Центр «Кримські cтудії» Києво-Могилянської академії

Дорогі друзі та колеги! Маємо приємність запросити вас на офлайн подію: Лекція Олексія Савченка «Кримськотатарська спадщина в музеї. Дослідження та осмислення».

Лекція присвячена досвіду роботи зі спадщиною кримських татар в Національному музеї історії України, а також взаємодії між дослідниками та носіями культури у музейному просторі з метою репрезентації цієї колекції. Музейні колекції є не лише зібранням речей, що мають історичну, художню чи матеріальну цінність. Більшість із музейних предметів містять відбиток своєї епохи. Виступають свідками та учасниками різноманітних подій у житті як окремої людини, так і цілого народу. Працюючи над збереженням і дослідженням музейних колекцій, що репрезентують спадщину корінного народу України – кримських татар, музейники не лише здійснюють атрибуцію артефактів, але й вивчають обставини їх походження, соціальний та культурний контекст.

18 червня, 18.00
НаУКМА, вул. Волоська 12/4 (7 корпус)
Точне місце проведення буде повідомлено після реєстрації (посилання в коментарях).

👨‍🎓👩‍🎓Сьогодні розпочався міжнародний літній інститут The Meeting Point: Turtle Island and Qırım – Indigenous Epistemologies, до якого долучився і Центр «Кримські студії» НаУКМА.

Протягом 9–12 червня в Текірдазі (Туреччина) кримськотатарські і канадські дослідники, культурні діячі та представники корінних народів Канади обговорюватимуть способи збереження та передачі знань, роль мови, пам’яті, спільноти та культури у житті корінних народів.
Літній інститут створює простір для діалогу між двома інтелектуальними та культурними традиціями – кримськотатарською та корінних народів Turtle Island (Північної Америки). У центрі уваги знаходяться різні способи осмислення світу, історичний досвід, тяглість культурних практик, а також виклики, пов’язані з колоніалізмом, вимушеним переселенням та збереженням ідентичності.

Серед учасників: Nara Narimanova, Elmira Muratova, Emine Ziyatdinova, Gayana Yüksel, Alina Dochu, Sezai Özçelik, Filiz Tutku Aydın, Nariye Seydamet, Nur Kancal, Volkan Marttin, Hakan Kırımlı, Martin-Oleksandr Kisly, Natalia Khanenko-Friesen, Larysa Hayduk, Lindsey Whitson, Shelby LaFramboise, Etienna Moostoos-Lafferty, Nicole Lugosi-Schimpf, Anzhelika Dosenko.

🗺️Де сьогодні живуть кримські татари за межами Криму та що об’єднує ці громади?
Під час лекції дослідниця Філіз Тутку Айдин розповіла про кримськотатарські діаспори у різних країнах світу, історію їхнього формування та особливості їхньої ідентичності. Ділимося кількома важливими тезами.

📌Перша кримськотатарська діаспора почала формуватися після анексії Криму Російською імперією у 1783 році. Тоді тисячі кримських татар були змушені переселитися до Османської імперії. Нові хвилі еміграції відбувалися протягом ХІХ століття, а великі кримськотатарські спільноти за межами батьківщини сформувалися також після подій Другої світової війни та депортації 1944 року.
📌Сьогодні кримськотатарські громади існують у багатьох країнах світу. Найчисельніша діаспора проживає в Туреччині – за різними оцінками, вона налічує до 5 мільйонів осіб. Кримські татари також живуть у Румунії, Болгарії, Литві, США, Канаді, Бразилії, Ірландії та інших країнах. Крім того є спільноти кримських татар в Казахстані, Узбекистані та інших державах Центральної Азії, які сформувалися внаслідок радянської депортації у 1944 році.
📌Попри географічну віддаленість, ці громади об’єднує спільна культура та політика пам’яті: пам’ять про геноцид кримськотатарського народу, зв’язок з історичною батьківщиною – Кримом, знання про власну державницьку традицію (Кримське ханство) та прагнення зберегти мову, культуру й релігійні практики.
📌Водночас кримськотатарські діаспори успішно інтегрувалися в суспільства країн проживання. Упродовж століть вони взаємодіяли з різними культурами, що сприяло формуванню багатошарової та гібридної ідентичності, яка поєднує кримськотатарську спадщину з досвідом життя в нових державах.

🗝️Більше про історію та особливості найбільших кримськотатарських діаспор дивіться в лекції Філіз Тутку Айдин на YouTube-каналі «Кримських студій». Посилання – у коментарях.

Філіз Тутку Айдин – доцентка кафедри політичних наук в Університеті соціальних наук Анкари (Social Sciences University of Ankara). Вона здобула ступінь доктора філософії (Ph.D.) в Університеті Торонто та спеціалізується на історії міграції, етнополітичній мобілізації та політичній історії колишніх радянських держав.

Вже завтра чекаємо на вас о 16.00 в НаУКМА на дискусії присвяченій новим цифровим підходам до дослідження документів радянських репресивних органів. Зокрема, серед іншого, будемо говорити про те як ШІ-інструменти та аналітичні алгоритми можуть допомогти розвінчувати імперські наративи у дослідженнях присвячених Криму та кримськотатарському національному руху.

Місце проведення буде повідомлене після реєстрації (посилання у коментарях).

📚Центр «Кримські студії» НаУКМА долучився до всеукраїнської інформаційної кампанії з нагоди Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Разом із Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим ми взяли участь у підготовці освітніх матеріалів для школярів про депортацію кримських татар 18 травня 1944 року та її довгострокові наслідки.

Центром були розроблені методичні рекомендації щодо проведення уроку до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у молодших та старших класах. На їх основі Представництво підготувало інформативні презентації, за якими вчителі в школах України провели тематичні уроки 18 травня.

Матеріали доступні за посиланням: https://cutt.ly/otMQcC5l

У межах кампанії Представництва Президента України в АР Крим по всій країні було розміщено тисячі інформаційних матеріалів: плакати, білборди, сітілайти розповідали про один із найтяжчих злочинів радянського режиму.

Join us on June 3 to learn more about the history, activism, and future role of the Crimean Tatar diaspora.

Lecture by Filiz Tutku Aydın: Who are the Crimean Tatar diaspora and what do they mean for Ukraine?

Since 1991, the Crimean Tatar diaspora has consistently supported Ukrainian independence. They have played a key role in connecting Crimean Tatars in the homeland with the Ukrainian state, while advocating for their political rights and welfare in Crimea. Influenced by their history and experiences under Russian rule, these communities have also encouraged Turkey to maintain a close strategic partnership with Ukraine.
In this upcoming public lecture, Filiz Tutku Aydın will explore this relationship through a long-term historical and comparative lens. The talk will analyze the specific patterns of Crimean Tatar transnational activism and see how they compare with the experiences of Ukrainian and other diaspora communities.
Looking forward, Dr. Aydın will discuss why Ukraine should officially recognize the Crimean Tatar diaspora as a political and legal partner. Rather than the current level of engagement, she suggests that Ukraine needs a broader model of "diaspora governance." This approach would create a framework for practical cooperation among Ukrainian state institutions, diaspora groups, host countries like Turkey and Romania, and international organizations.

Filiz Tutku Aydın is an Assistant Professor of Political Science at the Social Sciences University of Ankara. She holds a Ph.D. from the University of Toronto and specializes in migration history, ethnopolitical mobilization, and the political history of former Soviet states. She is the author of Émigré, Exile, Diaspora and Transnational Movements of Crimean Tatars (Palgrave) and has published widely across international journals in multiple languages. In addition to her academic work, Dr. Aydın is an active advocate; she organized international academic petitions protesting the 2014 Russian occupation of Crimea and the 2022 full-scale invasion of Ukraine.

📚Щоб зрозуміти депортацію кримськотатарського народу, важливо читати дослідження, які допомагають осмислити досвід вигнання, пам’яті та повернення.

📌Brian G. Williams – «The Crimean Tatars: The Diaspora Experience and the Forging of a Nation» (2001)
Праця професора Браяна Вільямса детально розглядає історію кримських татар від етногенезу до повернення з вигнання. Автор переконливо доводить: попри намагання радянської влади повністю асимілювати й розчинити етнос на чужині, страшна травма 1944 року та спільне переживання вигнання мали зворотний ефект – вони остаточно згуртували сучасну кримськотатарську націю.

📌Greta Lynn Uehling – «Beyond Memory: The Crimean Tatars' Deportation and Return» (2004)
Дослідження американської антропологині Грети Юлінг показує депортацію через унікальну призму – людську пам'ять. Авторка аналізує, як спогади про втрачену Батьківщину передавалися від батьків до дітей в умовах заслання в Центральній Азії. Ця книга про те, як колективна пам'ять стала головним інструментом збереження ідентичності та потужним поштовхом для повернення.

📌Гульнара Бекірова – «Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки)» (2017)
Це ґрунтовний нарис політичної історії від однієї з найвідоміших кримськотатарських історикинь. Книга охоплює період від початку Другої світової війни, трагедію депортації 1944 року та півстолітню боротьбу національного руху за повернення на рідну землю. Важливий акцент тут зроблено на тому, що кримські татари – це не просто жертви режиму, а народ, який зумів перемогти тоталітарну систему без зброї в руках.

📌Rory Finnin – «Blood of Others: Stalin's Crimean Atrocity and the Poetics of Solidarity» (2022)
Книга професора Кембриджського університету Рорі Фінніна – це унікальний погляд на сталінський злочин крізь призму культури та літератури. Автор досліджує, як трагедія депортації кримських татар відгукувалася в текстах кримськотатарських, українських та російських письменників. Це глибокий аналіз того, як народжувалася культурна солідарність і як спільний біль ставав основою для взаєморозуміння між українцями та корінним народом Криму.

До роковин депортації кримськотатарського народу ми підготували добірку джерел і досліджень, які допомагають глибше зрозуміти трагедію 1944 року, життя у вигнанні та боротьбу за повернення до Криму.

📘Спогади:
📌Видання «Депортация крымских татар 18 мая 1944 года. Как это было» було надруковано у 2004–2005 роках в Сімферополі у трьох томах та містить спогади про депортацію. Над виданням працювали Рефат Куртієв, Юнус Кандим, Едіє Муслімова, Зера Бекірова. Воно досі залишається найповнішою збіркою спогадів про злочин 1944 року.
📌Tamırlar – віртуальний Музей Депортації, мультимедійна платформа, на якій зібрані історії депортації, розказані людьми, що пережили цю страшну трагедію. https://tamirlar.com
📌«Полиновий травень 44-го» було підготовлено та видано Національним музеєм історії України у Другій світовій війні в 2017 році. Окрім документів та спогадів, видання містить також унікальне джерело – щоденник Рамазана Ісмаїлова, який охоплює період з 18 травня 1944 по 6 червня 1945. Цінність полягає у тому що шоденники, які велися безпосередньо під час виселення з Криму є поодиноким типом джерел. Дослідникам відомі буквально одиниці.

📗Документи:
В українському науковому просторі фундаментальних джерельних збірок на цю тему не так багато, насамперед з огляду на брак документів в українських архівах. Фактично лише три ключові видання, підготовлені Інститутом історії України НАНУ.
📌«Кримські татари, 1944–1994 рр.: Статті. Документи. Свідчення очевидців» (1995 рік)
Це одне з перших масштабних видань незалежної України, яке заговорило про трагедію на повний голос. Цінність збірки в тому, що вона не обмежується лише жахом самої депортації 1944 року. Книга охоплює пів століття історії та фокусується на складному, але невідворотному процесі повернення кримських татар на Батьківщину. Живі голоси очевидців тут переплітаються з першими розсекреченими документами.
📌«Кримські татари: шлях до повернення» (2004 рік)
Повна назва: «Кримські татари: шлях до повернення: Кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х – початок 1990-х років) очима радянських спецслужб». В двох томах.
Фактично це значно розширене та доповнене перевидання попередньої праці. Її унікальний фокус – погляд на кримськотатарський національний рух через призму розсекречених звітів та аналітики радянських спецслужб. Книга наочно показує, як тоталітарна система панічно боялася єдності корінного народу і як кримські татари, попри тотальний контроль КДБ, крок за кроком виборювали право на власну землю.
📌«Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940‒2015)» (2016 рік)
На сьогодні це найновіше, найповніше та найбільш комплексне видання. Хронологія охоплює понад 70 років – аж до початку сучасної російської окупації півострова. Окрім депортаційної політики СРСР та національного руху, ця збірка глибоко розкриває економічні й культурні аспекти входження Криму до складу УРСР.

До роковин депортації кримськотатарського народу ми підготували цикл постів, що допоможе глибше зрозуміти історію 1944 року через різні типи джерел та свідчень.

Сьогодні говоримо про візуальні джерела – фотографії, якими ілюструють депортацію та її наслідки.
У наступних дописах – про спогади й документи, а також про літературу, що осмислює цей досвід.

Напередодні 18 травня стрічки соцмереж традиційно наповнюються дописами про депортацію кримськотатарського народу. Прагнення візуалізувати цей радянський злочин цілком природне – наш спільний біль вимагає мови, зокрема й візуальної. Образи колій, вагонів та натовпу вже стали сталими архетипами цієї трагедії.
Проте як дослідники ми маємо звернути увагу на важливий момент: три найпопулярніші фотографії, якими часто ілюструють події 1944 року, насправді походять з інших контекстів.

На першому – Болгарія 1912 року (якщо уважно придивитися, на вагоні можна прочитати напис «Софія»). Це болгарські війська вирушають на фронт після початку Першої Балканської війни.
На другому – вивезення євреїв із гетто у Лодзі (у людей на одязі помітні зірки).
Третє фото – це справді кримські татари (Шевкет ага з родиною), але це 1969 рік, примусове повторне виселення тих, хто наважився повернутися на півострів попри радянську заборону. Фото зроблено на станції Усть-Лабінськ Краснодарського краю.

Варто прийняти факт: документальних фотографій самого процесу вигнання у травні 1944 року в публічному просторі немає. Вони або знищені, або недоступні в російських архівах. І в цій «безвізуальності» криється страшна метафора тоталітаризму, який намагався приховати свій злочин.
Коли ми заповнюємо цю порожнечу випадковими кадрами, ми мимоволі розмиваємо унікальність кримськотатарської трагедії, уніфікуючи її до абстрактного терору.

Яке рішення? Використовувати кадри художніх реконструкцій (наприклад, художнього фільму «Хайтарма») із чітким маркуванням, публікувати фотографії спорожнілих кримських селищ (як-от Ускут) або реальні світлини з місць спецпоселень, де люди виживали в перші роки вигнання.

Візуальна грамотність та інтелектуальна дисципліна – це теж вияв поваги до пам’яті жертв депортації. Дбаємо про точність разом.

📖Конкурс кваліфікаційних робіт від Центру «Кримські студії» та CIUS📖

«Кримський фокус» – це конкурс для студентів Могилянки, які пишуть про Крим через призму гуманітарних та соціальних наук у своїх бакалаврських і магістерських дипломах.

Чому це важливо?
Деколонізація знань про Крим починається з якісних першоджерел та нових підходів.

Ми забезпечуємо повну анонімність (blind review) – роботи оцінює незалежне журі, чиї імена є знаковими для світових кримських студій: Рорі Фіннін (Cambridge), Марія Шинкаренко (Polish Academy of Sciences), Ельміра Муратова (European Centre for Minority Issues) та Наталя Ханенко-Фрізен (CIUS).

🥇Завдяки партнерству з Канадським інститутом українських студій (CIUS), переможці отримають грошові премії від 5 000 до 10 000 грн.🥇

Хто може податися?
Виключно студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія», які у поточному, 2025/2026 навчальному році, захищають дипломні роботи за напрямами:

– Гуманітарні науки (історія, філологія, філософія, культурологія)
– Соціальні науки (соціологія, політологія, право, міжнародні відносини тощо).

Деталі в каруселі.
Посилання на форму для подачі робіт у коментарях та через QR-код.

Дедлайн: 1 червня 2026 року.