Центр підтримки студентів ЗУНУ

04/09/2026

Підтримка з перших днів навчання 💙💛

У Західноукраїнському національному університеті відбулося засідання Комісії з питань оцінки особливих освітніх потреб студентів. Цього разу члени Комісії розглянули заяви першокурсників та визначили необхідні адаптації освітнього процесу з урахуванням індивідуальних потреб кожного студента.

Цьогоріч кількість заяв від першокурсників зросла приблизно на 25 % порівняно з минулим роком. Це свідчить і про зростання потреби у відповідній підтримці, і про більшу поінформованість вступників та їхніх родин щодо можливостей, які пропонує університет.

💬 «Для нас важливо, щоб кожен студент, який має особливі освітні потреби, відчував підтримку університету вже з перших днів навчання. Наше завдання – визначити необхідні адаптації та створити доступні й комфортні умови навчання для кожного здобувача», – зазначила голова Комісії, проректор ЗУНУ Уляна Коруц.

Робота Комісії та Центру підтримки студентів ЗУНУ – ще один крок до формування безбар’єрного освітнього середовища, у якому кожен студент має можливість навчатися, розвиватися та реалізовувати свій потенціал.

01/09/2026

Дорогі першокурсники! Шановні батьки, викладачі та вся університетська родино!
Щиро вітаю Вас із Днем знань і початком нового навчального року!
Сьогодні Західноукраїнський національний університет знову наповнюється голосами молодості, мрій і великих сподівань. А для наших першокурсників цей день особливий — відтепер історія університету стає і їхньою історією.
Попереду — лекції та іспити, нові друзі, перші наукові пошуки, відкриття, перемоги й важливі рішення. Бажаю Вам не лише здобути професію, а й навчитися мислити, шукати істину, бути відповідальними, сміливими та небайдужими.
Університет — це значно більше, ніж аудиторії й дипломи. Це простір, де формується особистість, народжуються ідеї, дружба, характер і віра у власні сили.
Сьогодні ми особливо гостро усвідомлюємо цінність можливості навчатися. Тому наша найглибша вдячність — Збройним Силам України, усім захисникам і захисницям, завдяки яким можемо зустрічати новий навчальний рік, будувати плани й дивитися у майбутнє.
Дорогі першокурсники, цінуйте студентські роки. Не бійтеся помилятися й починати знову. Ставте амбітні цілі, шукайте те, що запалює серце.
Пам’ятайте: диплом засвідчить вашу освіту, але саме вчинки покажуть, ким ви стали.
Нехай цей навчальний рік буде щедрим на знання, важливі зустрічі та великі перемоги. Хай через роки кожен із Вас із гордістю скаже:
«Саме тут почався шлях, який змінив моє життя».

Ректор ЗУНУ — Оксана ДЕСЯТНЮК

01/09/2026

14/08/2026

13/08/2026

Безбар’єрна поїздка починається задовго до того, як людина сідає в автобус.

Вона починається з можливості легко знайти потрібний маршрут і придбати квиток. Продовжується на зупинці чи автостанції, де інформація має бути зрозумілою, а серидовище – зручним для різних пасажирів. Далі – транспорт, до якого можна безпечно зайти, комфортно здійснити поїздку та дістатися туди, куди було запланово.

Про те, як зробити весь цей шлях безбар’єним, говоримо у новому випуску «Діалогів», створених Центр соціальних змін і поведінкової економіки.

Гостем студії став Сергій Деркач.

Одна з ключових тез випуску – безбар’єрний транспорт потрібен кожному з нас: людині з інвалідністю, батькам із дитячим візочком, пасажиру з важкою валізою чи людині старшого віку. Що зручнішим він стає, то більше людей можуть вільно пересуватися, працювати, навчатися, подорожувати та брати активну участь у житті своїх громад. А для перевізників комфортні умови означають також ширше коло пасажирів, які обиратимуть громадський транспорт.

У громад у цьому процесі є цілком конкретні повноваження та відповідальність. Міста організовують перевезення та обирають перевізників, а отже – можуть закладати вимоги до доступності вже на етапі конкурсів. Від рішень на місцевому рівні залежить, якими будуть зупинки, наскільки зручним буде шлях до транспорту та чи враховуватимуться реальні потреби пасажирів.

Впливати на зміни можуть і самі пасажири. Якщо зупинка недоступна, автостанцією складно скористатися або транспорт не відповідає встановленим вимогам, про це важливо повідомляти. Громади й держава не можуть виправити проблему, про яку не знають.

Безбар’єрний транспорт – це можливість запланувати поїздку і бути впевненим, що дістанешся туди, куди потрібно. До цього результату мають вести всі рішення – від закупівлі автобуса й облаштування зупинки до впровадження цифрового квитка.

Повний запис розмови можна переглянути за посиланням у першому коментарі до цього допису.

13/08/2026

За останні роки ставлення українського бізнесу до працевлаштування людей з інвалідністю помітно змінюється. Це питання поступово переходить із площини окремих соціальних ініціатив у сферу кадрової політики та системних рішень роботодавців.

Таку тенденцію демонструють, зокрема, результати досліджень GRC.UA. За даними компанії, частка опитаних роботодавців, які повідомляють про практики працевлаштування людей з інвалідністю, у 2025 році залишається суттєво вищою, ніж кілька років тому. Водночас порівнювати показники різних років варто з урахуванням методології цих опитувань.

Зміни відбуваються нерівномірно. У 2025 році близько 35% опитаних компаній повідомили, що взагалі не працюють із питаннями інклюзивності та безбар’єрності, тоді як у 2024 році таких було 27%.

Це показує важливу річ: окремі практики вже поширюються, але перехід до системної безбар’єрності ринку праці ще триває. Для частини роботодавців бар’єрами можуть залишатися брак експертизи, ресурсів та зрозумілих інструментів упровадження відповідних практик.

Водночас змінюється і державна політика у сфері зайнятості людей з інвалідністю. Поряд із вимогами до роботодавців розвиваються механізми їх підтримки, зокрема компенсації витрат на облаштування робочих місць, а дедалі більшого значення набувають розумне пристосування робочого місця та підтримка людини відповідно до її потреб.

Змінюється і сам ринок праці. В умовах дефіциту кадрів роботодавці дедалі більше зацікавлені не у формальних характеристиках кандидата, а в його компетентностях і можливості ефективно працювати за умови усунення бар’єрів та необхідного пристосування робочого середовища.

Тому сьогодні питання вже не має звучати як «чи готова компанія взяти на роботу людину з інвалідністю?».

Завдання значно ширше — сформувати ринок праці, у якому людина з інвалідністю має рівний доступ до роботи, професійного розвитку та кар’єри, а роботодавець має зрозумілі правила, інструменти та підтримку для створення необхідних умов.

Тоді працевлаштування людей з інвалідністю перестає бути окремою «соціальною практикою» і стає тим, чим воно й має бути, — звичайною частиною ринку праці.

#Безбарєрність
#ПрацевлаштуванняБезБарєрів

Матеріал створений за підтримки Ради Європи в межах проєкту «Посилення соціального виміру в Україні». Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не збігатися з офіційною позицією Ради Європи

10/08/2026

Доступний транспорт — це можливість для сотень тисяч людей жити нормальним життям. Поїхати на роботу, навчання, до лікаря, у державну установу чи просто зустрітися з близькими. Це актуально далеко не тільки для людей з інвалідністю. Багато хто стикався з різким обмеженням мобільності після появи дитини, адже не в кожен автобус можна потрапити із дитячим візовому?

Саме тому зміни у кількості доступних транспортних засобів — це показник, який варто відстежувати.

За даними Міністерство розвитку громад та територій України, проаналізовано доступність послуг пасажирських перевезень, які надають приватні перевізники й порівнювали показники 2025 року та І кварталу 2026 року.

Дані свідчать, що ситуація залишається неоднорідною. У частині регіонів кількість доступних транспортних засобів скоротилася. Так, у Києві їх стало менше — з 249 до 229, у Чернігівській області — з 99 до 82, у Херсонській — з 24 до 17. Незначне скорочення — на 2–3 транспортні засоби — також зафіксовано у Вінницькій, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Рівненській та Чернівецькій областях.

Водночас у низці областей спостерігається помітний прогрес. Найбільше зростання продемонструвала Львівська область, де кількість доступних транспортних засобів збільшилася з 44 до 89. Позитивна динаміка також зафіксована в Одеській (246 → 269), Житомирській (174 → 193), Хмельницькій (545 → 560) та Тернопільській (126 → 135) областях. Збільшення кількості доступного транспорту також відзначено у Кіровоградській, Волинській, Харківській та Черкаській областях.

Такі дані важливі не лише для статистики. Вони показують, наскільки люди можуть вільно пересуватися, користуватися громадськими послугами, працювати, навчатися та брати участь у житті своїх громад.

#Безбарєрність

05/08/2026

Безбар’єрний простір сам по собі ще не гарантує відновлення людини. Так само як і гарний парк – ще не є терапевтичним садом.

Саме навколо цієї думки будується новий випуск «Діалоги: про терапевтичні сади, які відновлюють», створений Центр соціальних змін і поведінкової економіки. Це щира розмова про середовища, які допомагають людям відновлюватися після поранень, пережитих травм чи складного життєвого досвіду.

Гостем студії став Євген Мушкін – генеральний директор ВДНГ, де сьогодні функціонує перший в Україні терапевтичний сад. У розмові він пояснює, чому головною цінністю такого простору є не лише ландшафт чи рослини, а поєднання природи, сучасної реабілітації, роботи фахівців і можливості бути поруч з іншими людьми.

Окрема увага приділяється принципу, який має стати основою будь-яких змін: «Не робіть для нас без нас». Саме тому до створення терапевтичного саду від самого початку долучили ветеранів, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, фахівців з адаптивного спорту та інших спеціалістів. Це дозволило проєктувати простір, спираючись не на припущення, а на реальний досвід людей, для яких він створюється.

Для громад це особливо важлива розмова.
Адже терапевтичний сад – це не унікальний проєкт лише для ВДНГ. Це модель, яку можна адаптувати до місцевих парків, лікарень, госпіталів чи реабілітаційних центрів, щоб люди могли відновлюватися, знаходити підтримку, відчувати турботу й поступово повертатися до активного життя.

Повний запис розмови можна переглянути за посиланням у першому коментарі до цього допису.

03/08/2026

Громадський Рух «Соціальна єдність» презентував першу в Україні друковану книгу з інтегрованим перекладом українською жестовою мовою — «Оммм. Дух Ірпінського лісу» авторки Таші Торби.

Завдяки QR-кодам сторінки книги оживають українською жестовою мовою. Для дітей, які спілкуються жестовою мовою, це означає можливість не просто прочитати історію, а прожити її разом з героями, відчути емоції, розвивати уяву й любов до читання.

Ця казка народилася після звільнення Київщини й розповідає про силу, підтримку та надію. Такі історії дійсно мають бути доступними кожній дитині.

#Безбарєрність