Нотне видавництво "Мелосвіт"

Усміхнімось, колеги і піднімемо зранку горнятко кави на честь Дня народження Грандіозного Маестро! Бог нас любить! Підтвердженням тому є музика, написана Йоганом Себастьяном Бахом❤️
З Днем народження, пане Йогане Себастьяне Бах!

Дуже швидко з’ясувалося, що робота у Баха
нехитра – працював він усього три дні на тиж-
день, та й то, – зовсім трішки, а решту часу був
абсолютно вільний. Правда, в його обов’язки
входило не тільки вражати публіку своїми вір-
туозними можливостями – якраз із цим Себа-
стьян справлявся прекрасно; йому ще доводи-
лося працювати з хором і оркестром, у якому,
на його власну думку, зібралися всі головні
місцеві бовдури. Особливо його дратував фа-
готист Ґайерсбах – грати не вміє, а туди ж, –
мудрує і огризається. Бах із ним навіть побив-
ся одного разу – ну, як побився – ледве встиг
взятися за шпагу, як їх розтягнули. Себастьян
замолоду був запальний і швидкий, образ не
терпів.
Хоча Бах і вважав себе зовсім дорослим, на-
справді ж він ним не був – він був підлітком.
Енергійним, обдарованим, зухвалим підлітком,
у якого вирує кров і свербить душа.
Іноді Себастьян просиджував усенькими днями в церкві, займався, імпровізував,складав щось новеньке для недільних служб і виступів. У більшості випадків виходило цілком симпатично, але іноді Бах знаходив на клавіатурі такі дикі для барочного вуха гармонії, що звідкілясь ізнизу з’являвся настоя-
тель храму і говорив:
– Чи можна спокійніше, Себастьяне?
– Не можна, – досить зухвало відповідав
Бах, – це якраз те, що я хотів. Ось побачите
– людям сподобається.
І людям дійсно подобалося – дуже скоро
до служіння стало приходити стільки народу,що вони не вміщалися у церкві. Як не дивно,але й триста років тому люди розуміли, що такі талановиті підлітки – це диво, явище, благодать. Люди юрмилися, тягнули шиї, намагалися розгледіти, хто це там так вишиває за органом.
Настоятель був задоволений.
А іноді Бах не займався, а ходив по місту і пихкав люлькою. Йому було про що подумати – нещодавно до рук йому потрапили ноти італійця Вівальді і це було щось дивовижне – нетутешня, залітна, танцювальна музика. Бах не був особисто знайомий з Вівальді, не знав про його успіхи в педагогіці та мистецькі вибрики в церкві, але був такий вражений, що переклав кілька його концертів для органа.
Італія була дуже далеко – в усякому разі, пішки не дочимчикуєш. Бах і не збирався. Зате збирався пішки дійти до Любека, на концерт до великого Букстехуде.
Дітріх Букстехуде був абсолютним кумиром Баха – у Баха, як і у будь-якого нормального підлітка, був кумир. І понад усе на світі Бах хотів потрапити на
концерт свого кумира – концерти проводили
лише п’ять разів на рік і потрапити на них було
непросто. Тому коли Себастьян почав відпрошуватися з роботи – його відпустили. Хоч і з великим скрипом – час був передріздвяний, робочий.
Розуміли – як не відпустиш із миром, то
піде сам.
***фрагмент з книги Maria Pustovit Maria Pustovit "Бах теж був людиною" ціна 180 грн замовити можна у нас на сайті за посиланням https://melosvit.com.ua/duzhe-cikavi-knigi/bah-tezh-buv-lyudinoyu

23 лютого 1685 ріку в цей світ народився грандіозний Музикант Георг Фрідріх Гендель
***
Тато не дозволяв Георгу грати на клавесині. Він взагалі прибрав
з хати все, на чому можна було грати, а клавесин виніс на
горище. Тому що тато любив тишу та юристів.
– Ось поїдемо до герцога, – погрожував він, – я йому розповім,
чим ти ночами займаєшся. До чого додумався. Спати неможливо.
Тата можна було зрозуміти – йому було 67 років і ночами він
хотів спати.
Зрозуміти Георга було важче – йому було чотири і ночами він
хотів грати на клавесині.
Але йому пощастило. Герцог його послухав, здивувався і сказав:
– Як на мене, навдивовижу музикальна дитина! Чого ви до
нього причепилися? Хай грає!
– А у нас клавесин на горищі, – поскаржився маленький Георг.
Герцог розреготався:
– Клавесин наказую поставити на місце.
Тато з Георгом поїхали додому
– Не хочеш, отже, бути поважною людиною, – сказав тато, –
хочеш бути музикантом. Ну що ж, як хочеш. Давай лише пару
років почекаємо. Хто ж таку дрібноту захоче взяти.
Тато у Георга насправді був непоганий.
Він відправив його вчитися.
В який спосіб Георг за два роки опанував орган, клавесин,
скрипку, гобой, короткий курс гармонії та композиції – я не
знаю. Мабуть, він був талановитим.
До речі, поважною людиною він став, і дуже швидко – в
одинадцять років його вже запрошували пограти при дворі.
Курфюрст навіть хотів відправити Георга доучуватися в Італію,
але тато не відпустив. У нього була для того поважна причина
– він відчував, що жити йому залишилося недовго. І дійсно –
зовсім скоро помер.
Таким чином, Гендель виявився у дванадцять років дорослим
самостійним музикантом, що подавав великі надії.
*** фрагмент з книги Maria Pustovit "Сам ти Гендель", ціна 400 грн., замовити можна за посиланням https://melosvit.com.ua/duzhe-cikavi-knigi/sam-ti-gendel

Дорогі наші музичні люди!
Дякуємо Богу - ми пройшли цей рік, працювали багато і багато змогли!
Дякуємо нашим славним ЗСУ - молимось і донейтимо🙏
Дякуємо за цей рік з усіми вами!❤️
Дякуємо за Вашу підтримку і співтворчість!❤️ Дякуємо за Ваші теплі слова підтримки нашої роботи і замовлення наших видань! Бажаємо ПЕРЕМОЖНОГО 2026 року!
І ХАЙ ВІН СКОНАЄ!🙏
А Україна була, є і буде! Амінь❤️
Продовжуємо робити нашу улюблену справу РАЗОМ і до зустрічі в Новому 2026 році!💙💛💫

Відправним пунктом платонівського філософування є страта Сократа. В демократичній державі було засуджено на смерть людину, єдина провина якої полягала в служінні істині. Смерть Сократа
стала каноном моральної мужності. Мислячі люди мали б замислитись: чи має право на існування життєвий устрій, що карає смертю прагнення правди? Для Платона було очевидно, що світ, в якому є можливими засудження і страта Сократа, не знає ні справедливості, ані добра, і не живе у згоді з ними. Доля Сократа це довела з образливою яснотою.
Однак неможна уявити собі, що добро і справедливість не існують взагалі — адже вони є присутніми у свідомості людей, кожна людина має про них інтуїтивне уявлення .Отже, добро і справедливість не існують у світі, але уявлення про
них люди мають. Звідки? Платон постулює існування двох світів —світу речей, що сприймаються чуттєво (все, що є видимим, чутним, що можна відчути на дотик і нюх) та умосяжного світу ідей. Вчення про ідеї — основа його філософії. Термін “ідея” (того ж кореня, що
й латинське videre або українське “бачити”) походить від грецького слова “ейдос”, “яке первино позначає те, що можна побачити”, але у Платона набуває значення також умосяжного – інтелігібельного
бачення:“видимий ейдос – це те, що є видимим для людських очей; інтелігібельний ейдос – це те, що є доступним для осягнення розумом (нусом)”
Платон створює оригінальну теорію пізнання, згідно з якою пізнання є пригадуванням (гр. анамнезис). Людина — це поєднання смертного тіла і безсмертної душі Таким чином, в кожної людини є інтуїтивне уявлення, напри-
клад, про добро і красу. Адже і добро, і краса (прекрасне), і спра-
ведливість — це ідеї.
Співвідношення світу ідей і чуттєво-сприйманого світу можна
проілюструвати відомим фрагментом з праці Платона “Держава”:
“Уподібни, будь ласка, нашу людську природу з огляду на розумову
культуру і її відсутність ось до якого стану... Уяви собі, що люди
ніби перебувають у підземному, подібному до печери помешканні,
до якого на всю ширину печери веде відкритий для світла вхід.
Люди сидять тут ще з дитинства, мають скуті кайданами ноги й
шию, тож рушитися з місця вони не можуть і дивляться лише про-
сто себе, бо повернути голову їм не дозволяють кайдани. Згори і
здалеку падає на них світло вогню, до якого вони обернені плечи-
— Уявляю, — мовив Главкон.
— Тоді уяви собі, що уздовж цього муру люди носять всілякі
витвори, тримаючи їх так, щоб вони були видні зверх огорожі: тут і
статуї, і всілякі зображення інших живих істот, виконані з каменю і
дерева. І, певна річ, що одні люди при цьому розмовляють, інші —
мовчать.
— Дивний же ти малюєш образ і дивних кайданників! — вигук-
нув він.
— Подібних до нас …
Отже, підсумуємо: ідеї можна “бачити” очима розуму, вони ося-
гаються за допомогою умогляду. На відміну від конкретних речей,
ідеї є вічними і не підлягають руйнуванню.
Світ ідей протистоїть буденному світові не лише як абстрак-
тне — конкретному, сутність — явищу, оригінал — копії, але і як
благе — злому. Платонівська філософія є песимістичною. Вона
просякнута переконанням (згодом сприйнятим християнством),
що чуттєво-сприйманий світ лежить у злі.
*** фрагмент з книги "Етика і естетика" автор Alexander Pustovit замовити можна за посиланням https://melosvit.com.ua/duzhe-cikavi-knigi/etika-i-estetika-pustovit-ov
***Дякуємо за переклад українською пані Anna Ilyina ❤️

Вокалістам до уваги - "Ave Maria" випуск 2 збірка солоспівів та ансамблів різних епох для голосу і фортепіано( органу). Ціна 250 грн. Зміст - на фото і в коментарях, замовити можна за посиланням https://melosvit.com.ua/vokal-hor/ave-maria-vip-2-ansambli-ta-solospivi