24/02/2024
Перше фото памʼятаю тільки на телефоні… коли переходили кордон в моїх очах було стільки сліз, що я не бачила нічого навкруги, гнів, страх, безпомічність, нерозуміння, що робити в як взагалі далі жити…
05:24 перший дзвінок який змінив не тільки життя, а і всіх нас з кінцівок пальців до самого верху - це дзвінок від Вставай почалась війна
Тиждень ми прожили з моїми дорогими і я безмежно вдячна, що саме в той момент мене не залишили одну, забрали з собою і я не побачила жах, який коївся з моїми містами Черніговом та Києвом, саме страшне було, що там були твої самі дорожчі люди, але я не могла ні чим допомогти… кожен раз коли телефон не відповідав - на хвилинку в середині щось вмирало… пояснити не можна було… тільки сльози, тільки безвихідність, в нас було що їсти, ми могли помитися, але морально не було сил, тільки розпач!
Далі через тиждень було прийнято рішення покидати мою Країну - це було саме важке рішення! Зараз я розумію, що воно було правильне в багатьох моментах, але ніхто не може представити, що коїться в середині людини, яка залишає саме дороге під обстрілами та виїжджає … точно знаю, аби не ти я би мабуть з цих не справилась, в той момент коли ти мене запросив до себе, зʼявилась надія, що треба тільки перемикати і все закінчиться… 2 роки ми живемо під обстрілами, але надію я не втратила! Чекаю Перемоги! Я так вдячна тобі, що ти зробив для мене за ці 4 ри місяці, які я прожила в тебе, за підтримку, за те, що не кинув в самий тяжкий період мого життя!
І нібито ти вже врятований, але вдома боряться за кожний сантиметр нашої землі, в захищають моє рідне місто Чернігів! Я пишаюсь кожним моїм знайомим, хто став на захист нашої країни! Більше за все пишаюсь моїм це дуже скромний наш рятівник, але я точно знаю, через що пройшла ця людина! І вдячна за те, що зробила для нашої країни! І всім хто стояв на захисті, дуже багато всіх перераховувати і вже когось не має в живих… але для нас Ви справжні Герої!
Моя родина з моменту вторгнення була розкинута по різним містам і точкам України, тато був під Полтавою, потім в Хмельницькому, а мама потрапила в окупацію, дякуючи Богу, всі живі і особисто в
