Кафедра зарубіжної преси та інформації ЛНУ ім. І.Франка

Відбувся захист магістерських робіт ОПП «Міжнародна журналістика»

18 грудня відбувся захист кваліфікаційних робіт здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Голова комісії – професор Мар’ян Житарюк, секретар – доцент Андрій Мельник.

Спільним знаменником для більшості студентських наукових робіт є російсько-українська війна у дзеркалі закордонного медіапростору. Серед об’єктів дослідження – британський тижневик The Economist, британське агентство Reuters, американський телеканал CNN, катарський телеканал Al-Jazeera, західні журналісти та публіцисти із досвідом роботи над темою російсько-української війни (Люк Гардінґ, Овен Метьюз, Пітер Померанцев). Одне з досліджень стосується потенціалу OSINT для вирішення дилемних медійних проблем, зокрема на матеріалах російсько-української війни. Ще в одному науковому дослідженні подано широку публіцистичну панораму актуальних навколоукраїнських питань у міжнародному контексті. Захист відбувся в атмосфері виваженої фахової дискусії.

Фото: Paraska Dvoryanyn, @Марʼян Лозинський

Студентські відгуки про непересічну подію.

«Львівські діалоги про «Неочевидне»» Презентаційний тур книги Лариси Івшиної «Неочевидне. Думки щасливого Сизифа» триває. Головний редактор газети «День» відвідала кілька науково-освітніх центрів У....

«Львівські діалоги про «Неочевидне»» Презентаційний тур книги Лариси Івшиної «Неочевидне. Думки щасливого Сизифа» триває. Головний редактор газети «День» відвідала кілька науково-освітніх центрів У....

Представники факультету журналістики на міжнародному проєкті МедіаДіалог 2025

Асистент кафедри Нових медій Яна Шекеряк-Кушка, доцент кафедри зарубіжної преси та інформації Юрій Мельник, студент третього курсу Ростислав Шваник взяли участь у листопадовому етапі міжнародного проєкту МедіаДіалог 2025.

В рамках роботи проєкту учасники мали нагоду відвідати низку семінарів, зустрічей із представниками державних органів влади, медіа та громадськими діячами у Луцьку, Києві та Кишиневі; презентували досвід Львівського університету у сфері медіаосвіти та студентських ініціатив; працювали над встановленням контактів для академічної мобільності та стажування.

Проєкт, який існує за сприяння Міністерства закордонних справ Німеччини, обʼєднує молодих журналістів, медіа­експертів та науковців із України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії, Німеччини. Мета МедіаДіалогу — сприяти розвитку громадянського суспільства, медіаграмотності, журналістській солідарності та протидії деструктивній пропаганді.

Лекція кенійської журналістки

У понеділок, 27 жовтня на кафедрі зарубіжної преси провела лекцію Розмарі Толло, журналістка, яка спеціалізується на темі правосуддя. Розмарі працювала редактором у The Standard, одній із провідних газет Кенії, а сьогодні є співзасновницею та програмною директоркою організації «Журналісти за правосуддя» (JFJ), медіаорганізації, яка підтримує журналістів по всій Африці у висвітленні міжнародних злочинів та питань прав людини. Серед тем, над якими працювала журналістка, - програма репарацій у Ґамбії (для жертв порушень прав людини, скоєних за часів колишнього режиму Джамме), насильство після виборів у Кенії та, починаючи з 2024 року, досвід африканських військовополонених у війні між Росією та Україною.

Кілька (не дослівних) цитат із лекції:

«Коли я почала інтерв’ювати африканців (із Ґани, Того, Сомалі, Єгипту, Сьєрра-Леоне тощо), які опинилися в українському полоні, кожна історія була іншою. Але був спільний патерн: усі вони страждали на "вибіркову амнезію”. Вони не могли згадати процесу рекрутингу, не знали, хто зробив їм російську візу, не могли нічого розповісти про деталі свого перебування у Москві, - ані про рекрутера, з яким вони контактували, ані про адресу, за якою вони жили перед тим як підписали контракт. Натомість їхня пам’ять дуже добре працювала щодо всього того, що стосувалося періоду після потрапляння до російської армії. Я зрозуміла, що потрібно перевіряти усе, що вони говорять. Я їздила у Кенію, щоб поспілкуватися із сім’єю кенійського полоненого. Я також поїду у Ґану та в Єгипет, щоб поспілкуватися із сім’ями інших полонених».

«У п'ятницю я вчергове побувала у таборі. Петро, який допомагав мені шукати полонених із Африки, запитав у місцевого офіцера, скільки у них африканців та з яких вони країн. Офіцер відповів, що у них є африканці, наприклад із Ємену. Петро зауважив, що Ємен - це не Африка. Тоді офіцер сказав, що є полонені зі Шрі-Ланки. Петро знову мусив сказати, що Шрі-Ланка не в Африці... Я часто переконуються, що люди мало знають про Африку, мало нею цікавляться. Один полонений, родом із Тоґо, сказав мені, що не знав про можливість воювати за Україну, не знав, що Україна готова платити йому таку ж зарплату, як і Росія. Адже у їхній країні рекрутингову кампанію ведуть лише росіяни».

«Я не можу бути обʼєктивною, висвітлюючи злочини та судові процеси. Психологічно я завжди на боці жертви, хоча професійний журналіст повинен брати до уваги також голоси злочинців та свідків. Я на боці України у російсько-українському конфлікті, адже повністю зрозуміло, хто у цій історії агресор, а хто - жертва».

«Від початку війни Кенія зайняла проукраїнську позицію, активно виступивши на підтримку України в ООН. У той же час, в Африці багато проросійських урядів, особливо у франкомовних країнах, де Росія активно працює. Українські офіцери казали мені, що Україна не проти ідеї домовлятися з африканськими урядами про повернення їхніх громадян із українського полону. Проблема в тому, що не так багато африканських урядів зверталося до України щодо цього питання. Але кенійський уряд звернувся, і один кенієць вже повернувся з українського полону додому».

«Я не веду жодних соцмереж, не сприймаю самого цього формату. Мені здається, дуже часто журналісти намагаються продавати авдиторії свою особистість, яка затьмарює саму журналістську роботу. Якщо особа журналіста стає важливішою за історію, яку він розповідає, то це неправильно. Я ніколи не намагаюся просувати себе чи свої статті. Я намагаюся писати хороші статті, це й усе».

«Як реалізувати себе у журналістиці в умовах високої конкуренції? Почніть із того, що вивчіть якомога більше мов. Ви вже знаєте українську. Вдосконалюйте вашу англійську. Оскільки ви поряд із Євросоюзом, вивчіть ще якусь важливу мову, наприклад, німецьку, французьку або іспанську. Подумайте про закордонні стажування, які давали б вам змогу вдосконалювати ваші знання та зростати. Мови та професійні тренінги вже дадуть вам перевагу над вашими конкретними. Подумайте про сферу, у якій ви б хотіли працювати. Якщо ваше захоплення - спортивна журналістика, знайдіть способи вдосконалюватися у ній. Є багато сфер, у яких майже немає конкуренції. Наприклад, журналістика у царині юриспруденції, - туди подаються не так часто, адже думають, що це нудно, зате у цій сфері ви можете далеко зайти».

«Список питань на інтерв’ю рідко коли є особистою справою журналіста. У моїй редакції ми збираємось усі разом і думаємо про те, чи потрібна нам ця конкретна історія, це конкретне інтерв’ю. Якщо потрібна, то для чого? Що саме ми хочемо дізнатися у цієї людини? Розуміючи це, ми намагаємося з’ясувати, які питання має поставити наш журналіст, щоб отримати необхідні для нас відповіді. Трапляється так, що історія з’являється несподівано, і немає часу на колективну підготовку до інтерв'ю. У такому разі, журналіст просто приїжджає і ставить ті питання, відповіді на які, на його думку, цікавитимуть нашу авдиторію».

23 жовтня 2025 року. Робота секції №4 на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного журналістикознавства: від теорії до практики, від традиційних до нових медіа». Модератори - проф. Марʼян Житарюк та доц. Андрій Мельник.
Дякуємо за роботу усім учасникам, особливо гостям!

Лекція французького журналіста Вансена Вартнера

У четвер, 16 жовтня, на кафедрі зарубіжної преси провів лекцію Вансен Вартнер, французький журналіст, оператор і фотограф телеканалу LCI. Вансен багато працював у гарячих точках, створюючи документальні фільми, зокрема про російсько-українську війну в Україні, ізраїльсько-палестинську війну в Ізраїлі та роль Ісламської держави в Іраку. Крім того, публікував фоторепортажі із Сирії/Курдистану, Кот-д'Івуару, Французької Ґвіани, Кенії, Сенегалу, Єгипту, Трансйорданії, Косова та інших країн, висвітлюючи соціальні, політичні та екологічні проблеми.

За час повномасштабної війни Вансен 14 разів приїжджав працювати в Україну (щоразу – на три тижні), загалом провівши в Україні близько десяти місяців.

Кілька (не дослівних) цитат із лекції:

«Умови роботи в Україні постійно змінюються. Місця, у яких можна було працювати ще кілька місяців тому, на сьогодні виявляються важкодоступними або дуже небезпечними. Раніше ми намагалися вдягати бронежилети та шоломи із написом “преса”, щоб нас не плутали із військовими. Сьогодні ми вже цього не робимо, адже неодноразово пересвідчилися, що росіяни цілеспрямовано атакують нас як журналістів. Тому сьогодні ми навпаки вдягаємося у камуфляж, щоб не відрізнятися від військових. Загалом, сьогодні така глобальна тенденція, що мати на одязі знаки “преса” тягне за собою більше ризиків ніж переваг. Двадцять років тому, коли я починав свій шлях у журналістиці, ситуація була кардинально відмінною».

«Чому росіяни намагаються атакувати журналістів? Я думаю, їхня мета – знеохотити нас висвітлювати те, що відбувається. Росіяни не хочуть, щоб ми працювали, тому що вважають наш телеканал проукраїнським. Це не дуже подобається українській стороні, але у нас є команда журналістів і по інший бік фронту, на підконтрольній Росії території. Але правдою є також те, що на один сюжет із Росії припадає 20-30 наших сюжетів із України, тож Росія розглядає нас як проукраїнське медіа».

«У 2015 році я висвітлював громадянську війну в Сирії, приділяючи багато уваги курдам. В умовах режиму Асада курди зазнавали утисків і переслідувань, їхню культуру забороняли. Після того як Асад втратив контроль над частиною сирійської території, у середовищі курдів почалося національне відродження: все більше представників цього народу поверталися до рідної мови та культури, все більше уваги почали приділяти книгам на рідній мові. Тут я бачу паралель із Україною, адже у вашій країні теж війна призвела до національного відродження, до популяризації української мови і культури».

«Робота в Україні і робота на Близькому Сході суттєво відрізняється. Основна небезпека роботи в Україні – дрони та ракети. В Сирії або Іраку військові дії меншої інтенсивності. Там теж можна наїхати на міну, але основна проблема там – це загроза бути викраденим. Невеличкі озброєні формування часто вдаються до викрадення журналістів як до способу поповнити свій бюджет. Траплялося, що вони викрадали французьких журналістів, а тоді вимагали викуп у французького уряду, наприклад, мільйон доларів, що є значною сумою для парамілітарного формування, яке може за ці гроші закупити зброю та продовжити свою діяльність».

Особистий вебсайт журналіста:
https://www.vincent-wartner.com/

Один із репортажів LCI з України (Вовчанськ):
https://www.youtube.com/watch?v=7aYddGMUzF4

У вівторок, 1 липня, на факультеті журналістики відбулася зустріч із японським журналістом, лондонським кореспондентом газети «Асахі Сімбун» Ґакуші Фуджіварою. Цитати не дослівні.

«Для мене є викликом залишатися нейтральним журналістом, висвітлюючи війну в Україні. Я часто думаю над цим. Бути нейтральним не означає бути
”рівновіддаленим” від сторін війни, цю вимогу не слід сприймати формально».

«Це моє шосте відрядження в Україну. Із ким би я не спілкувався тут із пересічних людей, я завжди намагаюся бути емпатичним, проникатися горем, яке принесла їм війна. Можливо, це не надто професійно, але я свідомо йду на це і вважаю, що так правильно».

«Для мене журналістика – це про три компоненти:
1. Швидкість, – наскільки оперативним ти був, особливо якщо йдеться про термінові новини;
2. Глибина, – наскільки ти занурився у тему;
3. Інтерес авдиторії, – наскільки твій матеріал цікавий для читача.

Оскільки в сучасному цифровому світі оперативністю вже нікого не здивуєш, я концентруюся на глибині».

«У мене два запитання до Президента України. Перше питання – про його розуміння миру. Адже слово ”мир" дуже важливе для України, і його значення змінюється з часом; Я мав нагоду поставити йому це запитання на одній із прес-конференцій. Інше запитання до Зеленського – коли він нарешті видасть декрет про заборону додавати сир в суші (🙂). Я серйозно, припиніть робити це, сир в сушах - це не автентично».

Декан факультету @Мар‘ян Лозинський подякував гостю та вручив йому сувеніри.