21/01/2024
Знаю, що мені залишилося жити менше, ніж вже прожито...
Відчуваю себе дитиною, якій дали коробку цукерок: вона їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало, то починає робити це з особливим смаком.
Я не маю часу на безглузді лекції про дурні закони суспільства - нічого не зміниться. І не маю часу боротися з сірістю.
Я не ходжу на збіговиська, де роздмухують его, і терпіти не можу маніпуляторів.
Мене турбують заздрісники, які намагаються зганьбити найталановитіших, щоб заволодіти їхніми посадами, талантами та досягненнями.
У мене надто мало часу для обговорення заголовків - моя душа поспішає.
У коробці залишилося дуже мало цукерок...
Мене цікавлять людяні люди. Люди, які вміють посміятися з власних помилок, ті, які досягли успіхів, які розуміють своє покликання і не ховаються від відповідальності. Ті, хто захищає людську гідність і хоче бути на боці правди, справедливості та праведності. Це те, заради чого варто жити.
Я хочу оточити себе людьми, які вміють торкнутися до серця інших. Такими, хто крізь удари долі зміг піднятися і зберегти м'якість душі.
Так, я поспішаю, я поспішаю жити з інтенсивністю, яку може дати тільки зрілість.
Я з'їм усі цукерки, які залишилися у мене - вони будуть смачніші, ніж ті, що я вже їв раніше.
Моя мета - дійти до кінця в гармонії з собою, зі своїми близькими та совістю.
Я думав, у мене два життя, а виявилося, що лише одне, і його треба прожити гідно.
©️ Ентоні Хопкінс
