у світлі, яке виходить із товщі льоду. Саме тому масивні й дуже щільні ділянки криги можуть набувати насиченого синього або блакитного кольору.
Тож поширене твердження «чим старіший айсберг – тим він синіший» є лише частково правильним. Вік сам по собі не визначає колір. Значно важливішими є щільність льоду, кількість повітряних включень, товщина криги та умови освітлення. А світло здатне буквально «перефарбовувати» льодовий пейзаж. Під яскравим денним сонцем айсберги можуть здаватися білими, у променях низького вечірнього Сонця набувати золотистих і жовтуватих відтінків, а під час північного сяйва поверхня льоду може відбивати зеленувате світло.
Є й ще одна особливість Йокульсарлону – айсберги тут постійно рухаються. Вони поступово дрейфують до вузького виходу з лагуни, а потім потрапляють в Атлантичний океан. Частина крижаних уламків повертається на чорний вулканічний пляж, де контраст між прозорим льодом і темним піском створює знаменитий «Діамантовий пляж» Ісландії.

08/09/2026

Геренчук Каленик Іванович, д. геогр. н., професор (14 грудня 1904, с. Біла, нині Кам’янець-Подільський район, Хмельницької області – 5 лютого 1984, м. Львів)
-------------------
Його життєвий і науковий шлях розпочався в селі Біла Чемеровецького району Хмельницької області. Саме звідси бере початок дорога, яка згодом приведе його до провідних університетських кафедр і визначних наукових досліджень у галузі географії.
У 1925 р. він закінчив факультет агробіології Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Наступним важливим етапом стала аспірантура Науково-дослідного інституту географії Московського університету, яку він завершив у 1938 р.
Його професійна діяльність розгорталася в різних освітніх і наукових осередках. У 1938–1941 рр. він очолював кафедру фізичної географії державного університету в Ростові-на-Дону. Після цього працював завідувачем райВНО у Хмельницькій області, а в 1944–1945 рр. був доцентом Учительського Інституту у м. Кам’янець-Подільський.
Особливе місце в його професійній біографії посідає Чернівецький університет. У 1945–1954 рр. він очолював кафедру фізичної географії, а в 1947–1948 рр. виконував обов’язки декана географічного ф-ту.
У 1954 р. його наукова діяльність продовжилася у Львівському університеті, де він до 1974 р. завідував кафедрою фізичної географії. У 1974–1984 рр. працював професором цієї ж кафедри, продовжуючи наукову та педагогічну діяльність.
Важливими віхами його наукового становлення стали дисертаційні дослідження. У 1938 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток рельєфу моренних межиріч центра Руської рівнини». Через 20 років, у 1958 р., захистив докторську дисертацію «Тектонічні закономірності в орографії і річковій сітці Руської рівнини».
За роки наукової роботи ним було створено значний доробок – майже дві сотні наукових праць, серед яких 11 монографій та 5 підручників і навчальних посібників.
Не менш вагомим стало продовження його наукової школи в учнях. Він підготував 17 кандидатів наук, чотири з яких згодом захистили докторські дисертації.
-------------------
#ТіКогоМиПамятаємо

07/09/2026

«О, якби вам довелося побачити це так, як бачив я!.. Там я залишив своє серце і готовий залишити життя» – з інтерв’ю Амундсена незадовго до його трагічної загибелі в Арктиці під час рятувальної операції.
----------
Руаль Амундсен (1872–1928) – норвезький полярний мандрівник-дослідник і рекордсмен, «Наполеон полярних країн» за висловленням Гантфорда. Перша людина, що досягнула Південного полюса (14 грудня 1911 року).
----------
#ГолосиГеографії