Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет

🎶 ВІЙНА ЙДЕ НЕ ЗА НАШІ ТЕРИТОРІЇ. ВІЙНА ЙДЕ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДУШУ

​21 червня делегація Українського Вільного Університету на чолі з Ректоркою, професоркою Ларисою Дідковською, мала за честь відвідати знакову культурну подію в Мюнхені – урочистий Гала-концерт та церемонію нагородження переможців IX Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки Цісик.

​Цьогоріч конкурс, що об'єднав українську громаду в серці Баварії, пройшов під надзвичайно точним і промовистим гаслом – «НЕЗЛАМНІ». Це свято пісні стало не просто культурним заходом, а потужним маніфестом нашої сили духу, єдності та національної ідентичності.

​Під час урочистостей із глибоким і зворушливим словом до присутніх звернулася Ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська. Її промова відгукнулася в серці кожного, хто вболіває за майбутнє України:

​«Вітаю, дорогі українці! Вітаю щойно нагороджених героїв нашої боротьби, героїв нашої країни. І найважливіше – вітаємо Збройні Сили України, завдяки яким ми можемо дозволити собі мати конкурси, мати свою безпеку, виборювати свою незалежність і суверенність і, що найважливіше, боронити і бути окрасою Європи та світу.

​Війна йде не лише за наші тіла, війна йде за українську душу. І так само як ворогу не вдасться нічого зробити з нашою незалежністю, суверенністю та демократичним шляхом розвитку, тим більше їм нічого не вдасться зробити з українською душею. Чому? Тому що це те, що не вмирає. Пам’ятаймо ті безсмертні слова Лесі Українки.

​У нашому Гімні звучить: "Душу й тіло ми положимо за нашу свободу". Згадаймо часи, коли ворог бомбардував Київ, коли забирав тепло, енергію, безпеку та інфраструктуру. Що робили наші українці на замерзлих, під мінус 20 градусів, київських вокзалах та площах? Співали. Перше враження збоку могло бути: що з ними? А це – наша відповідь ворогу. Це наша відповідь нелюдам. Це доказ наших виразних духовних та національних цінностей.

​Українська пісня – це символ нашої ідентичності. Квітка Цісик – це символ нашої незламності, світової резонансної репутації і демонстрації світові найбільших українських цінностей та можливостей нашого спротиву. Українська пісня звучала в сибірських таборах, українська пісня жила в підпіллі, українська пісня лунає в Києві, який намагалися позбавити світла й тепла. І це є доказ нашої мужності.
​Ці конкурси – символ нашої незламності та нашої боротьби. Не вдасться нелюдам побороти ані душі, ані тіла українського! Тому вітання всім учасникам сьогоднішнього конкурсу. Перемоги і здобутків! Всім нам – Перемоги!»

​🏛️ Культурна дипломатія та місія УВУ

​Для Українського Вільного Університету, який уже понад століття є інтелектуальним та культурним форпостом України у Європі, підтримка таких ініціатив є засадничою. Спільно з організаційним комітетом конкурсу ми віримо, що плекання української культури за кордоном – це теж зброя. Вона робить нас видимими, сильними та непереможними.

​Щиро дякуємо організаторам IX Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки Цісик за запрошення, за збереження традицій та за те, що об'єднуєте українську громаду навколо живого, цілющого джерела нашої пісні.

​З Україною в серці • З піснею в душі Слава Україні! Героям слава! 💙💛

Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко

🇺🇦 ERINNERUNG, DIE BRÜCKEN BAUT: UFU-DELEGATION NAHM AM TRADITIONELLEN EMPFANG DER SPD TEIL

​Am 20. Juni hatte die Delegation der Ukrainischen Freien Universität unter der Leitung von Rektorin Professorin Larysa Didkovska (Лариса Дідковська) die Ehre, an einer ganz besonderen Veranstaltung teilzunehmen – dem traditionellen Empfang für Heimatvertriebene, Flüchtlinge und Aussiedler, der jährlich von der SPD-Fraktion im Bayerischen Landtag ausgerichtet wird.

​Der diesjährige Empfang im Plenarsaal des Landtags stand im Zeichen eines historischen Durchbruchs und der Versöhnung. Im Mittelpunkt stand ein bedeutendes Ereignis: Der Sudetendeutsche Tag fand in diesem Jahr erstmals in Brünn – und somit auf tschechischem Boden – statt. Dieses historische Zeichen der Aussöhnung wurde maßgeblich durch die Initiative „Meeting Brno“, die Generalsekretärin des Sudetendeutschen Rats Christa Naaß und den Bundessprecher der Sudetendeutschen Landsmannschaft Dr. Bernd Posselt ermöglicht. Für dieses unermüdliche Engagement wurden sie im Plenarsaal mit dem Wenzel-Jaksch-Preis der Seliger-Gemeinde ausgezeichnet.

​🤝 Eine besondere Verbindung und Anerkennung: Die Preisträger und Freunde der UFU

Für unsere universitäre Gemeinschaft ist diese Veranstaltung von tiefer symbolischer Bedeutung. Der diesjährige Preisträger, Dr. Bernd Posselt, ist bereits seit 2010 Ehrendoktor (Doctor honoris causa) der UFU. Während des Empfangs erinnerte Dr. Posselt in warmen Worten daran, wie er bereits in den 1970er Jahren Aktivitäten für Studierende organisierte, an denen schon damals Studierende der UFU aktiv teilnahmen. Bis heute steht er fest und engagiert an der Seite der Ukraine.

​Es sei daran erinnert, dass die Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет im Jahr 2023 selbst mit dem Wenzel-Jaksch-Preis ausgezeichnet wurde und zudem den „Brückenbauer“-Preis der SPD-Landtagsfraktion erhielt. Dieser Preis, benannt nach dem sudetendeutschen Politiker, Antifaschisten und Sozialdemokraten Wenzel Jaksch, der sein Leben dem Schutz Vertriebener und der Völkerverständigung widmete, wurde der UFU für ihre über 100-jährige akademische und aufklärerische Arbeit verliehen. Bayern würdigte damit die einzigartige Mission der UFU als Bildungszentrum, das Geflüchtete des Ukraine-Krieges integriert und schon jetzt hochqualifizierte Fachkräfte für den zukünftigen Wiederaufbau der Ukraine ausbildet.

​🇪🇺 Starke Worte der Solidarität: Die Ukraine gehört zu Europa
Der Empfang bot eine wichtige Plattform, um die Solidarität mit dem ukrainischen Volk zu bekunden:
▪️​Dr. Christian Knauer, Senator der UFU, Mitglied des Universitätsrates und Ehrendoktor der UFU des Jahres 2024, erinnerte in seiner Rede vor den hochkarätigen Gästen nachdrücklich daran, wie wichtig es gerade jetzt ist, die Ukraine zu unterstützen, und betonte: „Die Ukraine gehört zu Europa.“ Er unterstrich zudem, dass man aus der Vergangenheit für eine gute Zukunft lernen muss – und es dafür wichtig ist, nichts wegzulassen und nicht zu schweigen.
▪️Volkmar Halbleib, MdL, der vertriebenenpolitische Sprecher der SPD-Landtagsfraktion, sprach Rektorin Prof. Larysa Didkovska persönlich seine tief empfundene Unterstützung aus und versicherte, dass er und seine Partei weiterhin aktiv an der Seite der Ukraine stehen. In seiner Ansprache hob er hervor: „Frieden entsteht dort, wo Menschen bereit sind, einander zuzuhören, aufeinander zuzugehen und gemeinsam Verantwortung zu übernehmen.“
▪️​Auch Katja Weitzel, MdL, die kulturpolitische Sprecherin der SPD-Landtagsfraktion, gratulierte der Frau Rektorin herzlich.

​Ebenso gratulieren wir den diesjährigen Preisträgerinnen des „Brückenbauer“-Preises – der Autorin und Moderatorin Caro Matzko sowie den Landesvorsitzenden Nadja Atzberger (Karpatendeutsche Landsmannschaft) und Stephanie Schmidmair (Landsmannschaft Donauschwaben), die für eine junge Generation stehen, die Verantwortung beim sensiblen Thema Flucht und Vertreibung übernimmt.

​Die Ukrainische Freie Universität spricht der SPD-Fraktion im Bayerischen Landtag, dem UFU-Senat und allen Partnern ihren aufrichtigen Dank für das langjährige Vertrauen, die Anerkennung und die Solidarität mit der Ukraine aus. Das gemeinsame Erinnern an das Leid von Flucht und Vertreibung verbindet uns heute für eine gemeinsame, freie europäische Zukunft.

​Gemeinsam für die Freiheit und die europäische Wissenschaft! 🇺🇦🇪🇺🇩🇪

Beitrag von: Dr. der UFU Liliia Bondarenko (Лілія Бондаренко)

Запрошення на відкриття виставки «Freedom in the Equation – Verlorene Nobelpreise» («Свобода в рівнянні – Втрачені Нобелівські премії») 🇺🇦✨

Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет ​разом із партнерами щиро запрошує вас на урочисте відкриття унікальної виставки, присвяченої українській науці, її нереалізованому нобелівському потенціалу та долям видатних вчених.

​У центрі експозиції – історії 10 українських дослідниць та дослідників (математиків, біологів, фізиків, геологів та нейрофізіологів). Їхня наукова діяльність, кар'єра та життя були брутально перервані совєтськими репресіями, війною та політичним насильством. Вони могли змінити світ, але їхні імена надто довго залишалися в тіні міжнародної спільноти.

​Портрети цих визначних особистостей створив Ніклас Ельмегед (Niklas Elmehed) – офіційний художник Нобелівської премії. Його роботи роблять виставку надзвичайно виразною та глибокою.

​Виставка спонукає замислитися над головним питанням: Що втрачає світ, коли науковці позбавлені свободи дослідження?

​✨ Особливий гість події:
Із задоволенням повідомляємо, що з онлайн-промовою до гостей заходу звернеться Олександра Матвійчук (Oleksandra Matviichuk) – голова організації «Центр громадянських свобод», яка у 2022 році отримала Нобелівську премію миру! 🕊️

​📆 Деталі заходу:
​Дата: 1 липня
​Час: 18:30
​Місце: Український Вільний Кніверситет, Велика аула Вищої школи філософії (Große Aula der Hochschule für Philosophie)
​Адреса: Kaulbachstraße 31-33, München
​🗣️ Мова заходу: німецька та англійська.

​🍷 Після офіційної презентації виставки запрошуємо всіх гостей до неформального спілкування за келихом вина.

Реєстрація за посиланням – https://us.list-manage.com/mvnVziXXoti?e=f5e2ed240a&c2id=ce717fa701c2cbf583d2e8e901f1d5fa

​Чекаємо на вас! Разом вшануємо пам'ять тих, хто виборював право на знання та свободу. 🏛️💼

🏛️ «ЛЮДИНА-МУЗЕЙ»: ТРАГЕДІЯ ТВОРЦЯ ТА БЕЗСМЕРТЯ КОЛЕКЦІЇ

17 червня в Українському Вільному Університеті відбулася надзвичайна подія, яка вийшла далеко за межі звичайної академічної зустрічі. Публічна лекція ординарного професора УВУ Йоханана Петровського-Штерна перетворилася на глибоку, емоційну та інтелектуальну подорож за лаштунки довоєнного та окупованого Львова.

Зі щирим словом поваги та вдячності виступила ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська. Вона тепло привітала видатного лектора у стінах університету та наголосила на надзвичайній важливості таких зустрічей. Ректорка зазначила, що для університетської спільноти це унікальна можливість почути глибоку й безкомпромісну правду про складні сторінки нашої історії, а принциповість та високий науковий рівень професора Петровського-Штерна є взірцем для всього академічного світу.

Тема лекції – «ЛЮДИНА-МУЗЕЙ: життя і доля галичанина Максиміліана Гольдштейна та його львівської колекції» – це не просто сухий історичний виклад. Як зізнався сам професор, це понад десять років його особистого життя, досліджень та боротьби за відновлення історичної справедливості.

📜 Хто такий Максиміліан Гольдштейн?
Львівський банківський клерк, нумізмат та експерт віденського музею, Гольдштейн на початку ХХ століття пережив те, що професор Петровський-Штерн називає «етнографічним пробудженням». Замість збирання елітарних греко-римських монет, він присвятив себе демократичному, щоденному мистецтву єврейського народу. Він збирав усе: від унікальних срібних ханукій, порцеляни та екслібрисів (які для нього малювали митці світового рівня, як-от Бруно Шульц чи Артур Шик) до простих дерев'яних штендерів для молитов та дитячих іграшок.

Його приватна квартира на вулиці Новий Світ перетворилася на легендарний музей, який згодом конкурував із помпезним офіційним Музеєм єврейської громади Львова.

💔 Драма, окупація та солідарність музейників
Коли у 1939 році прийшли совєти, а в 1941 – нацисти, світ Гольдштейна рухнув. У часи, коли людське життя знецінилося до цифри (Гольдштейн отримав тавро «єврей категорії А» та номер 31596), львівська музейна еліта виявила неймовірну солідарність. Директори провідних музеїв Львова – Іларіон Свєнціцький, Франциск Півоцький, Іван Керницький та інші – робили неможливе. Вони не лише допомогли сховати й депонувати колекцію під дахом Музею художніх промислів, але й місяць за місяцем вибивали для Гольдштейна та його родини перепустки (аусвайси), намагаючись врятувати їх від депортації до Янівського табору чи Белжеця.

Працюючи в музеї під нацистським наглядом, Гольдштейн поспішав інвентаризувати речі. На кожен артефакт він чіпляв папірець із написом: «Колекція Гольдштейна». Це був його тихий маніфест проти небуття. На жаль, велична колекція, яка пережила лихоліття, не змогла врятувати свого творця: у серпні 1942 року слід Максиміліана Гольдштейна та його родини назавжди губиться у вирі Голокосту.

🔮 Посмертна доля колекції та візія майбутнього
Сьогодні артефакти Гольдштейна розпорошені по шести депозитаріях Львова (Музей етнографії, Бібліотека Стефаника, Художня галерея тощо). У 2018 році завдяки зусиллям професора Петровського-Штерна у Львові вдалося відкрити масштабну виставку цих скарбів, яка замість двох тижнів викликала такий ажіотаж, що протрималася пів року.

Проте головна мета професора – амбітна і велична: зібрати тисячі розкиданих одиниць зберігання, ввести їх у науковий обіг та створити єдиний «Львівський єврейський музей імені Максиміліана Гольдштейна». «Це невеличкий внесок моєї вдячності людині, яка загинула в 1942 році й ніколи не змогла побачити, що сталося з її колекцією», – підсумував лектор.

🌟 Про лектора:
УВУ пишається тим, що професор Йоханан Петровський-Штерн є членом нашої професорської колегії. Це історик зі світовим ім'ям (Northwestern University, Чикаго), автор 7 фундаментальних монографій, номінант на Пулітцерівську премію та лауреат престижних нагород. Але для нас найважливішим є те, що він є безкомпромісним публічним інтелектуалом та «голосом правди» на BBC, NPR та провідних українських медіа. Його чітка проукраїнська позиція у 2024 році була відзначена МЗС України, а держава-агресор РФ ще у 2023 році оголосила його персоною non grata. Для наукового світу таке визнання від ворога – це найвища нагорода за чесність, гідність, порядність та принциповість.

Дякуємо всім, хто завітав на лекцію, та разом із нами вшанував пам'ять про складні, трагічні, але надзвичайно важливі сторінки нашої спільної історії.

Стежте за нашими анонсами, попереду ще багато змістовних зустрічей в УВУ! 🏛️✨

Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко

ПЕРЕТВОРЮЮЧИ НЕМОЖЛИВЕ НА МОЖЛИВЕ: СЕРЦЕ УКРАЇНСЬКОГО ВІЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Б'ЄТЬСЯ В УНІСОН ІЗ ТИМИ, ХТО ТРИМАЄ УКРАЇНУ 🤍✨

​3 червня у Львові відбулася подія, яка до сліз щемливо й водночас надзвичайно сильно нагадувала кожному з нас: наша нація тримається на величі людського духу, взаємній підтримці та безмежній вдячності. IV щорічний мистецько-патріотичний захід «Вечір вдячності», організований ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ та Радіо ПЕРШЕ, став не просто урочистістю, а справжнім місцем сили, де вшановували тих, хто щодня творить новітню історію нашої свободи. Цьогоріч захід став подвійно знаковим, адже його приурочили також до 10-річчя діяльності обласної телерадіокомпанії, яка всі ці роки тримає інформаційне небо над Україною.

​Для нашої університетської спільноти цей вечір став особливою сторінкою. Ректорка Українського Вільного Університету, професорка Лариса Дідковська, долучилася до події, щоб від імені всієї нашої академічної родини висловити глибоку шану людям, які своїми вчинками надихають світ. Пані Ректор мала надзвичайно щемливу та відповідальну місію – вона вручила нагороду «Серце вдячності» людині, чия незламність стала символом усього вечора.

​Цю відзнаку отримав Захар Бірюков – ветеран російсько-української війни та волонтер. Захар втратив на фронті руки та око, але знайшов у собі титанічні сили зібрати власне життя заново. Сьогодні він продовжує активно допомагати війську та підтримувати своїх побратимів. Його слова стали справжнім маніфестом вечора:

​«Коли росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, багато хто у світі казав, що її неможливо зупинити. Але український народ довів протилежне. Адже сила української нації полягає в тому, щоб перетворювати неможливе на можливе».

​Ділячись своїми емоціями після цієї глибокої події, ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська зазначила:

​«Коли стоїш поруч із такими людьми, як Захар, відчуваєш неймовірну силу, що ламає будь-які закони фізики та логіки. Це і є справжній, живий дух нашої нації. Кожна рана наших захисників – це наш спільний біль, але кожна їхня посмішка, кожен крок уперед – це наша спільна перемога над темрявою.
​Для Українського Вільного Університету велика честь бути частиною цього вечора і вклонитися людям, які своєю незламністю дарують нам можливість жити, навчати, берегти наше рідне слово та мислити вільно. Вдячність – це те, що тримає наш внутрішній людський компас, а пам'ять про їхній подвиг – це те, що робить нас непереможними. Академічна спільнота УВУ по всьому світу сьогодні схиляє голови перед кожним, хто захищає наше право бути українцями».

​ІСТОРІЇ, ЩО ВИПІКАЮТЬ СЕРЦЕ ТА ДАРУЮТЬ НАДІЮ

​Цей вечір відкрив світові ціле сузір'я неймовірних людських доль, де кожен лауреат – це окрема барикада нашого спільного фронту:
▫️​Медицина на межі людських сил: Нагороду отримав Тарас Кобза – судинний та військовий хірург зі Львова, який регулярно виїжджає у найгарячіші прифронтові райони, витягуючи наших поранених воїнів із лап смерті.
▫️​Династії рятівників: Одними з головних героїв стали брати-близнюки Роман та Андрій Грицаї – представники вже четвертого покоління рятувальників ДСНС у своїй родині. Роман координує рятувальні операції, а Андрій впроваджує безпілотні системи та робототехніку для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Вони отримали свої нагороди з рук очільників області.
▫️​Віра та реабілітація: Отець Михайло Чабан разом із салезіянською спільнотою створив ампфутбольний клуб «Покрова АМП» – унікальний спортивний простір, де військові після важких поранень та ампутацій проходять реабілітацію і знову знаходять смак до життя.
▫️​Життя, що перемагає смерть: Сльози на очах присутніх викликало посмертне нагородження Оксани Бриндзак, яка створила простір взаємопідтримки для літніх жінок. Попри її трагічну загибель в автокатастрофі, справа Оксани продовжує жити. Відзнаку з рук майстринь соціального підприємства «Вбрані» отримала її мама.
▫️​Маленькі герої великої країни: Юний волонтер Богдан Калинів створив музей у своєму селі Коростів і самотужки співпрацює з десятками військових бригад, доводячи, що для допомоги армії немає вікових обмежень.
▫️​Рекорд заради найменших: Особливе визнання отримала Катерина Ідзик, яка здала понад 300 літрів грудного молока для Банку Львівського перинатального центру, врятувавши сотні передчасно народжених малюків. Цей зворушливий рекорд внесли до Книги рекордів України.

​Поруч із такими людьми приходить чітке усвідомлення: академічна свобода, розвиток науки, виховання нових поколінь українців у Європі та світі – усе це є можливим лише тому, що хтось на передовій, у шпиталях, у волонтерських центрах та на інформаційному фронті тримає наш щит.

​Завершився цей теплий вечір символічно – музичною програмою співака Остапа Дрівка та музикантів, які наразі самі проходять реабілітацію у Львові після поранень. Життя триває, попри все.

Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет завжди стояв і стоятиме на засадах збереження української сили, ідентичності та свободи. Наш обов'язок сьогодні – бути надійним тилом, пам'ятати ціну кожного дня та невпинно дякувати.

​Дякуємо організаторам за світло серед ночі. Дякуємо кожному Герою за життєвий дороговказ. Тримаємо інформаційний, культурний та освітній фронти разом!

​Слава Україні! Героям Слава! 🇺🇦

Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко

📢 ТВОРЯЧИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСТВА В ЄВРОПІ: В УВУ ВІДБУЛАСЯ ЗНАКОВА ПУБЛІЧНА ДИСКУСІЯ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГ

​«Дипломатія починається там, де люди будують мости, створюють розуміння та роблять свою країну видимою» – саме ці слова бліц-рефлексії якнайкраще описують атмосферу особливого вечора, що об'єднав українських та європейських інтелектуалів, дипломатів і громадських діячів.

​16 червня 2026 року Велика Аула (Große Aula der Hochschule für Philosophie) у Мюнхені стала майданчиком для глибокої розмови про історичну тяглість української державності, культурну дипломатію та унікальний феномен української стійкості. Подія відбулася за синергії та надійного партнерства Українського Вільного Університету (Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет), Фонду Ганнса Зайделя в Україні (Hanns Seidel Stiftung Ukraine), Генерального консульства України в Мюнхені (Generalkonsulat der Ukraine in München) та Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин (Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин).

💡 Захід здійснено за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.

​✨ У фокусі вечора: Жіноче обличчя дипломатії та відновлення історичної правди

​Головною подією вечора стала презентація унікального книжкового проєкту – видання «Жінка в офіційній та публічній дипломатії» (а також супутніх праць «Культурна дипломатія» та «Жіноче обличчя української дипломатії») та відкриття однойменної виставки.

​Як зазначила у своєму вітальному слові ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська, для УВУ, який уже понад століття є не лише осередком науки, а й потужною платформою культурної та публічної дипломатії, велика честь приймати захід, що відновлює історичну справедливість. «Презентація цих книг та виставки – це набагато більше, ніж просто данина гендерній рівності. Це повернення правди про те, ким ми є».

​Доповідачка проєкту, професорка, докторка історичних наук Ірина Матяш, детально розкрила тему «Жінка в українській дипломатії: виклик чи місія?». Вона довела, що історію української дипломатії неможливо зрозуміти без визнання ролі жінок – від Надії Суровцової (першої жінки, яка очолила департамент МЗС і стала піонеркою публічної дипломатії) до Оксани Лотоцької, Анни Чикаленко та сучасних амбасадорок незалежної України. Проєкт продемонстрував: критерії дипломатії – це не гендер, а професіоналізм, патріотизм та порядність.

​Спеціальна гостя заходу, дипломатка та дослідниця Євгенія Габер (Yevgeniya Gaber), підкреслила критичну важливість таких досліджень під час інформаційної війни: книга руйнує російські міфи про те, що Україна є «молодою державою без традицій». Натомість факти свідчать, що ще на початку XX століття українські жінки брали участь у міжнародних конгресах вищого рівня, а Україна історично формувалася як демократичне суспільство. Сьогодні ж жінки в дипломатії на рівних борються як у «м'якій» (культурній), так і в «жорсткій» (безпековій) сферах, наближаючи постачання зброї, танків та F-16.

🖼️ Обличчя, що творили історію: виставка у фоє УВУ

Особливою візуальною та емоційною перлиною вечора стала унікальна банерна виставка «Жіночі обличчя української дипломатії», яка розгорнулася у фоє Великої Аули. Проходячи повз стенди, гості події мали змогу буквально зазирнути в очі епохам: від символічних постатей минулих століть до перших амбасадорок незалежної України та сучасних дипломаток, які сьогодні тримають міжнародний фронт. Кожен експонат виставки – це не просто архівна довідка чи світлина, а жива історія служіння, стійкості та неймовірного лідерства українського жіноцтва. Раніше ця експозиція вже подорожувала провідними університетами України, а тепер стала тим важливим містком пам'яті, який поєднав історичну правду з європейським сьогоденням безпосередньо в стінах Українського Вільного Університету.

​🤝 Сила горизонтальних зв'язків та європейська солідарність

​Німецький погляд на подію та глибину українсько-німецьких відносин представив Беньямін Боббе, керівник Реферату Центральної та Східної Європи Фонду Ганнса Зайделя. Він зазначив, що УВУ сьогодні є особливим символом академічної свободи та європейського якоря України. Пан Боббе зауважив, що жінки стали справжніми носіями української стійкості (resilience) як всередині країни, так і за її межами. Окремо він підкреслив успіх реформи децентралізації в Україні, яка вивільнила колосальну енергію, креативність та відповідальність на місцях, що дозволяє державним структурам та суспільству діяти навіть в умовах жорстокої терористичної війни.

​Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Никитюк (Yurii Nykytiuk) у своєму виступі звернувся до метафори, зазначивши, що саме слово «дипломатія» в багатьох мовах має жіночий рід. Він провів зворушливу паралель між дипломатичною місією та долями звичайних українських жінок: вчительок, медсестер, продавчинь, які вдень працюють на своїх роботах, а вночі заступають на чергування у складі мобільних вогневих груп, збиваючи російські дрони і захищаючи українське небо. «Вони і є наші найкращі дипломати та ветерани».

​🧠 Чому Україна існує та дивує світ?

​Логічним продовженням вечора стала глибока доповідь професора, доктора історичних наук Ігоря Жалоби (голова «ПанЄвропа Україна») німецькою мовою: «Україна в її новітній історії: історичні та особисті погляди».

​Спираючись на свій фронтовий досвід та історичний аналіз, професор Жалоба поділився рефлексіями про те, чому Україна вже п'ятий рік веде відкриту повномасштабну оборонну війну проти агресора, дивуючи та надихаючи світ. Він протиставив імперські та свободолюбні концепції, згадавши заснування Острозької (1576) та Києво-Могилянської (1632) академій як результат приватної та суспільної ініціативи, тоді як Московський університет з'явився лише у 1755 році за дозволом імператриці. Цей історичний корінь сформував головну силу сучасної України – зріле громадянське суспільство, унікальну культуру довіри та міцні горизонтальні зв'язки. Саме тому українці навчилися розраховувати на власні сили і понад усе цінувати Свободу.

​Цей вечір в УВУ став не просто презентацією книг, а ще одним потужним кроком культурної дипломатії, який робить Україну видимою, чутною та зрозумілою в самому серці Європи.

​Щиро дякуємо всім спікерам, організаторам, партнерам та гостям події! Окремим результатом вечора стало те, що презентовані книги знайдуть своє почесне місце на полицях дипломатичних та академічних установ.

​Разом продовжуємо творити інтелектуальний простір української Перемоги! 🇺🇦🇪🇺

​Слава Україні!

Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко

Фото – Денис Долженко

ЄДНАННЯ ПОКОЛІНЬ, КУЛЬТУРИ ТА ДУХОВНОСТІ: ЯК УВУ ДОЛУЧИВСЯ ДО ДНЯ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ У МЮНХЕНСЬКІЙ КАТЕДРІ

​13 червня 2026 року Катедральний храм Покрову Пресвятої Богородиці та св. ап. Андрія Первозванного в Мюнхені відчинив свої двері для гостей та парафіян у межах особливого «Дня відкритих дверей». Подія відбулася у ювілейний період розбудови храму, який із 1976 року є духовно-культурним осередком української діаспори в Баварії. До цього важливого заходу активно долучився Ukrainische Freie Universität - Український Вільний Університет, продемонструвавши міцний зв’язок між академічною та релігійною спільнотами українського Мюнхена.

​ГЛИБОКИЙ РЕЛІГІЙНО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ: ДОПОВІДЬ ДЕКАНА ОТЦЯ ВОЛОДИМИРА

​Центральною частиною програми став масштабний історичний та теологічний екскурс, який провів особисто Декан отець Володимир Війтович. Його виступ став глибоким богословським та культурним зрізом ідентичності українського християнства. Проаналізувавши його слова, можна виділити кілька ключових тез:
▪️​Унікальність Київської традиції та візантійського обряду: Отець Володимир детально розібрав питання релігійної ідентичності, пояснюючи німецькомовній та українській аудиторії, чому українська греко-католицька церква є «у своєму ядрі православною (ортодоксальною), але водночас не є православною у сучасному побутовому розумінні цього слова». Він звернувся до витоків – Хрещення Русі 988 року, окремо акцентувавши (виправляючи історичні міфи), що у часи хрещення Києва москви як міста ще взагалі не існувало, а сама назва «Русь» у західній історіографії часто зазнає хибних інтерпретацій.
▪️​Богословські відмінності та екуменічний діалог: отець Володимир виявив високий рівень теологічної аналітики, розбираючи розкол 1054 року між Заходом і Сходом. Він торкнувся складних догматичних питань: догмату про непомильність Папи Римського, причастя подвійними дарами (під двома видами) та відомої богословської суперечки про Filioque (ісходження Святого Духа). При цьому він зауважив, що питання Filioque не є критично розділяючим на глибокому духовному рівні, і висловив сподівання на майбутнє порозуміння. Також отець проаналізував перехід на новоюліанський календар, підкресливши, що тепер українці святкують Різдво разом із західним світом 25 грудня.
▪️​Літургійна естетика та архітектура: Отець Володимир звернув увагу на унікальність візантійського обряду, де замість органу панує багатоголоса поліфонія, яка історично базується на українському народному пісенному стилі. Він детально описав структуру храму: значення іконостасу як стіни, що ділить храм і вівтар, але водночас відкриває людям історію Євангелія через чотири головні ікони (Христа, Богородиці, Воскресіння та Різдва). Він пояснив символіку покровителів храму – св. апостола Андрія (як апостола слов'ян, що пророкував заснування Києва) та Марії Семистрільної (Оранти), під чиїм омофором ховаються віряни.
▪️​Історія інституції в еміграції: Декан висвітлив трагічний шлях УГКЦ, яка після 1946 року була офіційно заборонена совєтською владою та насильно ліквідована. Отець розповів про зародження Мюнхенського екзархату, починаючи з перших кроків отця Петра Вергуна в Берліні, його подальший арешт совєтськими військами у 1945 році та заслання до Сибіру. Він наголосив, що Мюнхенська Катедра, збудована у 1969-1970 роках за підтримки німецького уряду та української діаспори, є не просто парафіяльним храмом, а Катедральним собором та офіційною резиденцією єпископа.

МИСТЕЦЬКИЙ ПРОСТІР ТА ПРОЄКТИ НАВКОЛО БЛАЖЕННОЇ ЕДІГНИ

​У межах культурної програми Дня відкритих дверей особливу увагу привернула художня виставка, присвячена Блаженній Едігні (Edigna von Puch) – доньці Анни Ярославни та онуці київського князя Ярослава Мудрого, яка єднає українську та баварську землю вже майже тисячу років.

​Сспеціальною гостею заходу стала Едігна Келлерманн (Edigna Kellermann) – офіційна представниця та уповноважена у справах України від Товариства Блаженної Едігни (Edigna-Verein) в місті Пух (громада Фюрстенфельдбрук). Едігна Келлерманн розповіла про важливі культурні проєкти товариства, зокрема про традиційні театралізовані вистави пам'яті святої (Edigna-Gedenkspiele), які проводяться кожні 10 років (наступні відбудуться у 2029 році). Вона поділилася історією про те, як у 1988 та 2025 роках Пух приймав сотні українських молодих прочан з усього світу, а також згадала історичний візит Президента України Віктора Ющенка до Пуху в 2007 році. Пані Келлерманн наголосила на важливості виставки українських митців, які через живопис переосмислили постать Едігни, що жила в стовбурі старої липи поруч із місцевою церквою.

​ПРЕЗЕНТАЦІЯ УВУ: СТОРІЧНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ МІСТОК

​Під час блоку, присвяченого презентації шкіл та молодіжних організацій, перед присутніми виступила докторка УВУ Лілія Бондаренко. Виступаючи від імені ректорки університету професорки Лариси Дідковської (Лариса Дідковська), яка не змогла бути присутньою особисто, але передала свої офіційні вітання громаді, Лілія Бондаренко виголосила змістовну промову про роль університету.

​Вона наголосила, що Український Вільний Університет уже понад століття виконує унікальну та стратемічну місію – слугує фундаментальним академічним, інтелектуальним та культурним містком між Україною та Німеччиною. Протягом усього періоду еміграції УВУ, так само як і Мюнхенська Катедра, оберігав українську наукову думку від знищення тоталітарними режимами. Докторка Бондаренко зазначила, що сьогодні, під керівництвом професорки Дідковської, УВУ продовжує інтегрувати українську інтелігенцію та студентство в європейський науковий простір, підтримуючи статус Мюнхена як головного центру українського життя в Німеччині.

Після офіційної частини на подвір’ї храму відбулося частування (гриль та кава), організоване зусиллями сестер-монахинь та десятків волонтерів, які є справжньою опорою громади. Було згадано й про масштабну гуманітарну роботу парафії, яка від початку повномасштабної війни відправила в Україну тисячі тонн допомоги.

Завершився День відкритих дверей святковою Вечірнею та спільною Вервицею за мир в Україні.​

​СЛОВА ВДЯЧНОСТІ

​Український Вільний Університет висловлює щиру та глибоку подяку керівництву, духовенству та всій громаді Катедрального храму Покрову Пресвятої Богородиці за запрошення долучитися до цієї знакової та духовно багатої події. Ми високо цінуємо можливість бути частиною цього важливого міжкультурного свята і віримо, що наша подальша співпраця та міцний союз науки і духовності принесуть ще багато плідних здобутків для української спільноти в Баварії.

Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко