06/09/2023
Історія створення ESVD
(Європейського ветеринарного дерматологічного товариства)
Переклад з буклету «Відзначання 25 річниці ESVD» 2009 р.
Ганс-Йоахім Кох, Перший Президент ESVD, Ветеринарна клініка Біркенфельд, Німеччина.
Перший європейський конгрес з ветеринарної дерматології відбувся 19 вересня 1984 року в Гамбурзі. Це було народження ESVD, яка, починаючи з 1984 року, стала однією з двох найбільших європейських асоціацій клінічної ветеринарної спеціалізації. Досягнення 25-річчя ESVD є гарною нагодою, щоб розповісти історію того, як все починалося і що привело до народження і створення цієї динамічної організації.
Підсумовуючи цей шлях, не маю сумніву, що походження ESVD базувалося на особистій дружбі і пристрасті до ветеринарної дерматології.
Моя хронологія тих подій є особистим поглядом і не охоплює подробиць часів після першого конгресу. Вона починається з недерматологічного виступу, який я представив у квітні 1982 року на щорічному зібранні AAHA (American Animal Hospital Association) у Лас-Вегасі, США, що відбувалося разом з Конгресом WSAVA. Мене запросив журнал "Veterinary Economics", що надає фахову інформацію з управління практикою ветеринарної медицини, аби представити мою клініку для дрібних тварин в Німеччині, яка має незвичний екстрер’єр, заснований на фундаментах шестикутної форми і в плані схожа на бджолині соти, а також інші особливості. Під час цього конгресу я познайомився з Джорджем Г. Мюллером, головним автором і редактором перших видань книги "Small Animal Dermatology", яку багато хто вважає "біблією ветеринарної дерматології". Він народився як Georg Heinz Müller у Бреслау, Німеччина (тепер Вроцлав, Польща) і емігрував разом з родиною в молодому віці до США. На момент нашої зустрічі він працював у приватній практиці у Walnut Creek, Каліфорнія, і був запрошуваним професором з порівняльної дерматології в Медичній школі Стенфордського Університету, Пало Альто, Каліфорнія. Він запросив мене та мою дружину Гайді на вечерю на наступний день в швейцарському ресторані, який розташований навпроти конгрес-центру. Я пам'ятаю, як я сидів у глибокому кріслі ресторану та слухав доктора Мюллера. Менше ніж за добу він вже склав чіткі плани для мене, і вже тоді мені здалося, що в нього вже були досить великі ідеї про те, яким повинна бути європейська ветеринарна дерматологія в майбутньому. Він запропонував мені навчатися, щоб стати. дерматологом і сказав, що допоможе мені в цьому. Мені здавалося, що стати дерматологом для мене неможливо, оскільки мені було важко відрізнити навіть прості види зовнішніх паразитів. Але доктор Мюллер не відступав. Він сказав, що кожен може вивчати дерматологію. Але він попередив, що якщо вже прийнято рішення заглибитися у дерматологію, то дерматологія ніколи не відпустить. Він сказав, що перші носії ідеї розвитку ветеринарної дерматології до США потрапили з Європи. Він розповів мені про Шинделку (Schindelka), викладача Віденської ветеринарної школи, який опублікував свою книгу "Хвороби шкіри у домашніх тварин" на початку 20-го століття, і про Франка Крала, який емігрував з Європи в США. Франк Крал впровадив ветеринарну дерматологію в Америці як "нову" дисципліну. Як професор ветеринарної медицини в Школі ветеринарної медицини Університету Пенсильванії він заклав основи сучасної ветеринарної дерматології. Джордж Мюллер вважав, що настав час повернути ветеринарну дерматологію до Європи, де вона птерпала внаслідок Другої світової війни. Він сказав, що вже деякий час шукав європейського ветеринара, який міг би сприяти відновленню ветеринарної дерматології в Європі.
Через шість місяців, у жовтні 1982 року, Джордж Мюллер прийняв запрошення завітати до нас додому в Німеччині. Я також запросив невелику групу ветеринарів з різних місць Німеччини, які мали особливий інтерес до дерматології. Це були визнані колеги, серед яких Ференц Каса, Карла Терлінг і Бербель Беарді. Джордж Мюллер представив клінічні випадки та діагностував захворювання шкіри на живих тваринах-пацієнтах. Мої колеги і я були надзвичайно вражені і заснували "Freundeskreis dermatologisch interessierter Tierärzte" (FDIT), "Коло ветеринарів-друзів, які цікавляться дерматологією"), попередник Німецького товариства ветеринарної дерматології.
У листопаді 1983 року Джордж Мюллер був запрошений провести дводенний семінар з дерматології дрібних домашніх тварин в Мюнхенській ветеринарній школі. Це була чудова нагода для нас знову зустрітися в Німеччині і обмінятися ідеями щодо створення європейської структури ветеринарної дерматології. Подорож Джорджа Мюллера до Мюнхена, де він мав виступати, пролягла через кілька країн. Ми вирушили з нашого будинку в Німеччині і поїхали в Париж, де зустрілися з видатними французькими дерматологами, Дідьє Карлотті і П'єром Фур'є. Це була моя перша зустріч з доктором Карлотті. Потім ми вирушили в Безе в Бургундії, де ми перебували кілька днів у середньовічному готелі, а потім в Антіб, де ми зустрілися з вже відомим дерматологом Зейнебом Аль-Хайдарі, і нарешті у Флоренцію, де ми провели день разом з власником ветеринарної клініки "Clinica Veterinaria Europa", Пірано Піццірані, його синами (троє з них були ветеринарами!) і Алессандрою Фондаті, перед завершенням нашої подорожі в Мюнхен. Я пам'ятаю, як доктор Мюллер сидів разом з Алессандрою Фондаті в гостьовій кімнаті родини Піццірані та розповідав їй про ветеринарну дерматологію і що робити, щоб стати дерматологом. Як багатьом відомо, вона дуже успішно дотримувалася його порад.
Яка захоплююча подорож! Доктор Карлотті, зі всією його енергією та ентузіазмом, підняв наш бойовий дух і нашу волю створити європейську структуру для ветеринарної дерматології. До речі, Джордж Мюллер і я скористалися нагодою під час нашого перебування в Парижі, щоб відвідати Академію наук та відшукати останні наукові документи, які раніше були класифіковані і в яких описувалася відкриття і опис Бергера демодексних кліщів в 1841 і 1843 роках. Він ідентифікував їх як представників класу Tardigrada, але не дав їм назви. Дні, які ми провели в середньовічному готелі в Бургундії, були надзвичайно креативними. Ми сиділи перед д каміном і розглядали план для європейського аналогу Американської академії ветеринарної дерматології при слабкому світлі лампи на гасі. Обговорювалися щорічні конгреси, фінансові аспекти, статут і правила для багатьох можливих шляхів розвитку. Джордж Мюллер навіть намалював нашвидкуруч логотип для майбутньої організації, на якому був схематично зображений демодекс, хоча це ніколи не використовувалося.
Була дискусія щодо назви організації. Чи це має бути Європейська академія ветеринарної дерматології, як наш американський аналог, чи Європейське товариство ветеринарної дерматологі? Я схилявся до «Товариства», слово «Академія» для моїх вух звучало дивно.
Ще одним питанням для обговорення було створення Європейської асоціації національних груп з вивчення ветеринпрної дерматології, на противагу Товариства з індивідуальним членством. Зважаючи на те, що стан розвитку та кількість членів серед ветеринарних дерматологічних груп у Європі були досить нерівномірними, я був рішуче за організацію з членами, незалежними від національного походження. Це гарантувало б рівні можливості окремим членам європейської організації.
Ми з доктором Карлотті розширили наші контакти. Він запросив мене організувати зустріч з дерматологами з нагоди конгресу WSAVA в Гамбурзі в 1984 році і надав мені список колег, зацікавлених у ветеринарної дерматології з усієї Європи. Це дозволило мені організувати перший європейський ветеринарний дерматологічний конгрес, який відбувся 19 вересня 1984 року в Гамбурзі. Конгрес був організований за рахунок власних коштів і виявився дуже дорогим, незважаючи на те, що лише 40-50 делегатів взяли участь у цій першій зустрічі.
Щоб дізнатися про стан ветеринарної дерматології в різних європейських країнах, запрошеним спікерам було запропоновано представити коротке повідомлення на наукову тему та про ситуацію в ветеринарній дерматології в кожній зі своїх країн.
Доповіді про розвиток та еволюцію ветеринарної дерматології в різних європейських країнах та у США були представлені: Тоном Віллемсом - в Нідерландах, Девідом Ллойдом - у Великої Британії, Анною Ріос - в Іспанії, Бріттою Олен - у Швеції, мною - в Німеччині, Кеном П. Бейкер - в Ірландії, Клаудєю фон Чарнер - в Швейцарії, П’єром Фур’є - у Франції та Джорджом Х. Мюллером - у США.
Короткі (наукові) повідомлення: «Спеціальна практика ветеринарної дерматології» від Г. Х. Мюллер (США), «Атопічний дерматит собак» від Т. Віллемса (Нідерланди), «Лікування піодерми бензоїл-пероксидом» від Д. Ллойда (Велика Британія), «Плоскоклітинна карцинома у білих кішок» від А. Ріос (Іспанія), «Цинк-залежний дерматит» від B. Öhlen (Швеція), «Цинк-залежний дерматоз» від H. Rodenbeck (Німеччина), «Вузлова гранульома вірогідного грибкового походження у ірландського ваговоза» від К.П. Бейкер (Ірландія), «Пемфігус у кота» від C. von Tscharner (Швейцарія), «Лікування нотоедрозу івермектином» від B. Bigler
(Швейцарія), «Відео про аутоімунне захворювання» від Y. Legeay (Франція) та «Шкірний тест при блошиному алергійному дерматиті» від Д. Карлотті (Франція).
Зустріч була яскравою та дуже успішною. Ніколи раніше ветеринари з різних країн не обмінювалися інформацію про їхній досвід та роботу.
Установчі збори для створення ESVD відбулися ввечері в готелі Hafen, Гамбург. Концепція була ретельно підготовлена доктором Мюллером і мною, і ми запросили членів-засновників для ESVD з країн Центральної Європи, щоб заощадити витрати на проїзд до майбутніх засідань ради. Засновниками виступили Дідьє Карлотті та П'єр Фур'є, обидва з Франції, Девід Ллойд з Великобританії, Тон
Віллемс з Нідерландів, Клаудія фон Чарнер зі Швейцарії (заочно) і я.
Повертаючись до Сан-Франциско, доктор Мюллер написав особистий лист «Гансу, Гайді та Далаї» (наша такса в той час), датований 21 вересня 1984 року.
На звороті першої сторони він зазначив:
«Ще раз, все вдалося, на що ми сподівалися:
1. Створення ESVD
2. KOCH - голова
3. Симпозіум 1985 - Париж
4. 1986 - Утрехт.
Це перший письмовий документ - який я знаю - про створення ESVD».
Доктор Мюллер продовжував цікавитися новоствореною ESVD. 16 червня 1985р він писав з Уолнат-Крік, Каліфорнія:
«Мені прикро, що я не зможу бути в Парижі на 2-ій щорічній зустрічі ESVD, але думками я буду з вами. Сподіваюся, зустріч пройде добре і успішно..». «Будь ласка, напиши мені та розкажи, як пройшла паризька зустріч…»
У перші роки основною діяльністю ESVD були щорічні конгреси. Учасники-засновники працювали важко, але завжди були сповнені ентузіазму та радості, і дуже ефективно розвивали весь потенціал цієї нової організації. Зав'язалися тісні особисті дружні стосунки, які продовжують процвітати.
Багато зустрічей було організовано в нашому будинку в Бургундії. Атмосфера старої будівлі надихала і допомала стимулювати хорошу співпрацю. Статут та правила Американської академії ветеринарної дерматології були використані як модель нашого власного статуту.
Невдовзі наша діяльність була поширена на організацію програм СЕ (продовженої освіти) та створення Журналу Ветеринарна дерматологія - особливе досягнення Девіда Ллойда. Було посіяно зерно для розвитку Європейського коледжу ветеринарної дерматології та організаційних структур для Всесвітніх конгресів з ветеринарної дерматології. Своєю різноманітною діяльністю ESVD допоміг створити дуже значний ринок ветеринарної дерматологічної продукції.
ESVD має далекосяжний вплив на світ ветеринарії. Члени ESVD та ті, хто пройшов навчання в ESVD, допомогли покращити якість життя мільйонів тварин - в Європі та за її межами - і продовжуютьробити це.
2009 рік дає привід для подяки та визнання того, що 25-річна еволюція європейської ветеринарної дерматології пройшла надзвичайно добре і обіцяє набагато більше в майбутньому.
