Історія кафедри української літератури
Кафедра української літератури має давню історію і глибокі традиції. Створену у 1953 році кафедру очолив А. З. Омельковець, випускник аспірантури Львівського університету, який разом зі ще однією талановитою представницею львівської наукової школи, ученицею академіка М. Возняка – Г. І. Мудрик, упродовж багатьох десятиліть визначав рівень філологічної освіти та науки на Волині. Саме цим непересічним особистостям випала доля спільно зі своїми молодшими колегами – Д. П. Іваненком, Н. О. Ільченко В. Ф. Покальчуком запроваджувати у інститутський навчальний процес нові зміст, форми, принципи, методологію викладання історії української літератури та літературознавчих дисциплін загалом. Досягнення означеного покоління педагогів та науковців є беззаперечним внеском у складну й відповідальну справу підготовки фахових учителів-словесників для шкіл Волині. Вже з перших кафедральних протоколів видно наскільки широко і системно окреслювалася робота, зокрема було запропоновано створити інститутські читальні зали, навчально-методичні кабінети зі шкільними програмами, підручниками, започаткувати роботу у сфері літературного краєзнавства. З середини 1950-х років викладачі кафедри розгортають масштабну культурно-просвітницьку роботу: численні поїздки зі студентами шевченківськими, франковими місцями, літературні експедиції волинським краєм, відвідування місцевих та республіканських музеїв – все це створювало в тодішньому інституті атмосферу інтелектуального і творчого пошуку.
За період 1955–1970 рр. склад викладачів змінювався якісно і кількісно, оскільки відбулося злиття кафедр української мови і літератури. Об’єднаною кафедрою завідувала Г. П. Бацман, а з 1957 року – кандидат філологічних наук А. З. Омельковець. Із вересня 1970 року кафедра української літератури функціонує як окремий структурний підрозділ. В різні періоди нею керували Г. І. Мудрик, М. К. Смоленчук, О. О. Рисак, Д. П. Лящинський, Н. Г. Сташенко, від 2003 року – І. М. Констанкевич.
Викладання історико-літературних дисциплін кафедри української літератури забезпечують доктор філологічних наук, професор Давидюк В. Ф., засновник наукової школи, автор навчальних підручників посібників, розробник авторських курсів “Усної народної творчості”, “Походження українського фольклору”, доктор філологічних наук, доцент Г. І. Яструбецька, 9 кандидатів наук, доцентів: Констанкевич І.М., Маланій О.О., Романов С.М., Семенюк Л.С., Сірук В.Г., Сташенко Н.Г., Сур’як М.В., Яблонська О.В., Яручик В.П.
Серед найважливіших наукових проблем, які розробляють викладачі кафедри: Українська література: традиції і сучасність (кафедральна наукова тема); Леся Українка та її доба; Леся Українка і сучасність; Українське літературне бароко; З історії шевченкознавства; Література 10-30-х років ХХ ст.: тематика, стиль, герої; Синтез мистецтв в українській літературі (проблема взаємовпливу і взаємозбагачення); Експресіонізм в українській літературі; Сучасна українська література тощо.
Одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень кафедри є вивчення життя і творчості Лесі Українки, започатковане ще у 1960-х роках учнем М. Зерова В. Ф. Покальчуком. Новаторський характер, актуальність його публікацій “Слідами Лесі Українки”, “Де мешкала Леся Українка в Луцьку”, “Лесине дерево”, “Леся Українка на Волині” (у співавторстві з А. З. Омельковцем), “Волинь в житті і творчості Лесі Українки” (у співавторстві з І. І. Сіраком), згодом знайшли продовження і розвиток у науковій діяльності професора О. О. Рисака, який опублікував у 1990-ті роки численні статті, студії, монографії: “Лесин дивосвіт” (1992), “Найперше – музика у Слові: проблема синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття” (1999), “У вимірах самотності і спокуси владою: Три драматичні поеми Лесі Українки – “У пущі”, “Кассандра”, “Камінний господар” (1999). Діяльність професора О. Рисака різнопланова, адже він став фундатором науково-бібліографічної лабораторії, яка носить тепер його ім’я, експозицій музею Лесі Українки Східноєвропейського національного університету, одним із зачинателів місцевого літературного краєзнавства. Саме за його активної участі та завдяки зусиллям інших викладачів кафедри у вересні 1991 року відбувся Міжнародний симпозіум “Леся Українка і світова культура”, а 2001 року – Міжнародна конференція “Леся Українка і сучасність”. Діяльність професора О. О. Рисака стала новим етапом сучасної літературознавчої науки про геніальну письменницю.
Невід’ємною складовою “волинської науки” про Лесю Українку є започатковані у 1998 році наукові зібрання: конференції, семінари, матеріали яких опубліковані в “Науковому віснику ВНУ”, у збірниках “Леся Українка і сучасність” (6 томів), “Леся Українка та її епоха”(у трьох книгах). Упродовж останніх років відбулися, присвяченні життєвому і творчому шляху великої письменниці, наукові читання (лютий 2005, квітень 2009), Всеукраїнська конференція “Леся Українка в колі своїх сучасників” (червень 2006), Міжнародна наукова конференція “Леся Українка і європейська культура” (вересень 2006), Всеукраїнська конференція “Поетичні збірки Лесі Українки: текст і контекст” (квітень 2007), Методологічний семінар “Леся Українка: естетика, поетика, текстологія” (травень 2008), “Леся Українка і сучасність” (квітень 2009), Всеукраїнський науково-культурологічний семінар “Леся Українка та її родина” (лютий 2010), Міжнародна науково-практична конференція “Леся Українка в контексті літературної епохи” (травень 2010).
У 2004 р. з ініціативи кафедри української літератури та Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України створено Волинський науково-дослідний центр дослідження життя і творчості Лесі Українки (завідувач – доц. Сташенко Н. Г.). У 2006 р. відбулось відкриття Науково-дослідного Інституту Лесі Українки (директор – провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Скупейко Л. І.). У 2008 році установу очолив академік НАН України М. Г. Жулинський. Інститут Лесі Українки координує науково-дослідну роботу в галузі вивчення життя і творчості Лесі Українки, організовує наукові конференції, семінари, видання наукових збірників, працює над створенням комп’ютерного банку даних про дослідників життя і творчості Лесі Українки, страхового фонду (на електронних носіях) архіву письменниці, забезпечує виконання держбюджетної теми, веде попередню роботу у напрямку підготовки до друку Повного зібрання творів Лесі Українки у 16 томах, готує персональну енциклопедію “Леся Українка”, налагоджує співпрацю з науковцями України та зарубіжжя. Робота Науково-дослідного інституту тісно пов’язана з діяльністю біобібліографічного відділу імені проф. О. О. Рисака (завідувач Златогорська Л. Ф.). Завдяки такій співпраці був укладений бібліографічний покажчик “Леся Українка на сторінках журналу “Слово і Час” (упор. Златогорська Л.); “Леся Українка. Бібліографічний покажчик праць викладачів, аспірантів та студентів ВДУ імені Лесі Українки. 2001–2006 роки” (упор. Златогорська Л., Маланій О.), упорядковано збірник наукових праць О.Рисака “Осягаючи Лесине слово... Творчість Лесі Українки в дослідженнях літературознавця”.
Співробітниками Інституту, лабораторії спільно з кафедрою української літератури розроблено програму відзначення у 2011 році 140-річчя Лесі Українки та 100-ліття від часу створення геніальної драми-феєрії “Лісова пісня”.
Викладачі кафедри української літератури є ініціаторами та активними учасниками роботи міжнародних (Україна, Білорусія, Польща), всеукраїнських, регіональних та університетських конференцій і Фестивалів науки. У 2006 році силами кафедри організовано всеукраїнську конференцію “Творчість Л. Боровиковського в контексті слов’янського романтизму” та дві Всеукраїнські науково-практичні конференції “Явище синтезу мистецтв в українській літературі” (2007, 2009). Останнє наукове зібрання було присвячено 70-річчю від дня народження професора О. О. Рисака.
З метою фахової підготовки науковців у Східноєвропейському національному університеті відкрито аспірантуру зі спеціальностей “фольклористика” та “українська література”. Лише за останній час “випускниками-аспірантами” кафедри української літератури стали: Білик О., Чавс Н., Адамчук Н., Романов С., Садівська Т., Мартинюк В., Савчук В., Кравчук Н.
Східноєвропейський національний університет виступив регіональним координатором наукового дослідження життєвого шляху і громадської та творчої діяльності М. Левицького. Доцент кафедри Яблонська О. В. на громадських засадах очолила лабораторію дослідження цієї непересічної постаті в українській культурі зламу століть, розпочала збір і впорядковування матеріалів.
Своєрідним підсумком діяльності кафедри упродовж більше, аніж шести десятиліть став науково-практичний семінар “Портрет кафедри української літератури у часі” (4–6 червня 2010 р.), організований і проведений спільно з Науково-дослідним інститутом Лесі Українки та за активної участі і підтримки нашого випускника і земляка Лукаша Івановича Скупейка.
Сьогодні, як і завжди, кафедра української літератури Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки живе напруженим, динамічним життям: готуються лекції, нові наукові студії, численні книжкові презентації, читацькі конференції, літературні академії, зустрічі з відомими письменниками, науковцями, організовуються нові літературні експедиції, підтримуються дружні стосунки з провідними освітніми і науковими інституціями України і близького зарубіжжя. Такою широкою, багатоаспектною й бачиться сучасна місія кафедри української літератури в системі національної вищої освіти.
