04/02/2026
https://www.facebook.com/share/p/1Cep9gkUgH/?mibextid=wwXIfr
«...Щоб світлу душу сколихнуть»: до 90-річчя Бориса Мозолевського 🌟
Сьогодні ми відзначаємо ювілей людини, чиє ім'я вписане золотими літерами не лише в історію світової археології, а й у літопис українського духу. Борис Мозолевський (1936–1993) був не лише дослідником курганів - він був шукачем сенсів.
Для педагогічної спільноти його постать є особливою. Мозолевський як ніхто інший розумів: знання про минуле мають сенс лише тоді, коли вони «сколихують душу», коли стають внутрішнім світлом для сучасної людини. Його поезія - це глибока філософія життя, де кожен рядок звучить як заклик до самопізнання та відповідальності перед майбутнім.
У день його 90-річчя ділимося з вами цими пророчими рядками про зірки, долю та істинне призначення людини.
В задумі світлий і прекрасний,
Степ спочива на ковилі.
А зорі падають і гаснуть,
Не долетівши до землі.
Звідкіль вони сюди летіли?
З яких світів? З якої мли?
Що розказати нам хотіли? –
Та не зуміли, не змогли.
Невже і я отак завчасно
Впаду, погасну, промину,
До душ людських не докричавшись,
Їх не розкривши таїну?
Навіщо ж мати світлочола
Дарує нам тоді життя,
Коли немає в нім нічого,
Крім суєти і забуття?
Чи, може, жить – не так вже й мало?
І в тім-то, може, й вища суть,
Що зірка задля того й впала,
Щоб світлу душу сколихнуть?
З днем народження, Майстре! 🇺🇦
#БорисМозолевський #90років #ПедагогічнийМузей #Спадщина #УкраїнськаКультура #Поезія