Jewish Heritage in Ukraine

✍️ Що означало для єврейського інтелектуала свідомо обрати українську культуру справою свого життя?

Продовжуючи розмову про єврейську складову української культурної спадщини, звертаємося до статті Віри Агеєвої про Ієремію Айзенштока — науковця, у долі якого перетнулися кілька ідентичностей і кілька історичних епох.

🔹 Віра Агеєва — докторка філологічних наук, професорка кафедри літературознавства імені Володимира Моренця, письменниця та літературна критикиня. Співзасновниця Київський інститут гендерних досліджень, лавреатка Шевченківської премії та Премії Петра Могили, авторка численних наукових і науково-популярних видань.

📜 У центрі статті — постать Ієремії Айзенштока, єврея за походженням, який свідомо обрав україністику своїм фахом і покликанням. У 1920-х роках він став частиною покоління, що розбудовувало модерну українську культуру як відкритий проєкт, до якого долучалися люди різного походження та досвіду.

Дослідниця показує, що для Айзенштока українська культура була не лише предметом наукового зацікавлення, а й простором інтелектуальної свободи. Він працював із архівами, досліджував українську літературу, розвивав нові методологічні підходи та долучався до формування модерного літературознавства.

💬 «Ієремія Айзеншток — постать, у якій перетинаються кілька ідентичностей і кілька історій. Єврей за походженням, він свідомо обирає українську культуру як поле своєї праці і цей вибір у 1920-х був не просто академічним, а світоглядним і політичним».

Водночас біографія Айзенштока нагадує про драматичну долю цілого покоління українських інтелектуалів. У 1930-х роках радянська влада почала згортати культурні й наукові проєкти, руйнувати інституції та переслідувати тих, хто творив модерну українську культуру. Після війни під удар потрапили і українська, і єврейська складові його ідентичності.

Стаття Віри Агеєвої пропонує подивитися на історію української культури ширше — як на спільний проєкт багатьох людей різного походження, яких об'єднували не етнічність чи походження, а спільна відповідальність за розвиток культури та науки.

📌 Детальніше зі статтею можна буде ознайомитися вже цього літа після онлайн-публікації Імагологічної збірки проєкту на сайті.

🤝 Допис створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет "Києво-Могилянська академія" у партнерстві з UNESCO Ukraine за підтримки European Union in Ukraine. Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

🧐 Чи можна назвати Тараса Шевченка антисемітом? Продовжуємо серію дописів про дослідження літературної групи проєкту й цього разу звертаємося до статті Олександра Бороня, присвяченої єврейській темі у творчості Кобзаря.

🔹 Олександр Боронь — доктор філологічних наук, член-кореспондент Національна академія наук України, заступник директора з наукової роботи та завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор численних монографій і досліджень, присвячених творчості Тараса Шевченка.

✍ Дослідник показує, що поширені звинувачення Шевченка в антисемітизмі часто виникають через ототожнення автора з його персонажами та ігнорування історичного контексту. Водночас біографічний Шевченко неодноразово демонстрував гуманістичну позицію щодо євреїв, а в 1858 році навіть долучився до протесту проти антисемітських публікацій у пресі.

У центрі статті — єврейські образи в поезії та прозі Шевченка. Дослідник аналізує, як працювали літературні та фольклорні стереотипи його часу, але водночас звертає увагу на складність окремих персонажів. Навіть у «Гайдамаках», де євреї часто постають крізь призму колективних уявлень епохи, образ Лейби виходить далеко за межі простого поділу на «позитивних» і «негативних» героїв.

💬 «Ще за Шевченкового життя представники освіченого єврейства, інтелігенції сприймали Шевченка як свого, його творчість у відомому їм на той час обсязі була близькою і зрозумілою, адже він став виразником загальнолюдських ідеалів».

Стаття пропонує подивитися на творчість Шевченка без спрощень і сталих ярликів. Вона нагадує, що складний світ літератури рідко вкладається в однозначні оцінки, а уважне читання текстів і контекстів часто відкриває значно більше, ніж усталені уявлення.

Детальніше зі статтею можна буде ознайомитися вже цього літа після онлайн-публікації Імагологічної збірки проєкту на сайті.

🤝 Допис створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет "Києво-Могилянська академія" у партнерстві з UNESCO Ukraine за підтримки European Union in Ukraine. Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

💭 Що можуть розповісти архіви про життя єврейських громад України? Які історії зберігають документи, рукописи, листування та маловідомі матеріали, розпорошені по архівних збірках?

Упродовж кількох місяців команда наукової групи з історичної спадщини проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізується Національний університет "Києво-Могилянська академія" за підтримки UNESCO Ukraine та Європейського Союзу працювала у 24 архівах, бібліотеках і музеях України, опрацювавши 67 фондів документів, пов’язаних з історією та культурою єврейських громад. Серед них — матеріали їдишем, івритом, польською, німецькою, французькою та англійською мовами.

📜 Результатом цієї роботи став двомовний «Оглядовий звіт про єврейську документальну та архівну спадщину в Україні». Це дослідження відкриває цілий пласт джерел — від документів про створення Єврейського музею у Львові до матеріалів про єврейську пресу, освітні ініціативи та життя громад у різних регіонах України.

Ця робота стала ще одним кроком до осмислення та збереження єврейської спадщини України, як невід’ємної частини нашої спільної культурної пам’яті.

🤝 Усі публікації в межах проєкту здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

📌 Ознайомитися з підсумками проведеного моніторингу можна за покликанням: https://shhr.ink/QdROU1D

Архівам єврейських письменників присвячено нову сторінку Віртуального музею єврейської історії та культури України, створену науковою групою з культурної спадщини проєкту «Єврейська спадщина в Україні».

📜 Нова зала представляє літературну та документальну спадщину єврейських авторів. Архівні матеріали, тексти, листування та рукописи зберігають свідчення про культурне життя єврейських громад України, інтелектуальні середовища ХХ століття та досвід історичних потрясінь.

Сторінка поєднує архівні джерела, дослідницькі напрацювання та сучасний погляд на літературний процес, повертаючи імена, тексти й культурні контексти в ширший український та європейський простір. Підготовка матеріалу є частиною системної діяльності проєкту, спрямованої на актуалізацію малодосліджених сторінок минулого на основі архівних матеріалів і міждисциплінарного підходу.

🔗 Переглянути сторінку можна за покликанням: https://shhr.ink/wvE8LCW

Матеріал підготовлено науковою групою проєкту з культурної спадщини «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізується Національний університет "Києво-Могилянська академія" за підтримки UNESCO Ukraine та Європейського Союзу.

🤝 Усі публікації в межах проєкту здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

📜 Література як віддзеркалення пам’яті про спільне минуле:
серія коротких науково-популярних блог-постів

Розпочинаємо серію дописів про дослідження літературної наукової групи проєкту, у яких науковці та науковиці групи ділитимуться своїми роздумами про єврейську складову української літературної спадщини, спільний досвід і взаємосприйняття, розкриваючи цікаві та невідомі раніше паралелі, образи та рефлексії.

Про авторку:
🔹 Ірина Борисюк — кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри літературознавства імені Володимира Моренця, головна редакторка журналу «Наукові записки НаУКМА. Літературознавство», письменниця і літературна критикиня.

У своїй статті Ірина Борисюк аналізує роман Юрія Винничука «Танґо смерті» і те, як він дозволяє осмислити українсько-єврейську історію. Дослідниця працює з темами пам’яті, ідентичності та міжкультурного діалогу.

✍ У центрі статті — події Другої світової війни та Голокост. Авторка показує, як художній текст допомагає говорити про травматичний досвід і формувати спільну пам’ять.

Один із ключових образів — «підселення душі». У романі це метафора співпереживання: можливості відчути чужу історію як свою, без спрощення чи привласнення. Водночас Львів постає як втрачений багатокультурний світ, зруйнований війною.

💬 «Чужі спогади, які стали частиною твоєї приватної історії, вже не вийде ігнорувати. Танґо смерті, що звучить на вулицях сучасного Львова, є метафорою віднайденої пам’яті, що незворотно переформатовує ландшафт нашої колективної ідентичності. І рамка жанрової літератури придається для цього якнайкраще».

У підсумку «Танґо смерті» — це не лише про минуле, а про спробу знайти мову для емпатії, взаєморозуміння та солідарності.

Детальніше зі статтею можна буде ознайомитися вже цього літа після онлайн-публікації Імагологічної збірки проєкту на сайті.

🤝 Допис створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет "Києво-Могилянська академія" у партнерстві з UNESCO Ukraine за підтримки Європейського Союзу.
Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Продовжуємо серію відеоесе літературної групи проєкту «Єврейська спадщина в Україні». Ці випуски покликані відкривати академічні дослідження ширшій аудиторії та виводити розмову про тексти, постаті й явища за межі наукового середовища.

🎞 Відеоесе Ростислава Семківа присвячене роману Джонатана Сафрана Фоера «Всьо ясно» — одному з найцікавіших текстів американської літератури зламу ХХ–ХХІ століть.

У центрі роману — подорож Україною наприкінці 1990-х у пошуках слідів родини, знищеної під час Голокосту. Значну частину твору становить історія єврейського містечка в Україні від XVIII століття до його знищення під час Другої світової війни, а також своєрідний погляд американця на українську реальність кінця 1990-х.

Водночас текст Фоера є яскравим прикладом метамодерного письма, що поєднує іронію й ґротеск із прагненням до серйозної розмови про пам’ять і травму. У відеоесе Ростислав Семків розповідає, чому цей спосіб говорити про минуле є особливо актуальним для сучасної української культури.

📌 Більше — у відеоесе: https://shhr.ink/qG_v5H

🤝 Відеоесе створено в межах проєкту «Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні рефлексії крізь призму архівних документів, культури, історії та літератури», який реалізує Національний університет "Києво-Могилянська академія" за підтримки UNESCO Ukraine та Європейського Союзу. Усі публікації здійснюються за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їхній зміст є виключною відповідальністю партнерів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.