Світло Божої Істини

Українська суботня школа "Промені Світла" щиро вітає усіх матусь зі Святом Матері.

Гарна ти, матусю,
Люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
Звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
Як любить родину,
Мову нашу гарну,
Рідну Україну.

Чергова допомога у вигляді зручного взуття для військового Микола Телеп, (напрямок Соледар) вже на фронті.
Допомога з виручених коштів зібраних на Великодньому ярмарку.

Христос Воскрес!
17, 24 та 31 березня
Колектив, учні та батьки
української суботньої школи "Промені Світла" при парафії Різдва Христового м.Брешія організували Великодній благодійний ярмарок.
Було зібрано 1654 €.
Всі виручені кошти підуть на потреби ЗСУ! Звіт згодом!
💙💛
Хочемо від щирого серця подякувати батькам, діткам та вчителям, які допомогли в організації заходу.
Також велика подяка
Marta Marta та Natalia Kishchak за великодні кошики та вербові котики;
Margherita Ceresetti Shypka та Viktoriia Makovska за смачні медові пряники;
Пані Галині Вольській за красиві резиночки та аксесуари для дівчаток.
Щиро дякуємо кожному, хто придбав у нас сувеніри і тим самим зробив свій внесок до Перемоги🇺🇦.

Христос Воскрес!
Вітаємо всіх з Воскресінням Христовим! Нехай це світле свято принесе радість та спокій у ваші серця, а Україні Перемогу та Мир.
24 березня
Колектив, учні та батьки
української суботньої школи "Промені Світла" при парафії Різдва Христового м.Брешія сплели оливкові галузки. Ви усі мали можливість їх придбати і освятити.
Завдяки Вам, шановні жертводавці, ми зібрали 540 євро для 15 окремого гірсько-штурмового батальйону, 128 окремої гірсько-штурмової бригади на закупівлю медичних препаратів.
На суму 340 євро було закуплено антибіотики та кровоспинне. Гроші, що залишились, а це 200 євро, ми передали Igor Onyskiv для придбання тактичної медицини в Україні.
Щиро дякую п. Olli Batyuk за ліки ,,Oki" для військових.
Щиро дякуємо батькам, учням, вчителям і людям доброї волі, які допомагають наближати Перемогу🇺🇦.

Як ми готувалися до вербної неділі ви можете пореглянути тут.

https://www.facebook.com/share/p/5LBkqnZFXZb3E5KH/

Події Страсної п’ятниці – це кульмінація і завершення хресного шляху Ісуса Христа, який хоч і звершуються смертю, але через неї підводить до найвеличнішого таїнства всієї історія спасіння – Воскресіння, через яке Месія перемагає смерть і здійснює відкупительну місію для всього людства, починаючи від Адама, і наново відчиняє зачинені ворота раю. У Велику п’ятницю ми спогадуємо страждання Христа, які він за нас терпів, хоч і самі не можемо цього відчути, але можемо переживати з Ним і співстраждати. Цей день надзвичайно переповнений подіями: суд, побиття, обплювання, глузування, багряниця, тростина, тягар хреста, цвяхи, губка з оцтом, смерть – ці події мали місце в п’ятницю[1].

Христос є істинним Агнцем, який приноситься в відкупительну жертву за гріхи всього світу, - “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає (Йо. 1:29)”- слова, які промовляє Іван Хреститель під час зустрічі на Йордані. “Те , що тоді мусіло залишатись незбагненним і було лише таємничою вказівкою на майбутнє, тепер є дійсністю: Ісус – це Агнець, вибраний самим Богом, на хресті Він несе провину і “забирає” її. [2]”. Ісуса розпинають в день єврейського свята Пасхи, в часі якого є звичай приносити в жертву ягня, щодо цього в книзі Виходу є припис не ламати їм ані кісточки. Згідно передання Христа проколюють списом в часі заколення пасхальних ягнят, і на відміну від двох розбійників, розіп’ятих поряд, йому не ламають колін для того, щоб пришвидшити смерть і поховати тіла до настання вечора згідно припису. У світлі відкупительної жертви Христос постає справжнім і досконалим пасхальним Ягням, що справді має владу забрати гріхи і відкрити рай людині. Ще одним аспектом, на який хочу звернути увагу, є символізм крові і води, що витекли з проколеного Христового боку, Отці Церкви бачили вбачали в цьому образ тайн Євхаристії і Хрещення, такими що творять Церкву і оновлюють людський рід. Символізм крові і води є оспіваний і в піснях, зокрема в одній з них чуємо такі слова: “Із ребра водою Він цілий світ напоїв, а чесною кровю Він всі гріхи обмив.” У книзі “Ісус з Назарету” Йозеф Ратцінґер (Папа Бенедикт XVI) пише, що, окрім тих знаків природи і чудес, які стаються при розп’ятті Ісуса, що їх описують євангелисти, зокрема землетрус, затемнення, востання мертвих, важливішим є процес віри, а саме визнання римським сотником, що Ісус є справді Син Божий. “Це стає початком постання Церкви поган (тих, хто не належать до євреїв), там Господь починає збирати людей до нової спільноти вселенської Церкви. Через страждаючого Сина вони пізнають правдивого Бога.[3]”

В Євангеліях в історії страстей є вплетено безліч старозавітніх текстів, які покликані потвердити єдність Писання Старого Завіту і Христової події в Новому Завіті, і засвідчити істинність обіцяного приходу Месії. Зокрема Євангелист Іван засвідчує це в часі ділення одежі Ісуса між вояками, цитуючи Псалом 22. 19: ”Так мало здійснитись Писання: “Мою одіж розділили між собою, на шату мою кинули жереб”. Справді на хітон Ісуса кинули жереб, оскільки він був витканий цілим від верху до низу без шва. Таку одіж вдягали священники, і євангелист Йоан цією згадкою вказує на первосвященство Ісуса. “Деякі Отці Церкви вбачають образ незнищенної єдності Церкви. Хітон є символом єдності, за яку молився Архієрей Ісус увечері перед стражданнями за своїх[208]”. Ще одним пророчим текстом є 53 глава пророка Ісаї, де йдеться про страждання і смерть слуги Господнього: “Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх» (Іс.53).

По смерті Ісуса Його тіло забирає Йосиф Ариматейський і покладає в новому гробі, намащуючи надзвичайно великою кількістю пахощів, наче це є царське погребення, в цьому чині поховання Ісус постає як Цар, подібно як в часі ділення одежі постає як Архієрей. Ця подія оспівана у тропарі Великої П’ятниці: “Благообразний Йосиф, з древа знявши пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і пахощами покривши, у гріб новий положив.” Окрім Йосифа, євангелист Іван згадує також і Никодима, який приніс пахощі. Ці двоє належали до освіченої верстви населення Ізраїля, і хоч спершу привселюдно не засвідчували свого учнівства, але показали, що їхнє серце відкрите до пізнання істини.

Головною темою богослужінь Великої П’ятниці є муки і смерть Ісуса Христа. До богослужінь цього дня варто віднести й Утреню Страстей, яка хоч і служиться в нашій традиції у вечір Четверга, але належить вже до П’ятниці, через те, що богослужіння зсунуті на пів доби. На цьому богослужінні ми чуємо уривки 12 Євангелій, де описані страсті Христові, через які ми співпереживаємо події останніх годин Христа перед смертю. У саму ж П’ятницю зранку звершуємо Царські Часи, а згодом і Вечірню з виносом Плащаниці. “Ввечері служать Єрусалимську утреню. Це, можна сказати, похоронна утреня. З одного боку, її суть у тому, щоб по-людськи оплакати покладення Христа в гріб, а з іншого – під час утрені в певний момент співаємо дуже гарний ірмос “Не ридай наді мною, Мати... бо воскресну і прославлюся”. Тобто, з одного боку, у текстах прочитується людський сум за усопшою дорогою людиною, а з іншого – видно християнське ставлення до смерті, що зі смертю нічого не закінчується, що насправді це славний початок. Єрусалимська утреня – це одне з найгарніших богослужінь у нашому обряді, з дуже чутливими текстами.[5]”

Джерела:

Синаксар у Святу і Велику Пятницю.

Йосиф Ратцінгер (Бенедикт 16) Ісус з Назарету. Книга друга. Від вїзду в Єрусалим до Вскоресіння, 215.

Ісус з Назарету, 214.

Ісус з Назарету, 208.

Блог Нотатки Никодима, Василь Рудейко. Логіка пасхальних богослужінь у нас абсолютно заламана.

Великий четвер

Це один із трьох днів так званого «Великого (Пасхального) тридення». День, коли Ісус передав нам себе в Тайні Євхаристії, день, коли Його, нашого Спасителя було зраджено і засуджено. Саме цим четвергом розпочинається основна місія Христа – відкуплення людського роду.

Розповідь у Євангеліях

Про Великий четвер ми чуємо в чотирьох євангеліях. Кожен євангелист згадує цей день, описуючи приготування учнів до Тайної вечері. Починалось все з того, коли учні шукали місце для вечері. Тоді Ісус детально пояснює апостолам, куди іти і що казати. Він навіть дослівно сказав, що саме відповість їм господар світлиці.

На самій вечері Господь показує свою простоту і смирення. Взяти до прикладу умивання ніг ученикам або жертвування себе, свого тіла і крові, ученикам у Пресвятій Євхаристії. Цікавим є те, що слова, які говорить Ісус після кожної своєї дії, є схожими: «Бо я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам» (Ів. 13,15) або «Чиніть це на мій спомин». (Лк 22, 19) Опісля також ми можемо зустріти те, що Ісус говорить апостолам, що один з них Його зрадить, а також Петру про його триразове відречення. Історію, яка стосується тих зрад, можна поділити на такі 4 частини: зав’язка – Тайна Вечеря і передбачення подій учням, розвиток дій – зрада Ісуса в Гетсиманському саду і відречення від Нього в храмі, кульмінація – болюче усвідомлення скоєного вчинку і розв’язка – висновки і дії зрадників. Особисто для мене розв’язка є доволі трагічною: Петро картає себе і в сльозах просить пробачення, а Юда Іскаріот вчиняє самогубство. Рухаючись далі, можемо побачити розповідь про суд над Христом. І тут помітною є одна річ – Ісус у руках первосвященників є немов безвартісна річ, яку намагаються принизити і вбити, перш за все, психологічно. В Євангелії від Луки у 23-й главі це є дуже помітно. Спочатку Ісуса ведуть до Пилата. Той, не знайшовши в Ньому жодної вини, відіслав Христа до Ірода. Ірод в свою чергу, не дізнавшись від Ісуса нічого, насміявся і відіслав Його назад до Пилата. Цими діями священники і управителі показують своє зневажливе ставлення до того, хто буквально кілька днів чи тижнів тому зцілював хворих і допомагав потребуючим.

Богослужіння в Страсний четвер.

«Коли славні учні,* умиванням ніг, на вечері просвіщалися,* тоді Юда нечестивий, на грошолюбство хворіючи, отуманився,* і беззаконним суддям тебе, праведного Суддю, продав.* Дивись, скарбів любителю,* на того, що ради них повісився.* тікай від душевної ненаситності, що на Учителя так наважилась.** Милостивий до всіх, Господи, слава тобі. (Тропар з утрені)

У цей день ми маємо нагоду бути присутніми на Утрені Страстей і пережити всі ті події страждань і розп’яття Господа у 12-ьох євангеліях. Від Тайної Вечері і аж до хресної смерті нашого Відкупителя. Для багатьох це богослужіння є найбільш зворушливим і наповненим співчуття до Христа, адже саме в ньому всі описи несуть той біль, ті переживання і емоції, які були тоді дорогою на гору Голготу. Чи то стихири, чи євангелія, чи молитви, які молиться священник. Будучи на богослужіннях у Страсний четвер, призадумаймось, хто ми є на тій Хресній дорозі Божого Сина і чи своїм життям ми пригнітаємо Його чи, навпаки, допомагаємо піднестись і йти далі.

Джерела:

Святе Письмо
Богослужіня Страсної Седмиці та Святої і великої неділя Пасхи, Львів 2021, 528
http://cerkva.kiev.ua/news/88.html