НКП Рамкової програми ЄС Горизонт Європа в Україні «Інноваційні Ради»

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРОТИСТОЯННЯ: НЕ БОРОТЬБА, А ПРОТИДІЯ
На Загальних зборах НАН України із доповіддю про інформаційне протистояння виступив заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Юрій НІКОЛАЄЦЬ. Головна теза виступу: поразка в інформаційній війні може коштувати країні дуже дорого. Цієї поразки допустити не можна.

Науковець почав із термінологічного уточнення: слово «боротьба», яке довго використовувалося для опису дій України в інформаційному просторі, абсолютно невідповідне. Боротьба передбачає завершення — перемогу або поразку.

Інформаційне протистояння такого завершення не має. Воно почалося задовго до бойових дій і триватиме після їх припинення. Тому точніше слово — «протидія». Перші ознаки російської інформаційної війни проти України з’явилися на початку 1990-х, коли формувалися негативні наративи про українську державність і законотворчість. Наприкінці 1990-х росія просувала ідею про правомірність застосування своїх збройних сил за межами власної території. У 2004-му поширювалися припущення щодо розколу України. У 2010-х запрацювала пропаганда про «фашизацію» — спочатку Донбасу. 2013 рік став роком різкої активізації — як підготовка до вторгнення. Повномасштабне вторгнення 2022-го лише посилило вже напрацьовану систему.

Цифри, які варто осмислити

Один із найбільш промовистих аргументів доповіді — порівняння втрат території в різні періоди війни. Упродовж 2014–2021 років, коли бойові дії були локальними, але інформаційна війна велася на повну силу і практично без перешкод, росії вдалося окупувати близько 20 % української території. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли суспільство мобілізувалося і стійкість зросла, додаткові втрати території склали від 1,6 до 1,8 %. Паралель очевидна: в умовах, коли ворог діяв переважно інформаційними методами й майже без обмежень, результат був більш руйнівним, ніж за прямого військового зіткнення.

Ще одна цифра: приблизно кожен шостий військовополонений, якого взяли Збройні Сили України з 2022 по 2026 рік, є колишнім громадянином України. Причому йдеться не лише про примусову мобілізацію на окупованих територіях — частина цих людей зробила свідомий вибір воювати проти власної країни. Без багаторічної цілеспрямованої роботи з формування відповідних переконань такий результат був би неможливий.

Держава програє в телеграмі

На думку вченого, основною проблемою є втрата державою контролю над інформаційним середовищем. За даними соцопитувань, близько 90 % українських громадян дізнаються про новини із соціальних мереж, і близько 70 % із них — з телеграма. Телемарафон, який залишається основним офіційним інформаційним майданчиком, у 2024 році дивилися лише близько 15 % споживачів новин, а довіряли — приблизно 40 %. Тобто державний інформаційний інструмент охоплює порівняно невелику і далеко не наймолодшу частину аудиторії.

Для порівняння вчений навів дані щодо охоплення. Центр протидії дезінформації — офіційна державна структура — має близько 50–54 тисяч підписників. Водночас учитель із Білої Церкви, який веде власний телеграм-канал, — близько пів мільйона. Канал «Лачен пише» — 1,6 мільйона. «Інсайдер UA» — майже 2 мільйони. Різниця в охопленні — у десятки разів.

У цих умовах держава ризикує втратити те, що Юрій Ніколаєць називає монополією на легітимацію війни, — тобто здатність формувати у суспільстві стійке розуміння того, що відбувається, пояснювати сенс і перебіг війни.

Не лише росія

Науковець говорив і про те, що деструктивні інформаційні впливи здійснюються не лише з боку росії. Деякі партнери України припускаються наративів, що шкодять її іміджу. Окремі українські політики, включно з представниками найвищого рівня, дозволяють собі суперечливі або неточні повідомлення,
які дезорієнтують громадян. Як приклад: журналістка ТСН повідомила про прорив лінії оборони поблизу Сум і можливе напівоточення міста, тоді як Генеральний штаб спростував це, вказавши на просування противника в межах кілометра.
Подібні розбіжності підштовхують людей шукати альтернативні джерела інформації — знову ж таки в соціальних мережах.

Дослідження інституту зафіксували ще одну тривожну тенденцію: 70 % громадян України регулярно переглядають російськомовний контент на відеохостингах. А в Західній Європі попри три роки повномасштабної війни залишається поширеною думка про те, що росія мала підстави для вторгнення через розширення НАТО на схід. Змінити цю ситуацію складно — надмірна емоційність у поданні матеріалу, характерна для частини українських медіа, працює проти довіри як серед власної аудиторії, так і за кордоном.

Що робити

Окремий блок доповіді був присвячений пріоритетам, без яких системних змін годі чекати. Перше — якість комунікації самої держави: медіаграмотність громадян важлива, але марна, якщо офіційні джерела самі продукують суперечливу або неточну інформацію. Друге — юридична відповідальність за поширення дезінформації. Зараз притягнути до відповідальності за неправдиве повідомлення майже неможливо: якщо автор подає його як власну думку, правових підстав для санкцій фактично немає. У цьому контексті Юрій Ніколаєць підтримав позицію Кирила Буданова щодо верифікації власників телеграм-каналів — щоб анонімність не слугувала захистом від відповідальності. Третє — розвиток якісних регіональних медіа як противага інфлюенсерам. Четверте, дещо несподіване: дослідники, які вивчають російську пропаганду, фактично позбавлені легального доступу до першоджерел через заборону на перегляд російського контенту — ця ситуація потребує окремого врегулювання.

Завершуючи виступ, доповідач зафіксував два позитивні чинники. Українське суспільство усвідомлює екзистенційний характер війни — на відміну від суспільств тих країн, які воюють за межами власної території й для яких війна залишається абстракцією. І попри повномасштабний конфлікт, країна продовжує функціонувати та будувати державні інституції. Саме це і є підґрунтям для будь-якої ефективної інформаційної стратегії — не технології й не регуляції, а суспільство, яке продовжує жити й будувати державу попри війну.

Фото Дмитра ШУЛІКІНА

Спільний проєкт для регіону Чорноморського басейну з метою сприяння сталим сільськогосподарським практикам, що підтримують адаптацію до змін клімату 🌏

Чорноморська екологічна академія в Батумі (Грузія) спільно з партнерами: Мережею неурядових організацій Чорноморського регіону (Болгарія); Чорноморським (Одеським) Регіональним відділенням Української Екологічної академії наук (Україна); та Екологічним консультаційним центром міста Кагул (Молдова) запустили новий проєкт «Створення сталої транснаціональної платформи для обміну передовим досвідом та знаннями з регенеративного сільського господарства та пермакультури для пом'якшення наслідків зміни клімату та кліматичної адаптації (AGRIPERMA)» за підтримки Програми Interreg NEXT «Чорноморський басейн».
Проєкт спрямований на покращення знань сільських і фермерських громад у чотирьох країнах щодо екосистемних рішень у сільському господарстві, підвищення їхньої обізнаності про впровадження сталих аграрних практик, що сприяють пом’якшенню наслідків зміни клімату та кліматичної адаптації. Тривалість проєкту становить 18 місяців, а його загальний бюджет — 438 445,00 євро, з яких фінансування ЄС складає 394 600,50 євро.
AGRIPERMA сприяє впровадженню екологічно дружніх та інноваційних технологій у сільськогосподарські практики шляхом створення регіональної мережі співпраці в Чорноморському регіоні. Процес розробки навчальних матеріалів і прикладів найкращих практик зосереджений навколо електронної платформи e-Farm — ключового спільного результату співпраці партнерів проєкту.
Регіональні стейкхолдери (зацікавлені сторони), які користуватимуться платформою, дізнаються про важливість екосистемних рішень для пом’якшення наслідків зміни клімату та кліматичної адаптації, а також будуть залучені до транскордонного обміну найкращими практиками та знаннями. Відкриті інструменти електронного навчання забезпечать зручний доступ до матеріалів і рекомендацій щодо успішних рішень у сфері регенеративного сільського господарства та пермакультури, а також допоможуть стейкхолдерам використовувати можливості транскордонної співпраці.

AGRIPERMA передбачає заходи з розвитку потенціалу та пілотні проєкти для забезпечення застосування екосистемних технологій і використання можливостей для впровадження сталих рішень у регіоні Чорноморського басейну.
Іншими важливими результатами проєкту є цифрові карти землекористування, ґрунтів, сільськогосподарських культур, а також поточного клімату і прогнозів його змін для кожної країни. Буде розроблено чотири модельні проєкти пермакультурного господарювання та три спільно створені навчальні модулі з питань зміни клімату і сільського господарства, інновацій та екологічно дружнього землеробства, а також пермакультури. Буде реалізовано чотири пілотні фермерські проєкти. Також буде підготовлено посібник із регенеративного сільського господарства та пермакультури з посиланням на платформу e-Farm, який розроблять англійською та національними мовами і поширюватимуть на регіональному рівні.
У результаті реалізації проєкту малі та середні фермери зможуть застосовувати індивідуально адаптовану пермакультуру — сільськогосподарську практику, найближчу до природних процесів, з мінімальним впливом на довкілля, економічно доступну та з найменшими негативними наслідками; а також впроваджувати індивідуальні плани як перспективні стратегії підвищення стійкості до майбутніх викликів.
Проєкт посилить свій вплив завдяки передбаченому механізму обміну та довгострокової підтримки між представниками стейкхолдерів і експертних спільнот, а також підтримці практичного впровадження інноваційних сільськогосподарських практик.
AGRIPERMA продовжує традицію співпраці між партнерами та спирається на їхній досвід для розробки й надання платформ із відкритим доступом для ефективної комунікації та взаємодії з широким колом стейкхолдерів у Чорноморському регіоні, зосереджуючись на залученні аграрного сектору, відповідних органів влади, громад, установ з управління довкіллям та експертів.

ПРЕМІЯ НАНУ «ЗА ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ НАУКИ»: ХТО СТАВ ЛАУРЕАТОМ?

Учора Президія Національної академії наук України затвердила рішення Комітету з присудження Премії НАНУ «За популяризацію науки». Як зауважив президент НАНУ академік Анатолій Загородній, цьогоріч комітет склад комітету був посилений і став більш представницьким. До його складу поряд з провідними представниками академії увійшли авторитетні журналісти та медійники — Алла Мазур і Олег Панюта, Олена Зеленіна, а також представники освіти і науки у Верховній Раді України — Іван Кириленко, Юлія Гришина та Олександр Копиленко.
Загалом на конкурс на здобуття Премії НАН України «За популяризацію науки» за 2025 рік подано 26 робіт за трьома номінаціями, до участі в конкурсі допущено 25.

У номінації «Найкраща науково-популярна публікація (або серія публікацій) лауреатами стали:
Жовтянський Віктор Андрійович — доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу плазмових процесів і технологій Інституту газу НАН України;
Петрик Михайло Романович — доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри програмної інженерії Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя МОН України;
Пляцко Роман Михайлович — доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України — за серію публікацій «Висвітлення внеску Івана Пулюя у світову науку та культуру».

У номінації «Найкраща програма про науку, науково-популярний фільм»лауреатами стали:
Лайко Олександр Іванович — доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України»;
Рубель Олег Євгенович — доктор економічних наук, професор, завідувач відділу інтеграції науки, освіти та бізнесу ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України»;
Галиця Ігор Олександрович - доктор економічних наук, професор кафедри економіки праці та менеджменту Навчально- наукового інституту економіки і управління Національного університету харчових технологій — за цикл телепрограм «Популяризація економічної науки і практики в засобах масової інформації».

У номінації «Найкращий науково-просвітницький проєкт року» перемогу здобули:
Чебанов Валентин Анатолійович — академік НАН України, перший заступник генерального директора з наукової роботи, завідувач відділу органічної та біоорганічної хімії, директор Інституту хімії функціональних матеріалів НТК «Інститут монокристалів» НАН України;
Сєростанова Лариса Дмитрівна - помічник генерального директора НТК «Інститут монокристалів» НАН України;
Чернякова Маргарита Юріївна - доктор філософії, молодший науковий співробітник відділу аналітичної хімії ім. А.Б. Бланка НТК «Інститут монокристалів» НАН України — за проєкт «Харківський хімічний семінар» (Kharkiv Chemical Seminar).

Також окремі роботи отримають грамоти президії НАНУ і ЦК профспілки працівників НАН України. Урочисте вручення премій відбудеться на засіданні Загальних зборів академії.

Ілюстрацію згенеровано ШІ

Creative Europe гранти від €200 000 | Практикум MIRA Як отримати грант €200k–€1M від Creative Europe. Практикум MIRA: партнери в ЄС, логіка подачі, оцінювання заявок.

📢 Національний фонд досліджень України оголошує конкурс «Індивідуальні наукові проєкти 2027-2028» 🇺🇦

Конкурс спрямований на підтримку актуальних індивідуальних проєктів українських вчених з виконання передових наукових досліджень і розробок.

🧪 Тематичні напрями Конкурсу: фундаментальні і прикладні проблеми в усіх галузях наук, пов’язаних із розв’язанням найбільш актуальних дослідницьких завдань, спрямованих на технологічний, економічний, соціальний та культурний поступ України.

⏳ Тривалість реалізації проєктів, що будуть відібрані за результатами Конкурсу: до 2-х років

💰 Загальний обсяг фінансування проєктів, що будуть відібрані за результатами Конкурсу: до 100 млн грн (до 50 млн грн у 2027 році та до 50 млн грн у 2028 році).

📝 Дата та час початку подання заявок на Конкурс: 01.04.2026 📅 Кінцевий термін подання заявок: 01.05.2026
📊 Терміни проведення наукової і науково-технічної експертизи та підбиття підсумків Конкурсу: до 15.12.2026 (орієнтовно).

Умови конкурсного відбору разом з вимогами до учасників Конкурсу (наукового керівника проєкту), критеріями, за якими здійснюється відбір проєктів, та чисельне оцінювання проєктів, деталями щодо процедури попереднього розгляду, проведення наукової і науково-технічної експертизи та підбиття підсумків Конкурсу, переліком документів, які подаються учасником конкурсу разом із заявкою, підставами для відхилення заявки за формальними ознаками, містяться за покликанням: 🔗 https://cutt.ly/QtAeNfqQ

📄 Повний текст оголошення: 🔗 https://cutt.ly/etAeMxpE

: We are looking for a motivated, dynamic, full-time Science Officer to contribute to our ambitious strategy.

Deadline: 31 January 2026

This opportunity arises due to a new project undertaken by the ISC from 2026, focused on principles and values for international collaboration in research and innovation. The Science Officer will work primarily on this project, but may contribute work across the full scope of the ISC’s remit.

Apply: https://council.science/news/vacancy-science-officer-2/

Trust depends on public openness about how science is practised - International Science Council In this commentary, Heather Douglas highlights how openness about scientific practices, values, and debate can strengthen public trust in science for policy.

Responsible chemistry in a time of mistrust - International Science Council In an era characterized by accelerating innovation and increasing uncertainty, science faces a paradox. Its influence on daily life has never been greater, yet public confidence in scientific institutions and technologies is increasingly fragile. Javier García-Martínez, a renowned chemist and form...