Aлексеевна

• Коли ти раниш людину з добрим серцем, вона не буде кричати, не стане тебе ганьбити, не шукатиме сцени.
Вона носитиме свій біль тихо — з рівною спиною та збереженою гідністю.
Продовжить залишатися доброю, бо це її природа… але щось неодмінно зміниться.

Поступово, без драм і звинувачень, вона почне віддалятися.
А довіра… вона, як скло — легко б’ється, і коли вже розбита, майже ніколи не буває такою, як раніше.
Можливо, ти й не одразу відчуєш, що її втратив… аж доки її тепло не стане лише спогадом, присутність — тінню, а серце вже не буде відкрите для тебе.

Бережи людей із добрим серцем.
Вони люблять сильно, прощають часто і несуть світло в життя інших.
Але навіть найкраще серце знає, коли настав час піти.

Не сприймай їхню любов і довіру як належне.
Бо коли їх втратиш… жодне вибачення не поверне того, що ти мав.

• З мережі •