Diaspora.ua

А ви знали, що 24 серпня у Бразилії відзначають також День української громади? 💙💛

Відповідний закон ще 19 січня 2010 року підписав президент Бразилії Луїз Інасіо Лула да Сілва.

На фото - підсвічена кольорами українського прапора статуя Христа спасителя у Ріо-де-Жанейро 24 серпня 2019 р.

©️ Diaspora.ua

Пам'ятаєте автора цих рядків? А назву вірша?

105 років тому народився ЛЕОНІД ПОЛТАВА (справжнє ім'я Леонід Пархомович, 24 серпня 1921, Вовківці — 19 квітня 1990, Нью-Йорк) — український поет, громадський діяч, журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки», драматург, редактор еміграційних видань ОУН(б). Член еміграційних спілок Об'єднання українських письменників «Слово» та Асоціації діячів української культури.

Виходець з родини лікаря та вчительки (які згодом стали жертвами сталінських репресій), по закінченню Ніжинського учительського інституту (1940 рік) у роки Другої світової Леонід Полтава був активістом культурницького руху, кореспондентом українських видань. Як остарбайтер опинився у Німеччині. Наприкінці війни він разом з поетом Леонідом Лиманом вивіз українські шрифти з міста Плауена, яке опинилося в радянській окупаційній зоні, що дозволило налагодити український друк в Реґенсбурзі, а згодом і видавництво «Прометей» видавництво в Новому Ульмі, очоленюване Іваном Багряним.

Після кількох років у Парижі, Л.Полтава у Мадриді очолив український відділ Іспанського радіо. Потім працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. А з 1958 року мешкав у США, де працював в Українській службі «Голосу Америки» та редагував «Свободу».

Творча спадщина Леоніда Полтави (на жаль, ще маловідома в Україні) є досить великою та різноманітною - це і поезія, і прозові художні та публіцистичні твори, і книги для дітей. Його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни вийшла у 1946 р. в Німеччині, у 1948 р. побачила світ збірка «Жовті каруселі», в 1952 р. у Мюнхені було видано збірку новел «У вишневій країні», у 1953 р. - збірку «Українські балади», у 1958 р. - «Римські сонети». За океаном вийшои ще чотири його поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». Цікавими є твір-хроніка- історичний роман «1709» про українсько-шведський союз та війну з Росією і видана в 1968 р. репортажна повість «Над блакитним Чорним морем». Також Леонід Полтава - автор низки книг для дітей - «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», і поряд з тим віршів, казок, поем, оповідань, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар» тощо. Наразі саме його "дитячі" твори є більш відомими, позаяк використовуються в шкільному та позашкільному навчанні.

Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія у Саут Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. В Україні на його честь названо вулиці у містах Полтаві і Ромнах.

Diaspora.ua

Детальніше прочитати про Леоніда Полтаву можна тут: https://romen-sula.org/poltava-leonid/

Про любов та шану українських емігрантів до української землі 💙💛
Дерев'яна скринька з грудкою української землі, яку Микола Плав'юк привіз провідникові ОУН Андрію Мельнику до Німеччини. Грудень 1947 року.

Скриньку можна побачити в Музеї української діаспори, Київ.

Наш допис про Миколу Плав'юка: https://www.facebook.com/share/Gf3CWkJnppoY6Nam/

Фото: Diaspora.ua, 2019

Цього дня народилася неймовірна українка ЄВГЕНІЯ САКЕВИЧ-ДАЛЛАС (24 серпня 1925 - 12 вересня 2014) - відома діячка української діаспори в США, авторка автобіографічної праці про Голодомор "Одна жінка - п’ять життів, п’ять країн".

В Україні книга вийшла під назвою "Не вмирає душа наша". В 2003 та 2006 роках пані Євгенія приїздила в Київ на її презентацію та на відкриття виставки своїх картин - також присвячених темі Голодомору.

То хто ж ця красива, розумна і незламна жінка?
Джеймс Мейс в притаманній йому манері лаконічно і зрозуміло описав майже все її життя в кількох реченнях: "Вона народилася в чудовому світі українського селянства двадцятих років, коли у тутешніх землеробів було те, про що селяни в інших країнах могли тільки мріяти: найкраща і найродючіша земля, і їх залишили більш-менш у спокої, давши їм можливість перетворити її на свій власний ріг достатку. Насправді вона навіть не знає точної дати свого народження. Її батьки настільки раділи появі маленької принцеси після численних синів, що, як тут кажуть, навіть кури ходили п’яні, і сільський священик забув зареєструвати її народження. Потім почалося розкуркулення, і вона втратила батьків, які завинили тим, що дуже добре обробляли свою землю; далі — бездомність, поневіряння разом із братами, притулки для бездомних; Друга світова, примусові роботи у Німеччині; і нарешті, зі стійкістю, яку я спостерігав у багатьох українцях, вона твердо стала на ноги, спершу як манекенниця, а потім — кохана дружина".

Додамо кілька дат і фактів. Пані Євгенія народилася у 1925 році на хуторі Кам’яна Балка на Миколаївщині (нині село Первомайcького району Миколаївської області). Коли їй було 5 років, її батьків розкуркулили та заслали до Сибіру. Оскільки вона була найменшою, спочатку її виховували старші брати, а згодом деякий час вона перебувала в сиротинці.
З початком Другої світової, дівчина опинилась на примусових роботах на воєнному заводі в Австрії. Після війни переїхала до Італії і, оскільки мала чудову зовнішність, почала кар’єру моделі в Мілані. А в 1951 р. емігрувала до США. Тривалий час вона також мешкала в Швейцарії та Шотландії.

Але Євгенія Сакевич була не лише моделлю з чарівною і яскравою посмішкою. Вона несла в собі величезний біль своєї родини і свого народу. Спершу він був німим - Євгенія тривалий час не розповідала про минуле, ховаючи свої думки та переживання навіть від близьких. Але в 40 років вона перемогла себе, щоб розповісти правду про трагедію українського народу і почала розповідати про неї - спершу друзям і знайомим, згодом - читаючи лекції про Голодомор 1932-1933 років в Україні. І зрештою написала автобіографічну книгу.
"Комунізм зруйнував, спустошив мою країну через Геноцид. І я не можу цього забути. Ми маємо пробачити, ми не можемо жити минулим, але ми не можемо забути звірства, які чинив Сталін", - говорила пані Євгенія.

Diaspora.ua
Для підготовки цього допису Diaspora.ua було використано матеріали газети "День", "Голосу Америки" та Інституту національної пам'яті. Передрук - лише за умови посилання на Diaspora.ua

Детальніше про Євгенію Сакевич-Даллас та інших українок діаспори, які розповідали про Голодомор - в окремій статті в онлайн виданні Українки: https://ukrainky.com.ua/shhob-svit-znav-i-vyznavav-borotba-ukrayinok-diaspory-za-pravdu-pro-golodomor/

Дорогі українці в Діаспорі та Україні, Diaspora.uа вітає всіх із Днем відновлення Незалежності України!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Нам пощастило на власні очі бачити відродження України, здійснення мрії і мети багатьох поколінь українців, які живучи в інших країнах ніколи не припиняли боротися за волю свого народу, передавали любов до батьківщини і прагнення до її звільнення своїм дітям та онукам. Неможливо переоцінити внесок мільйонів українців та українок з діаспори, які своєю щоденною наполегливою працею за покликом серця допомагають Україні нині, в умовах жорстокої війни, розв'язаної росією. Тож сьогодні маємо із вдячністю згадати нашу Діаспору.

Шлях до відновлення незалежності був непростим, і зараз Україна знову мусить відстоювати свій державний суверенітет та територіальну цілісність ціною життів своїх найкращих синів і дочок. Низький уклін всім, хто сьогодні боронить Україну, завдяки кому ми можемо далі жити, працювати, ростити дітей. Вічна слава і пам'ять тим, хто поліг у цій боротьбі...

Перемоги та мирного неба нашій Україні! Повернення живими з фронту, російського полону та депортації наших співвітчизників, відбудови наших міст та сіл, досягнення добробуту та процвітання!

Слава Україні! Героям Слава! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Детальніше про те, як українська діаспора боролася за незалежність України: http://ukrainianchi.com/%d1%8f%d0%ba-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%b4%d1%96%d0%b0%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%b0-%d1%81%d1%88%d0%b0-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bb%d0%b0%d1%81%d1%8f-%d0%b7/

Для ілюстрації використано картину сучасного українського художника Володимира Козюка з Вінниці "Непереможна Україна".

Справжній український раритет із зображенням Тараса Шевченка з Далекого Сходу: оригінал стрічки, яка використовувалася з нагоди національних свят українцями Харбіна з 1934 р. Започаткували традицію І. Світ і П. Яхно, які очолювали Український національний дім в Хабріні.
Додається прохання жертвувати на «Рідну школу» 1934 р.

Зі сторінки Тамари Скрипки

За роки незалежності прапор України тричі розгортали на орбіті Землі 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Першим це зробив Леонід Каденюк на борту американського БТКК “Колумбія” в 1997 році. Другою - американка українського походження Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, про яку ми вже не раз розповідали. Третьою людиною, яка розгорнула наш прапор, став американський астронавт Рендольф Брезнік в 2017 р., син якого народився в Україні.

Також прапор України в січні 2024 р. брала з собою у космос американська космічна туристка родом з Одеси Ліна Бороздіна. На жаль, розгорнути його під час польоту вона не могла, проте зробила це після приземлення. Також пані Ліна розмістила український прапор на рукаві над з прапором США на знак підтримки України, аби його було добре видно всім, хто стежив за її польотом.

Diaspora.ua