29/11/2025
Відправним пунктом платонівського філософування є страта Сократа. В демократичній державі було засуджено на смерть людину, єдина провина якої полягала в служінні істині. Смерть Сократа
стала каноном моральної мужності. Мислячі люди мали б замислитись: чи має право на існування життєвий устрій, що карає смертю прагнення правди? Для Платона було очевидно, що світ, в якому є можливими засудження і страта Сократа, не знає ні справедливості, ані добра, і не живе у згоді з ними. Доля Сократа це довела з образливою яснотою.
Однак неможна уявити собі, що добро і справедливість не існують взагалі — адже вони є присутніми у свідомості людей, кожна людина має про них інтуїтивне уявлення .Отже, добро і справедливість не існують у світі, але уявлення про
них люди мають. Звідки? Платон постулює існування двох світів —світу речей, що сприймаються чуттєво (все, що є видимим, чутним, що можна відчути на дотик і нюх) та умосяжного світу ідей. Вчення про ідеї — основа його філософії. Термін “ідея” (того ж кореня, що
й латинське videre або українське “бачити”) походить від грецького слова “ейдос”, “яке первино позначає те, що можна побачити”, але у Платона набуває значення також умосяжного – інтелігібельного
бачення:“видимий ейдос – це те, що є видимим для людських очей; інтелігібельний ейдос – це те, що є доступним для осягнення розумом (нусом)”
Платон створює оригінальну теорію пізнання, згідно з якою пізнання є пригадуванням (гр. анамнезис). Людина — це поєднання смертного тіла і безсмертної душі Таким чином, в кожної людини є інтуїтивне уявлення, напри-
клад, про добро і красу. Адже і добро, і краса (прекрасне), і спра-
ведливість — це ідеї.
Співвідношення світу ідей і чуттєво-сприйманого світу можна
проілюструвати відомим фрагментом з праці Платона “Держава”:
“Уподібни, будь ласка, нашу людську природу з огляду на розумову
культуру і її відсутність ось до якого стану... Уяви собі, що люди
ніби перебувають у підземному, подібному до печери помешканні,
до якого на всю ширину печери веде відкритий для світла вхід.
Люди сидять тут ще з дитинства, мають скуті кайданами ноги й
шию, тож рушитися з місця вони не можуть і дивляться лише про-
сто себе, бо повернути голову їм не дозволяють кайдани. Згори і
здалеку падає на них світло вогню, до якого вони обернені плечи-
— Уявляю, — мовив Главкон.
— Тоді уяви собі, що уздовж цього муру люди носять всілякі
витвори, тримаючи їх так, щоб вони були видні зверх огорожі: тут і
статуї, і всілякі зображення інших живих істот, виконані з каменю і
дерева. І, певна річ, що одні люди при цьому розмовляють, інші —
мовчать.
— Дивний же ти малюєш образ і дивних кайданників! — вигук-
нув він.
— Подібних до нас …
Отже, підсумуємо: ідеї можна “бачити” очима розуму, вони ося-
гаються за допомогою умогляду. На відміну від конкретних речей,
ідеї є вічними і не підлягають руйнуванню.
Світ ідей протистоїть буденному світові не лише як абстрак-
тне — конкретному, сутність — явищу, оригінал — копії, але і як
благе — злому. Платонівська філософія є песимістичною. Вона
просякнута переконанням (згодом сприйнятим християнством),
що чуттєво-сприйманий світ лежить у злі.
*** фрагмент з книги "Етика і естетика" автор Alexander Pustovit замовити можна за посиланням https://melosvit.com.ua/duzhe-cikavi-knigi/etika-i-estetika-pustovit-ov
***Дякуємо за переклад українською пані Anna Ilyina ❤️
