10/09/2026
«Я заслуговую на більше».
Фраза, яка звучить як амбіція.
Але іноді це просто дуже добре замаскована претензія до реальності.
Бо можна хотіти більшого — і бути готовим рости, змінюватися, брати відповідальність, витримувати невизначеність.
А можна хотіти більшого — і роками злитися, що світ досі не видав тобі це «більше» в руки.
Не ті люди.
Не та команда.
Не той ринок.
Не та країна.
Не ті можливості.
Мене недооцінюють.
Я вже давно мав бути на іншому рівні.
Бо амбіція дає енергію рухатися.
А претензія цю енергію зʼїдає.
Вона залишає людину в нескінченній суперечці з реальністю:
«все мало бути інакше».
Особливо небезпечно це для керівників.
Бо можна щиро хотіти сильних, амбітних людей у команді —
і непомітно виростити культуру, де всі багато хочуть, багато очікують, багато говорять про свій потенціал…
але відповідальність за результат чомусь постійно лежить на комусь іншому.
Тому питання не тільки в тому, наскільки великі в тебе амбіції.
Питання в іншому:
чи здатен ти витримати реальність, яка поки що їм не відповідає?
І що ти робиш у цей момент —
ростеш до своєї амбіції
чи предʼявляєш рахунок світу?
23 вересня у Варшаві будемо досліджувати це на кіно-кейсі «АМБІЦІЯ VS ПРЕТЕНЗІЯ».
Практикум дослідження особистості через фільм.
Будемо говорити про те:
•як зрозуміти, де амбіція, а де претензія;
•що насправді стоїть за «я заслуговую на більше»;
•чому всі хочуть багато, але не всі готові багато робити;
•як претензія забирає енергію та вплив;
• як керівнику працювати з амбітними людьми, не вирощуючи культуру претензій.
📍23 вересня 18:00 у Варшаві. За деталями пишіть в особисті 😎
Деталі участі — у директ / сторіс.