21/02/2026
У Міжнародний день рідної мови Янкевич Майя, учениця 10 класу Кременчуцького ліцею №11 «Гарант», неодноразова переможниця Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, розпочинає публікацію своєї збірки «Чорна смерть», присвяченої Денису Селевіну, п’ятнадцятирічному харківському ліцеїсту, який трагічно загинув 5 травня 2022 року під час російського обстрілу. Він допомагав батькам евакуювати тварин із «Фельдман Екопарку».
У передмові Майя зазначає: «Століттями точилася боротьба між добром і злом, відлуння якої вогненним крилом стирало все на своєму шляху. І сьогодні вирішальний бій, коли не можна програти зіткнення на жодному рівні».
ЧОРНА СМЕРТЬ
Пам’яті Дениса Селевіна
Світлана прокинулася від вибухів. Ракета… За сімдесят один день війни і вона, і Віталій, і їх п’ятнадцятирічний син Денис навчилися розрізняти ненажерливі звуки смерті.
Люди не тільки чули смерть – бачили її сліди, дивилися їй у спину… Після того, як вона проходила екопарком, серце не належало собі. Воно металося між вольєрами, обіймало злякані звірячі душі, рвалося криком розпачу.
Світлана усміхнулася: вона згадала, як раділи всі троє, коли вдавалося евакуювати тварин. Далма, Вася, Симба, Боббі… уже знайшли прихисток у більш-менш безпечних регіонах України. Жінка підняла очі до неба… Сьогодні, п’ятого травня мають вивозити буйволів.
Вона швидко одяглася й вийшла надвір. Віталій із Денисом стояли біля машини.
- Денисе, синку! Може, поспиш? Не треба їхати сьогодні. Дорослі самі впораються.
-А я? Мамо, я що? Малий? Ти ж знаєш, що в такій справі не буває зайвих рук? Це ж буйволи!... Та й для тварин стресу менше буде, коли виводитимуть із вольєрів свої, - переконливо доводив юнак.
Мама з гордістю поцілувала сина і потайки посміхнулася татові.
Сіли в машину… Бах!...
-З Богом! – промовив батько.
Темно-коричневі красені здаля відчули своїх. Відповідальність цього ранку витала в повітрі. Особливо напружено виблискували величезні вигнуті роги, що з’єднувалися на лобі в суцільний кістковий щит. Здавалося, що ніяка зброя не зможе вразити цих велетнів.
Денис дуже любив спостерігати за тваринами. Часто порушував заборону матері підходити до буйволів близько. Він і сам неодноразово читав, що цих істот родини бикових у народі називали «чорною смертю». Та сьогодні це виглядало смішно. «Чорна смерть» - це про інших, про тих, що «їм ще до Звіра рости й розвиватись віками».
Під’їхали хлопці-волонтери. Почалася копітка робота завантажити тварин у машини. Денис увійшов у вольєр.
І раптом роздираючий свист стиснув серце Світлани. Вона побігла до вольєра. Ноги не слухалися.
- Денисе… Денисе…, - шепотіла розгублена мати. Вона взяла за плечі хлопця, повернула до себе… І в цю мить зрозуміла: у його очах НАЗАВЖДИ поселився він – темно-коричневий буйвол…
